За офіційною статистикою в Україні сьогодні 120 000 наркоманів. Ні для
кого не секрет, що насправді їх значно більше. Чи влаштовує нас таке становище? Ні. А що ми реально робимо, щоб його змінити?
Проблема наркотизму, як зауважив президент Міжнародної Академії Тверезості О.М.Маюров, нагадує довгий, сильно завантажений поїзд. Перший вагон його наповнений пивом, другий — тютюном, третій — вином, четвертий — різними токсикантами, п'ятий — горілкою, шостий — марихуаною, сьомий — ЛСД, восьмий — екстазі, дев’ятий — морфієм, десятий — героїном, і т. д.
Замислимося над питанням: де, коли й при яких умовах майбутній наркоман заскочив у цей алкогольно-тютюново-наркотичний поїзд? Спільно з Групою Помпіду при Раді Європи
було вивчено близько 10 тисяч наркоманів у Центральній та Східній Європі. Виявилося, що 99% наркоманів (зокрема, всі 100% героїноманів) застрибнули в цей жахливий поїзд із
першого або з другого вагона. А потім вони разом зі своїми «собутильниками» пробігли з перших вагонів до останніх. Багатьох з них наркотики скинули у безодню на ходу поїзда, лише деякі доповзли до вагона з героїном. Одночасно виявлено й іншу закономірність: у по-справжньому тверезих
родинах не знайшли жодного героїномана.
А що ж рухає цей поїзд? Виявляється, тягнуть алкогольно-тютюново-наркотичний поїзд два зчеплені електровози. Перший з них — доступність наркотичних виробів, а другий —
масова психологічна програма на їх вживання. Силу свою вони черпають з потоку інформаційної омани, який
щедро оплачується алкогольною та наркотичною мафією. Опорними стовпами для цієї інформаційної омани служать наші алкогольні звичаї та забобони... Отож, щоб вирішувати проблему наркотизму серйозно й послідовно, потрібно не обрубувати, як гідрі, хвіст цьому образному поїзду. Його потрібно зупинити повністю, а саме:
• похитнути звичаї та забобони, що змушують нас ставитися до келихів з чарками і пачок з сигаретами як до добрих приятелів;
• знеструмити потік інформаційної омани, що не дозволяє населенню дізнатися правду про ці легальні наркотики;
• обмежити доступність легальних наркотиків;
• знищити психологічну програму на вживання цих наркотиків шляхом усвідомлення справжньої сутності поняття «спиртні напої», прихованої під їх безневинною назвою;
• перешкодити залученню молодих «клієнтів» наркобізнесу до перших, найпривабливіших вагонів наркотичного поїзда…
Лише сукупність цих заходів як на державному, так і на особистому рівні зможе врятувати від падіння у прірву
нас та наших дітей.
Твереза Україна
кого не секрет, що насправді їх значно більше. Чи влаштовує нас таке становище? Ні. А що ми реально робимо, щоб його змінити?
Проблема наркотизму, як зауважив президент Міжнародної Академії Тверезості О.М.Маюров, нагадує довгий, сильно завантажений поїзд. Перший вагон його наповнений пивом, другий — тютюном, третій — вином, четвертий — різними токсикантами, п'ятий — горілкою, шостий — марихуаною, сьомий — ЛСД, восьмий — екстазі, дев’ятий — морфієм, десятий — героїном, і т. д.
Замислимося над питанням: де, коли й при яких умовах майбутній наркоман заскочив у цей алкогольно-тютюново-наркотичний поїзд? Спільно з Групою Помпіду при Раді Європи
було вивчено близько 10 тисяч наркоманів у Центральній та Східній Європі. Виявилося, що 99% наркоманів (зокрема, всі 100% героїноманів) застрибнули в цей жахливий поїзд із
першого або з другого вагона. А потім вони разом зі своїми «собутильниками» пробігли з перших вагонів до останніх. Багатьох з них наркотики скинули у безодню на ходу поїзда, лише деякі доповзли до вагона з героїном. Одночасно виявлено й іншу закономірність: у по-справжньому тверезих
родинах не знайшли жодного героїномана.
А що ж рухає цей поїзд? Виявляється, тягнуть алкогольно-тютюново-наркотичний поїзд два зчеплені електровози. Перший з них — доступність наркотичних виробів, а другий —
масова психологічна програма на їх вживання. Силу свою вони черпають з потоку інформаційної омани, який
щедро оплачується алкогольною та наркотичною мафією. Опорними стовпами для цієї інформаційної омани служать наші алкогольні звичаї та забобони... Отож, щоб вирішувати проблему наркотизму серйозно й послідовно, потрібно не обрубувати, як гідрі, хвіст цьому образному поїзду. Його потрібно зупинити повністю, а саме:
• похитнути звичаї та забобони, що змушують нас ставитися до келихів з чарками і пачок з сигаретами як до добрих приятелів;
• знеструмити потік інформаційної омани, що не дозволяє населенню дізнатися правду про ці легальні наркотики;
• обмежити доступність легальних наркотиків;
• знищити психологічну програму на вживання цих наркотиків шляхом усвідомлення справжньої сутності поняття «спиртні напої», прихованої під їх безневинною назвою;
• перешкодити залученню молодих «клієнтів» наркобізнесу до перших, найпривабливіших вагонів наркотичного поїзда…
Лише сукупність цих заходів як на державному, так і на особистому рівні зможе врятувати від падіння у прірву
нас та наших дітей.
Твереза Україна