Чи любиш ти дивитися у вікно і спостерігати: по мокрому шосе біжать автомобілі, люди, відкривши різноколірні парасольки, квапляться кудись? Куди вони квапляться? По своїх справах. По своїх. Чи є кому-небудь з них справа до тебе, до мене, до нас? А чи є нам з тобою справа до них? Чому так самотньо буває в такому великому і багатолюдному місті? «Через багто беззаконня в багатьох охолоне любов».

Абсолютно немає заздрості до молоді. Щиро дивуюся, коли чую від дорослих людей мови про те, що вони заздрять молодому поколінню. Чому заздрити? Гормональним бурям, сліпому блуканню потемки, збиранню помилок і повільному накопиченню досвіду? По Феофану Затворнику, той, що пережив пору юності — це той, що перейшов через бурхливу річку.

Осел носить поклажу. Дресирований пес — хазяйські тапочки. Вітер носить обривки чуток, собачий гавкіт і запах далеких пожеж. Людина ж носить в грудях відчуття вічного життя і відчуття власної унікальності. «Я не помру».

Приказка «Красиво жити не заборониш» могла виникнути лише на просторах СРСР, що відійшов у небуття. Хоч би тому, що саме тут пробували заборонити. Безрезультатно, як виявився. Радянська ідеологія, орієнтована на жорсткий мінімалізм, не знайшла відгуку в серцях своїх громадян.

Кожен мешканець квартири, в якій жив і я, знав, наскільки Потворний був потворний. Місцевий кіт. Потворний любив три речі на цьому світі: боротьба, поїдання залишок і, скажімо так, любов. Комбінація цих речей плюс мешкання без даху залишила на тілі Потворного незгладимі сліди. Спершу, він мав лише одне око, а на місці іншого зяяв отвір. З того ж самого боку було відсутнє і вухо, а ліва нога була колись зламана і зрослася під якимсь неймовірним кутом, завдяки чому створювалося враження, що кіт весь час збирається повернути за ріг.

У 1996 році в декількох університетах Фінляндії я зустрів православних професорів. Всі вони були етнічними фіннами, а значить, вродженими лютеранами (православні у Фінляндії, в основному, карели або росіяни). І всі вони при моїх розпитах говорили, що в Православ'я вони прийшли через... Блаватську. Оскільки моєму подиву не було межі, я наполягав на подробицях.

Один молодий монах запитував старця, як спастись. Старець у відповідь попросив його пригадати і розповісти свої відчуття при першому приході в монастир. Юнак відповів, що все було йому дивно і свято, все полонило розум і захоплювало серце. У відповідь старець сказав, що потрібно до старості зберігати таке ж відчуття, не давати йому зникнути.

Господь звершив спасіння наше хресною смертю Своєю; на Хресті розтерзав Він рукописання гріхів наших; Хрестом примирив нас Богові і Отцю; через Хрест звів на нас дари благодатні і всі благословення небесні. Але такий Хрест Господній в Нім Самому. Кожен же з нас стає причетним спасительної сили його не інакше, як через свій власний хрест.

Будь-якій свідомій людині зрозуміло, що та сексуальна розбещеність, яку ми спостерігаємо сьогодні в нашому суспільстві, має своєю причиною моральну слабкість, духовний занепад. Проте ця проблема має іще один аспект - енергетичний, і варто звернути на нього увагу. Сексуальна енергія – це частина загальної енергії людини, і тоді, коли сексуальна поведінка є розв’язною та невпорядкованою, коли знищенні всі табу і “забобони”, суспільство розпорошує свої сили.

Це правда, що тіло наше є прекрасним твором Творця, і в людському тілі знайдемо набагато більше слідів чудесної і люблячої турботи Творця, ніж у інших творіннях світу. Але причина не в людському тілі, а в нашій душевній слабкості. Бо зображення людського тіла тільки тоді може бути мистецьке, коли воно не зворушує наші почуття.

Питання, поставлене в назві статті, останнім часом придбало велику актуальність. На багатьох інтернеті-форумах опубліковані здивовані питання жінок до священнослужителів, на якій богословській підставі у відповідальні періоди життя їх відлучають від Євхаристії, а часто навіть і просто від ходіння в Церкву.

Пасха — настільки радісне, світле свято весняної юності людства, що мимоволі забуваєш про все похмуре і неприємне. На тлі загального захвату життя не думаєш про те, що у Воскресінні ми зустрічаємо Христа, Який тільки що побував в пеклі. Нам здається, що все вже позаду, але насправді наша дорога з пекла, наш «песах» — проходження — від смерті до життя лише починається.