"Весняна книжка" – збірник, сформований за принципом читанки-хрестоматії, містить твори для дітей про основні християнські свята, що припадають на весну. Добірка охоплює різножанровий доробок сучасних українських письменників: вірші, казки, оповідання, легенди, перекази.
Книжка спрямована на родинне читання. Тексти відібрані й розміщені так, щоб допомогти батькам у долученні дитини до християнської традиції.
Видання стане в нагоді педагогам, що ведуть заняття у церковних недільних школах, у християнських гуртках, а також на уроках християнської етики, краєзнавства, української літератури в загальноосвітній школі.

У першу недiлю Великого посту свята Церква згадує перемогу православ'я над єресями, тому цей день називається "Недiлею православ'я". Це свято було установлене у 842 р. при вiзантiйському iмператорi Михаїлi i його матерi Феодорi, коли Константинопольським Патрiархом був св. Мефодiй.
Свято було встановлене пiсля перемоги над iконоборчою єрессю. Але оскiльки перемогою над цiєю єрессю св. Церква остаточно розкрила православне християнське вiровчення i сформулювала його у постановах семи Вселенських Соборiв, то подiя ця називається не торжеством iконошанування, а Торжеством православ'я.
Це не означає, що пiсля середини IX столiття бiльше не з'являлося єресей; це значить, що всi наступнi єресi, якими б вони не були численними i рiзноманiтними, осуджуються постановами семи Вселенських Соборiв.

Святі 12 мучеників - Памфіл пресвітер, Валент (Уалент) диякон, Павло, Порфирій, Селевкій, Феодул, Юліан, Самуїл, Ілія, Данїл, Єремія, Ісая постраждали під час гоніння на християн, розпочатого імператором Деоклитіаном в 308 - 309 роках в Кесарії Палестинській. Святий мученик Памфіл, уродженець міста Беріта (Бейрут), здобув освіту в Олександрії, після чого був поставлений пресвітером в Кесарії. Він багато потрудився над звіренням і виправленням текстів Нового Заповіту, пошкоджених переписувачами. Виправлені копії святий Памфіл переписував і розсилав охочим їх мати. Таким чином ним були навернені до Христа багато язичників. Його працями і турботами в Кесарії була зібрана обширна бібліотека духовних книг, що служила християнській освіті.
Пам'ять- 29 лютого (за новим стилем).

Преподобний Ісаакій († 1090), в миру Чернь, до чернецтва був багатим купцем у місті Торопце, Псковської землі. Роздавши весь маєток убогим, прийшов у Київ і прийняв постриг від преподобного Антонія. Проводив найсуворіше життя в затворі, харчуючись просфорами, і то через день. Після семирічного затвора зазнав тяжких спокус від диявола. Прийнявши духу злоби за Христа, він поклонився йому, після чого...

Пам'ять - 27 лютого

Серед багатьох дарувань Бог нагородив нас двома здатностями, однаковою мiрою важливими для нашого духовного життя: пам'ятати i забувати. Коли нам роблять добро, почуття вдячностi вимагає пам'ятати про нього. Коли ж нам заподiють зло, християнська любов вимагає забути його.

Сьогоднi, як ви знаєте, "день прощення" - день, у який Церква встановила правило прощати одне одному образи. Християни повиннi припиняти ворожнечу мiж собою. Благочестивi люди дотримуються цього звичаю. Чому Свята Церква встановила напередоднi Великого посту день прощення? На пiдставi повелiння Господнього. Спаситель наш сказав: "Якщо ви прощатимете людям провини їхнi, то простить i вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхнiх, то i Отець ваш не простить вам провин ваших" (Мф. 6, 14-15).
У Великому посту всi ми повиннi очистити свої душi вiд накопичених грiхiв. А для цього нам потрiбно зi смиренням каятися, щиро молитися i просити Господа простити нам грiхи нашi. Молитва не може бути почутою Богом, якщо в душi палають ненависть i злоба. Тому Христос Спаситель попереджає таких богомольцiв. Вiн говорить: "Коли ти принесеш дар твiй до жертовника i там згадаєш, що брат твiй має щось проти тебе, залиш там дар твiй перед жертовником i пiди перше помирися з братом твоїм, i тодi прийди i принеси дар твiй" (Мф. 5, 23-24).

Необхідно, щоб кожний простив один одного не лицемірно, щиро, до кінця, не залишаючи ні краплі роздратування й досади на ближнього в потаєних куточках свого серця. Без цього неможливо дотримувати помірності тілесної і духовної, і такий піст неугодний Богові.

Тепер ми відчуваємо, як колись полонені юдеї, тягар духовний. І згадуємо, часто згадуємо ті солодкі хвилини, коли Господь відвідував нас Своєю Божественною благодаттю, і, згадуючи, плачемо.
Рабство душевне дуже важке. Від нього необхідно звільнитися. Але як? Тільки шляхам покаяння, шляхом постійного устремління свого розуму й серця в горнім Єрусалим.
Як юдеї не могли співати пісню Господню на землі чужій і не забували Єрусалим, гак і нам потрібно згадувати ті моменти життя, коли ми вірно служили Богові, і приносити плоди покаяння. І якщо ми станемо на цей шлях, то, безсумнівно, звільнимо свою душу від гріховних кайданів і знову заспіває наш дух!

Преподобний Прохор Печерський родом був із Смоленська і прийняв постриг у Києво-Печерському монастирі від ігумена Іоанна (1089 - 1103). Був він великим подвижник та суворим у стриманості, замість хліба вживали лободу, за що отримав прізвисько "лебедніка". При цьому ніхто і ніколи не бачив його сумним.

Пам'ять - 23 лютого, а також 11 жовтня і в 2-й тиждень Великого посту.

Перед Великим постом завжди йде кілька підготовчих неділь, щоб віруючі могли належно приготуватись й настроїтись на піст:
1. Неділя Митаря й Фарисея.
2. Неділя Блудного Сина.
3. Неділя М'ясопустна.
4. Неділя Сиропустна, або Прощена.

Рік народження св. Інокентія (в миру Іоанна Кульчицького) невідомий. Біографи припускають, що це був 1680 або 1682 рік, на Чернігівщині, у старовинній українській фамілії. Освіту здобув у Києво-Братській колегії, перейменованій у 1701 році на академію. На той час це був найкращий освітній заклад не тільки на Україні, але й в Росії. Навчався Іоанн Кульчицький в колегії тоді, коли її очолювали найкращі професори – Степан Яворський, Феофан Прокопович і ректор Іосаф Кроковський. В академії Іоанн Кульчицький більшу увагу приділяв гуманітарним наукам, передбачаючи, очевидно, що вони допоможуть йому в майбутній діяльності. У 1707 році Іоанн закінчив академію і прийняв у Києво-Печерській Лаврі чернечий постриг з ім’ям Інокентій. Там же його висвятили в сан пресвітера.
Пам'ять - 9 грудня і 22 лютого (знайдення мощей святого).