Увійти за допомогою:
Слідкуйте за нами:
Розділи новин
  • Нові публікації
  • Коментують
  • Підтримай сайт
    Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua - це унікальний…
  • Церковний календар: жовтень 2020
    Православний календар жовтень 2020 року Божого Життя святих на кожен…
  • Собор Волинських святих
    23 жовтня (за новим стилем) Православна Церква молитовно вшановує…
  • 22 жовтня - праведного Авраама, праотця, i племiнника його Лота (2000 до Р.Х.)
    Життя праведного Авраама і його племінника Лота Явлення Бога…
  • Про святкування Хелловіну
    Більшість бравих шанувальників цього «не святого свята» навіть не…
  • Популярне
  • Про святкування Хелловіну
    Більшість бравих шанувальників цього «не святого свята» навіть не…
  • Церковний календар: жовтень 2020
    Православний календар жовтень 2020 року Божого Життя святих на кожен…
  • Собор Волинських святих
    23 жовтня (за новим стилем) Православна Церква молитовно вшановує…
  • 22 жовтня - праведного Авраама, праотця, i племiнника його Лота (2000 до Р.Х.)
    Життя праведного Авраама і його племінника Лота Явлення Бога…
  • Підтримай сайт
    Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua - це унікальний…
  • Опитування
    Ти святкуєш 8 липня православний День закоханих?
    так
    ні
    святкую день Валентина
    а що це за свято?
    • Хмаринка теґів
    • Календар
    • Архів
    «    Жовтень 2020    »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
     
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16
    17
    18
    19
    20
    21
    22
    23
    24
    25
    26
    27
    28
    29
    30
    31
     
    Жовтень 2020 (5)
    Вересень 2020 (9)
    Серпень 2020 (12)
    Липень 2020 (6)
    Червень 2020 (11)
    Травень 2020 (14)

    Знайшли помилку?

    Виділіть слова з помилкою і натисніть Ctrl + Enter

    Ходи до мене

    Ходи до менеКоли маленька Аріяна облишила свої гарні ходунки і почала робити перші самостійні кроки, то часто падала і оббивала собі колінця, що, зрештою, буває з усіма дітьми Аріяниного віку. Її мама розкривала тоді обійми і кликала:
    - Ходи до мене!
    Мала дріботіла до неї непевними крочками, забиралася на коліна і притулялася до матусиних грудей.

    Устриця

    УстрицяМорський Коник, одного дня проходжаючись дном моря, побачив молоду Устрицю. Вочевидь, з'явилась тут недавно, бо Морський Коник, любитель прогулянок, досі її не зустрічав.
    «Доброго дня!» - приязно привітався Морський Коник, тихо постукавши у мушлю Устриці. Вже намірився відійти, щоб милуватись чудовим морем і його створіннями, та раптом тихий приємний голос йому відповів: «Для мене це буде справді добрий день, бо ти мене зауважив!»
    - Ти не тутешня, правда? - спитав Морський Коник, якого зацікавило це сіре і шорстке створіння.

    Дерево, що нарікало

    Дерево, що нарікалоДерево мало шершавий стовбур і покручене гілля, родило кислі яблука, яких ніхто не хотів їсти. Проте найгірше - то був його характер. Воно безперестанку нарікало: що земля ось-ось перетвориться на болото, що корови й кролі знищать його кору, що висока трава йому дошкулятиме - і так далі, безперестанку.Живопліт, що виріс коло Дерева, вирішив якось припинити це безнастанне нарікання.Розповів про все старому Крукові, який, вислухавши, мовив так:

    Мир

    Дві держави розмежовував гірський хребет із численними льодовиками і потоками - такими численними, що гори вважалися майже неприступними. А держави нагадували братів-близнюків, адже люди, що їх населяли, були вельми подібними, і через те між двома народами повсякчас виникали конфлікти.Ворогували вони в усіх сферах суспільного життя: економічній, зовнішньополітичній, культурній, спортивній.Врешті над країнами-сусідами нависла загроза війни. Полководці з обох сторін вислали таємних агентів, щоб ті розвідали, з якого боку найлегше вдертися на територію супротивника.

    Про що шкодують вмираючі люди

    Про що шкодують вмираючі людиОдна жінка багато років працювала в хоспісі. Її обов'язок - полегшення стану вмираючих пацієнтів. Таким чином, вона буквально проводила з ними останні дні та години. Зі своїх спостережень вона склала своєрідний рейтинг основних жалівлюдей, які підійшли до самого краю життя.

    Троє діток

    Троє дітокКоли його прийняли на посаду редактора авторитетного журналу, вважав, що спіймав Бога за бороду. Зателефонував до батьків і, звичайно ж, до коханої Мирослави, якій просто сказав: Отримав роботу! Можемо побратися!» Стали подружжям, й упродовж кількох років народилося троє діток: Мар'ян, Марта й Віктор. Шість років тривало щастя, а далі журнал змушений був припинити свою діяльність. Молодий батько влаштувався редактором у тижневик. Однак ця газета теж перестала виходити. Цього разу пошуки праці були вкрай важкими. Щовечора молода матуся і троє діток дивилися на батька, який ставав щораз більше заклопотаним.

    Сліди

    СлідиТи і Господь наш Ісус Христос разом ідете одним шляхом. Довгий час сліди Ісуса лягають поруч з твоїми, але Його сліди значно глибші, чіткіші. 
    Ти ж залишаєш сліди невиразні, заломисті, - видно: ти вагаєшся і не впевнений, що ідеш у правильному напрямку. Крокуєте отак деякий час, і поволі твої сліди наближаються до Ісусових. Ось ви вже ідете паралельно.
    Ви з Ісусом - як двоє друзів. Простуєте пліч-о-пліч.
    Все нібито чудово, та враз твої сліди, що спершу виднілися на піску поряд з Ісусовими, тепер лягають просто на них.

    Бідняк

    БіднякЖила колись собі одна родина, спокійна і мирна. Мешкала у маленькому будиночку передмісті. Одного вечора вони сиділи за вече рею, коли раптом почули стукіт у двері. Батько пішов і відкрив їх. На порозі стояв старий чо ловік у понищеній одежі, обдертих штанях. Він мав кошик, у якому було повно овочів. Спитав домочадців, чи не хочуть купити трохи городини. Вони таки щось узяли, позаяк хотіли його збутися. З часом родина заприятелювала зі старень ким, який щотижня приносив їм овочі. Вони з'ясували, що цей бідний старий чоловік мав катаракту і майже не бачив. Проте він завжди тримався напрочуд люб'язно, отож уся родина чекала, коли він прийде, оскільки цінувала його товариство.
    Якось старий, як звичайно, приніс тим людям овочі, а потому сказав: "Вчора я отримав вели кий подарунок! Біля свого будиночка знайшов кошик з одежею, яку хтось залишив для мене". Всі знали, що йому дуже потрібен був одяг тому сказали: "Це чудово!"
    Незрячий старенький, однак, додав: "Але є щось іще ліпше: я знайшов сім'ю, яка справді по требувала цієї одежі!"  

    Конкурс

    Одного дня, коли світ був ще цілком новим, мешканці однієї місцевості влаштували музичний конкурс, учасниками якого стали майже всі присутні - від Синиці до Носорога. Під орудою Сови було вирішено, що голосування під час конкурсу буде таємним і загальним. Отож голосуватимуть усі учасники, самі створять суддівську комісію, тобто журі. І так було. Всі тварини, а також людина виходили поодинці на сцену й співали. Одні заслужили бурхливі оплески, іншим аплодували мляво. Відтак заповнювали картку і, склавши її, вкидали у велику урну під наглядом Сови. Коли настав час підбити підсумки, Сова вийшла на імпровізовану сцену та у присутності двох старих мавп відкрила урну, аби підрахувати голоси. Одна Мавпа вийняла першу картку, а Сова оголосила: «Перший голос віддано за нашого приятеля Осла!»

    Скарб

    СкарбБатько сімейства натер машину мастикою і старанно пуцував, щоб надати їй бажаного полиску.
    Одинадцятилітній син допомагав йому — він чистив шматкою бампер.
    "Бачиш, сину, — мовив з повагою батько, — ця машина — справжній сімейний скарб. З нею треба поводитися обережно, дбайливо, їй треба приділяти увагу і час".
    "Так, тату!"
    "Розумний хлопчик!"
    Після хвилинної мовчанки дитина тихо промовила: "А я не є сімейним скарбом?"

    Порада

    ПорадаОдна жінка прийшла до спеціяліста і сказала: "Допоможіть мені! У мене серйозні проблеми з чоловіком. Кожного вечора, коли він повертається додому, виникає жахлива сварка".
    Знавець відповів: "Цьому легко зарадити".
    "Гаразд, але скажіть, що я маю зробити?"
    "Ось, будь ласка: увечері, перед приходом чоловіка, вжийте ці чотири смоктальних пігулки у рожевій оболонці. Але вживайте не всі нараз, а по черзі, одну за одною, і прошу, смокчіть їх повільно, дуже повільно".

    Жахлива історія

    Один хлопець учинив крадіжку. Через якийсь час справа вийшла на яв. Хлопець страшенно боявся реакції свого батька — чоловіка гідного і шанованого у місті.
    Атмосфера у хаті була страшенно напружена. Після вечері у кухні залишились тільки батько і син.
    Хлопець з острахом чекав, але батько за цілий вечір не зронив ні слова.
    Несподівано батько встав і підійшов до коминка. Він узяв до рук залізну кочергу. Кочерга мала загострені зубці і була розпечена до червоного. Батько мовчки наблизився до столу. Переляканий хлопець не зводив із батька широко відкритих очей.
    Сортувати статті за: датою | популярністю | відвідуваністю | коментарями | абеткою