Єлецька-Чернігівська ікона Божої Матері з'явилася на ялині поблизу Чернігова в 1060 році, при Чернігівському князі Святославі Ярославичу, як було записано в синодику єпископа Чернігівського Зосими Прокоповича (1655 - 1657). Ікона була поставлена в церкву, засновану на честь Єлецької ікони Божої Матері.

Пам'ять - 18 лютого

Ікона Божої Матері "Годувальниця" спочатку перебувала у Лаврі преподобного Сави Освяченого поблизу Єрусалиму.

Пам'ять - 25 січня

У храмі - в іконостасі і на стінах, і у нас вдома - на покуті - знаходяться святі ікони (образи), перед якими ми молимось
Іконою, чи образом, називається зображення Самого Бога, чи Божої Матері, чи ангелів, чи святих угодників. Зображення це неодмінно освячується святою водою: через це освячення іконі подається благодать Святого Духа, й ікона вшановується нами як свята. Бувають ікони чудотворні, через які благодать Божа, яка перебуває в них, проявляється навіть чудесами, наприклад, зцілює хворих.

Кондак 1
Перед новоявленною Твоєю іконою стоячи, з умилінням співаємо Тобі, Всецарице, ми, раби Твої; пошли зцілення всім, хто до Тебе нині прибігає, щоби з радістю взивати до Тебе: Радуйся, Всецарице, що недуги наші благодаттю зціляєш.
Ікос 1
Ангел предстатель з небес зійшовши, викликнув Всецариці: радуйся! І величним голосом, Тебе, що втілюєшся, бачачи, Господи, взивав до неї так...

На іконі Пресвята Богородиця тримає Свого Божественного Сина на правій руці, а в лівій руці у Неї - квітка білої лілії. Ця квітка символічно знаменує нев'янучий колір дівства і непорочності Пречистої Діви, до Якої так і звертається Свята Церква: "Ти еси Корінь дівування і Нев'янучий Колір чистоти".
На честь цієї чудотворної ікони назване Львівське молодіжне православне братство.
День святкування ікони - 16 квітня (н. ст).

Свято шануючи Пресвяту Богородицю "Почаївську", побожний український народ намагався прославляти Її, розносячи по всіх куточках України і світу копії цієї чудотворної ікони. Одна із таких величних копій стараннями прот. Ярослава Ощудляка майже 30 років тому було привезена у селище Брюховичі, що біля м.Львова. З тих пір щороку в Брюховичах 5 серпня відбувається урочисте вшанування пам'яті "Почаївської" ікони Матері Божої.

Декілька століть християнський світ, особливо його східну частину, Візантійську імперію, не полишала іконоборча колотнеча. Шанувати чи не шанувати святі образи – про це дискутували і в монастирях, і в храмах, і в палацах вельмож, і на сільських базарах, – здавалося, нема для хрещеного люду всіх класів, станів і всякого рівня освіченості важливішого питання. Якби ж тільки дискутували! Раз по раз богословські суперечки переростали в політичні чвари і розпочиналася чергова різанина: то палили образи, виганяли з храмів і вбивали іконошанувальників, розстригали їхніх єпископів, то з аналогічними драмами встановлювали образи. Занедбувалося сільське господарство, розладнувалася торгівля, занепадали ремесла, під натиском іновірців з кордонів імперії відступали війська християн – і все через те, що не було єдності щодо священних зображень. Здавалося, мусили б навести лад у країні царі, але й вони, часто змінюючись через політичну нестабільність, належали то до партії іконошанувальників, то до партії іконоборців.
Пам'ять - 24 лютого.

Ікона Пресвятої Богородиці - Покрови. У 911 році сарацини напали на Східну Римську імперію. Константинополь устояв перед натиском ворогів, але в місті поширилася страшна хвороба - чума. На заклик грецького патріарха народ зібрався в усіх церквах міста, щоб молитися і просити про допомогу, в особливий спосіб віддаючи себе під покров Пресвятої Діви Марії.

Ми від зарання нашого життя зустрічаємось з іконами. Бо чи можна собі уявити скільки втратили б наші церкви на духовності, не говорячи вже про їхню красу, якби в них не було іконостасу? А вже слово «іконостас» говорить за себе, що там є ікони. Звичайно, ми звикли дивитися на ікони, на церковну обстановку, зовсім не думаючи про те, що вони мають своє завдання. А вони не є виїмкою в релігійному мистецтві, бо і церковна архітектура, і церковний спів, і малярство мають за ціль прославу Бога. Ікона, як деталь релігійного малярства, має ті властивости, що дозволяє людині переживати духовне піднесення, наближення до Бога.