"ПЕРЕД СВЯТОЮ ТВОЄЮ ІКОНОЮ, ВЛАДИЧИЦЕ…"
"Усередині XVI ст. на Волині, поблизу Почаєва, в маєтку Орл, який зараз називається Урлею, жила благочестива православна поміщиця Анна Єрофіївна Гойська з Козинських, яка залишалася вдовою після кончини свого чоловіка Василя Богдановича Гойського, судді Луцького земства. У 1559 році митрополит на ім’я Неофіт, повертаючись із Москви через Волинь, проїжджав маєтки Гойської і, на щире її прохання, зупинився у її домі і пробув тут певний час, відпочиваючи з дороги.
Богобоязлива Гойська з радістю прийняла у себе дорогого гостя, виявляючи найглибшу повагу та всіляко догоджаючи йому. Від’їжджаючи в дорогу і бажаючи віддячити такій добродійниці, Неофіт благословив Гойську власною іконою Божої Матері та подарував її на згадку про своє перебування.
Втім, залишена таким чином у Гойської Неофітова свята ікона не відразу почала виявляти свою благодатну силу на Волині. Довгий час ікона була у храмі блаженної пам’яті дворянки Гойської, і лише приблизно через тридцять років домашні Гойської почали помічати біля неї надзвичайне світло, яке всіх дивувало. Трапилося це у 1597 році., отже, в самий розпал церковної унії, затвердженої на Брестському соборі 1596 року.
Про благодатне світло біля Неофітової ікони Гойській розповіли слуги. Вона довго не хотіла вірити їхнім розповідям, поки сама свята ікона не явилася їй у сонному видінні, “ у великому світлі, самій її милості”. Не вірячи снам, Гойська спочатку не звернула уваги і на це видіння. Нарешті, вона сама побачила те світло, але вже не в сонному видінні, а наяву і через це почала ставитися до дивної ікони з особливим благоговінням: поставила її на пристойнішому місці, наказала запалити перед нею невгасиму лампаду.
Через деякий час, ніби від живого джерела, почали звершуватися чудеса від ікони. Побачивши це, благочестива Гойська переконала свого рідного брата Филипа Козинського, який від народження був сліпим, звернутися з молитвою до Пресвятої Богородиці, “щоб всесильним своїм проханням у Бога вона виклопотала йому у Господа зір”. І справді, як тільки помолився він перед благодатною іконою, відразу відкрилися його очі, “ніби раніше від Христа сліпонародженому”, і він прозрів, ніби ніколи й не був сліпим. Після цього Гойська вже не зважилася тримати святу ікону в себе, а одразу (1597 р.) скликала ченців, священників і безліч православного народу, із хресним ходом і “богонатхненним співом” перенесла її на Почаївську гору і “віддала її на вічне зберігання ченцям, що мешкали в печері”.
Так описує появу на Русі Ікони Богоматері, що нині називається "Почаївська", книга "Житія святих" святителя Димитрія Ростовського. Від цієї ікони багато віків творились великі чудеса отримували і отримують зцілення безлічі страждальців незалежно від їх віросповідання, національності чи політичних переконань. Цим Пресвята Владичиця свідчить кожному з нас, що у Бога "нема вже ні юдея, ні язичника; нема ні раба, ні вільного; нема ні чоловічої статі, ні жіночої; бо всі … — одно в Христі Ісусі" (Гал.3:28)
Свято шануючи Пресвяту Богородицю "Почаївську", побожний український народ намагався прославляти Її, розносячи по всіх куточках України і світу копії цієї чудотворної ікони. Одна із таких величних копій стараннями прот. Ярослава Ощудляка майже 30 років тому було привезена у селище Брюховичі, що біля м.Львова. З тих пір щороку в Брюховичах 5 серпня відбувається урочисте вшанування пам'яті "Почаївської" ікони Матері Божої.
Цьогоріч святкування були особливо урочистими, адже Свята Православна Церква відзначає ювілей — 450-ліття принесення ікони Богородиці, що нині називається "Почаївська" на Русь.
Розділити радість свята зі своєю брюховицькою паствою прибув керуючий Львівсько-Сокальською єпархією Високопреосвященніший митрополит Андрій (Горак). Він, у співслужінні духовенства чільних львівських храмів, розпочав Святу Божественну Літургію.
Після євангельського читання проповідь про заступництво Пресвятою Богородицею всього роду людського виголосив настоятель Свято-Покровського храму м.Львова прот. Роман Великий.
Але найбільшу радість всьому собору духовенства принесла велика кількість вірних, які цього дня приступили до Святих Тайн Сповіді та Причастя.
Після закінчення святкового богослужіння Владика Митрополит виголосив повчальне батьківське слово. У цьому архіпастирському зверненні до народу, Митрополит Андрій наголосив на прикладі смирення, любові до Бога і ближніх, який подає нам Пресвята Діва Марія. Владика зазначив, що Вона, як Мати усіх християн, ніколи не залишає світ без Своєї опіки та покрову. Саме для цього Мати Божа в усіх куточках земної кули залишила Свої святі чудотворні ікони, серед яких однією із найшанованіших є саме Почаївська ікона. Закликаючи на усіх всещедре Боже благословення, Високопреосвященніший Владика Андрій побажав свято берегти любов до цієї славної ікони і ніколи не забувати звертатись до неї у своїх молитвах.
Настоятель храму митр. прот. Ярослав Ощудляк, дякуючи своєму Архіпастирю та всім священикам, які прибули на святкування, нагадав історію появи копії святої ікони у Брюховичах та побажав усім міцного здоров'я, непохитної віри та покрову Пресвятої Богородиці.
Ще однією приємною подією святкування було представлення книжки "Ікона Божої Матері "Почаївська", яку за ініціативи та сприяння митр. прот. Ярослава Ощудляка видало Львівське православне молодіжне братство Пресвятої Богородиці на честь ікони Її "Нев'янучий Цвіт". Цю книгу було подаровано кожному учаснику святкового богослужіння.
Нікого не залишає Божа Мати, усім подає зцілення та спокій. Потрібно лише звернутись до Неї зі щирою молитвою, любов'ю та вірою…
Голова ЛПМБ "Нев'янучий Цвіт" Лозинський Назар
Джерело: Храм Усіх Українських Святих і Львівське молодіжне православне братство "Нев'янучий Цвіт" .
"Усередині XVI ст. на Волині, поблизу Почаєва, в маєтку Орл, який зараз називається Урлею, жила благочестива православна поміщиця Анна Єрофіївна Гойська з Козинських, яка залишалася вдовою після кончини свого чоловіка Василя Богдановича Гойського, судді Луцького земства. У 1559 році митрополит на ім’я Неофіт, повертаючись із Москви через Волинь, проїжджав маєтки Гойської і, на щире її прохання, зупинився у її домі і пробув тут певний час, відпочиваючи з дороги.
Богобоязлива Гойська з радістю прийняла у себе дорогого гостя, виявляючи найглибшу повагу та всіляко догоджаючи йому. Від’їжджаючи в дорогу і бажаючи віддячити такій добродійниці, Неофіт благословив Гойську власною іконою Божої Матері та подарував її на згадку про своє перебування.
Втім, залишена таким чином у Гойської Неофітова свята ікона не відразу почала виявляти свою благодатну силу на Волині. Довгий час ікона була у храмі блаженної пам’яті дворянки Гойської, і лише приблизно через тридцять років домашні Гойської почали помічати біля неї надзвичайне світло, яке всіх дивувало. Трапилося це у 1597 році., отже, в самий розпал церковної унії, затвердженої на Брестському соборі 1596 року.
Про благодатне світло біля Неофітової ікони Гойській розповіли слуги. Вона довго не хотіла вірити їхнім розповідям, поки сама свята ікона не явилася їй у сонному видінні, “ у великому світлі, самій її милості”. Не вірячи снам, Гойська спочатку не звернула уваги і на це видіння. Нарешті, вона сама побачила те світло, але вже не в сонному видінні, а наяву і через це почала ставитися до дивної ікони з особливим благоговінням: поставила її на пристойнішому місці, наказала запалити перед нею невгасиму лампаду.
Через деякий час, ніби від живого джерела, почали звершуватися чудеса від ікони. Побачивши це, благочестива Гойська переконала свого рідного брата Филипа Козинського, який від народження був сліпим, звернутися з молитвою до Пресвятої Богородиці, “щоб всесильним своїм проханням у Бога вона виклопотала йому у Господа зір”. І справді, як тільки помолився він перед благодатною іконою, відразу відкрилися його очі, “ніби раніше від Христа сліпонародженому”, і він прозрів, ніби ніколи й не був сліпим. Після цього Гойська вже не зважилася тримати святу ікону в себе, а одразу (1597 р.) скликала ченців, священників і безліч православного народу, із хресним ходом і “богонатхненним співом” перенесла її на Почаївську гору і “віддала її на вічне зберігання ченцям, що мешкали в печері”.
Так описує появу на Русі Ікони Богоматері, що нині називається "Почаївська", книга "Житія святих" святителя Димитрія Ростовського. Від цієї ікони багато віків творились великі чудеса отримували і отримують зцілення безлічі страждальців незалежно від їх віросповідання, національності чи політичних переконань. Цим Пресвята Владичиця свідчить кожному з нас, що у Бога "нема вже ні юдея, ні язичника; нема ні раба, ні вільного; нема ні чоловічої статі, ні жіночої; бо всі … — одно в Христі Ісусі" (Гал.3:28)
Свято шануючи Пресвяту Богородицю "Почаївську", побожний український народ намагався прославляти Її, розносячи по всіх куточках України і світу копії цієї чудотворної ікони. Одна із таких величних копій стараннями прот. Ярослава Ощудляка майже 30 років тому було привезена у селище Брюховичі, що біля м.Львова. З тих пір щороку в Брюховичах 5 серпня відбувається урочисте вшанування пам'яті "Почаївської" ікони Матері Божої.
Цьогоріч святкування були особливо урочистими, адже Свята Православна Церква відзначає ювілей — 450-ліття принесення ікони Богородиці, що нині називається "Почаївська" на Русь.
Розділити радість свята зі своєю брюховицькою паствою прибув керуючий Львівсько-Сокальською єпархією Високопреосвященніший митрополит Андрій (Горак). Він, у співслужінні духовенства чільних львівських храмів, розпочав Святу Божественну Літургію.
Після євангельського читання проповідь про заступництво Пресвятою Богородицею всього роду людського виголосив настоятель Свято-Покровського храму м.Львова прот. Роман Великий.
Але найбільшу радість всьому собору духовенства принесла велика кількість вірних, які цього дня приступили до Святих Тайн Сповіді та Причастя.
Після закінчення святкового богослужіння Владика Митрополит виголосив повчальне батьківське слово. У цьому архіпастирському зверненні до народу, Митрополит Андрій наголосив на прикладі смирення, любові до Бога і ближніх, який подає нам Пресвята Діва Марія. Владика зазначив, що Вона, як Мати усіх християн, ніколи не залишає світ без Своєї опіки та покрову. Саме для цього Мати Божа в усіх куточках земної кули залишила Свої святі чудотворні ікони, серед яких однією із найшанованіших є саме Почаївська ікона. Закликаючи на усіх всещедре Боже благословення, Високопреосвященніший Владика Андрій побажав свято берегти любов до цієї славної ікони і ніколи не забувати звертатись до неї у своїх молитвах.
Настоятель храму митр. прот. Ярослав Ощудляк, дякуючи своєму Архіпастирю та всім священикам, які прибули на святкування, нагадав історію появи копії святої ікони у Брюховичах та побажав усім міцного здоров'я, непохитної віри та покрову Пресвятої Богородиці.
Ще однією приємною подією святкування було представлення книжки "Ікона Божої Матері "Почаївська", яку за ініціативи та сприяння митр. прот. Ярослава Ощудляка видало Львівське православне молодіжне братство Пресвятої Богородиці на честь ікони Її "Нев'янучий Цвіт". Цю книгу було подаровано кожному учаснику святкового богослужіння.
Нікого не залишає Божа Мати, усім подає зцілення та спокій. Потрібно лише звернутись до Неї зі щирою молитвою, любов'ю та вірою…
Голова ЛПМБ "Нев'янучий Цвіт" Лозинський Назар
Джерело: Храм Усіх Українських Святих і Львівське молодіжне православне братство "Нев'янучий Цвіт" .
