У нашому духовному житті є наче "два календарі": один - божественний, а інший - диявольський. Божественний називається "сьогодні". Сьогодні навернись до Господа, сьогодні покайся, бо завтра може бути пізно. А диявольський називається "завтра": відклади на завтра, бо ж сьогодні ти ще молодий, живи для свого задоволення, а коли постарієш, то покаєшся. Але не можна запускати захворювання, бо воно стане смертним, не можна відкладати покаяння - бо це може призвести до духовної смерті...

Однією із найсерйозніших проблем духовного життя віруючої людини є проблема віри. Більшість людей, вважаючи себе віруючими, абсолютно не мають ніякої віри. Що рухає ними в духовному житті? Чи знають вони про це?
Часом ми навіть не підозрюємо, наскільки сильну владу має марновірство над людиною в її гріховному стані. Багато хто, і навіть, як не дивно, християни, які відвідують церкву не один рік, і не здогадуються, що у своєму духовному житті вони керуються зовсім не вірою, а чистим марновірством.
Що таке марновірства і чому сучасна людина в них вірить - про це в бесіді з настоятелем храму на честь ікони Божої Матері «Утамуй мої печалі» м. Саратова, ігуменом Нектарієм (Морозовим).

21 листопада, в день пам'яті архистратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних, Свята Церква звертає увагу на біду, яка стала буденною сьогодні. На превеликий жаль, майже щодня ми чуємо про автокатастрофи, які часто закінчуються трагічно. Гріх - набута якість людської природи, яка переслідує нас щодня. Але важко усвідомити і простити безвідповідальність та необдуманість, яка призводить до завершення земного життя. Більше того, часто жертвою дорожньо-транспортної пригоди стають невинні люди, які страждають від сп'янілих чи невиправдано ризикованих водіїв - що робить такі вчинки неприйнятними для існування в соціумі. Сідаючи за кермо, кожен мусить пам'ятати про ціну Божого творіння - ціну життя людини. В разі нехтування власною безпекою, кожен учасник дорожнього руху мусить пам'ятати про оточуючих та запитати себе, чи готовий він наразити на небезпеку інший об'єкт Божої любові.

Перевіряй самого себе щоденно: що ти посіяв в рахунок майбутнього віку, пшеницю чи терен? Дослідивши себе, готуйся до виправлення на наступний день і таким чином все життя проводи. Якщо погано проведений був день нинішній, так що ти ні молитви порядно Богові не приніс, ні не сокрушився серцем жодного разу, ні не упокорився в думці, ні милостині чи милосердя нікому не вчинив, ні не простив винного, ні не стерпів образи, навпаки ж, не стримався від гніву, не стримався в словах, їжі, питті, або в нечистих думках розум свій тримав, все це розглянувши за совістю, засуди себе і намірся наступного дня бути уважнішим у доброму та обережнішим у злому.

Зважаючи на велику й закономірну зацікавленість молодих людей темою «Таїнства Православної Церкви», а також на те, що далеко не всі змогли прийти на лекцію у вересні в рамках проекту «Щомісячні зустрічі православної молоді», о. Михайло Садовський написав тематичну статтю. Зрозуміла річ, що таку цікаву й обширну тему викласти в одній чи двох публікаціях неможливо. Тому розповідатимемо про це поетапно.

1 Що значить чернець? - Той, хто відрікся від земного життя.

2 Що значить мирська людина? - Та, яка відреклася від Небесного життя.

3 Хто є істинний монах? - Той, хто відрікся від поганих думок.

4 Що є мирське життя? - Перебування в суєті.

Тому, що:
Ікона для православної людини не просто священне зображення. Це свого роду вікно в духовний світ, що дозволяє хоча б через образ святого зустрітися з ним, звернутися до нього з молитовним проханням, подякувати за допомогу і просто висловити свою любов. У православному богослов'ї ікони цей принцип сформульовано таким чином: «Честь, яка віддається образу, переходить на Першообраз». За вченням Церкви, шанування ікон і поклоніння їм відноситься не до матеріалу ікони, не до дерева і фарб, а до того, хто зображений на іконі (первообразу) . У повсякденному житті ми теж не раз стикалися з цим принципом. Закохані зберігають фото один одного і в розлуці цілують їх, розмовляють з ними. А якщо фото мами раптом випадково впаде на підлогу, то навряд чи знайдеться людина, яка тут же не кинеться його піднімати, причому зовсім не тому, що дорогий клаптик паперу, покритий фотоемульсією.
Так само і віруючі цілують ікони, тому що люблять тих, хто на них зображений.

Мешканці та керівництво Будинку милосердя УПЦ КП с. Греково-Олександрівка Тельманівського р-ну Донецької області, в якому перебувають самотні люди похилого віку, приковані до ліжка, учасники війни, сердечно просять всіх віруючих християн, чуйних до чужого болю, надати благодійну допомогу в купівлі вугілля великої фракції (кулак) для опалення приміщення притулку, оскільки сьогоднішнє подорожчання вугілля не дає реальної можливості купити навіть половини необхідної кількості. На весь сезон нам необхідно 30-35 т. вугілля.
Допомогу у вигляді вугілля можна привозити в сам Будинок милосердя. Якщо є можливість перерахувати кошти на Р.р. 26004300495009 філія ОУ АТ"ОЩАДБАНК" МФО 335106 ОКПО23607394.
Тел. 050-478-60 81
Дай Бог Вам всім здоров'я й щастя! Спасибі Вам за підтримку!

Відповідаємо:
Для пояснення таємниці Святої Тройці святитель Ігнатій (Брянчанінов) вказував на людську душу, яка є Образом Божим: «Розум наш - образ Отця; слово наше (виголошене слово ми звичайно називаємо думкою) - образ Сина; дух (тобто - моральна сила людини) - образ Святого Духа. Як у Тройці-Бозі три Особи незлитно і нероздільно складають одну Божественну Істоту, так у тройці-людині три особи складають одну істоту, не змішуючись між собою, не зливаючись в одну особу, не розділяючись на три істоти. Розум наш народив і не перестає народжувати думку, думка, народившись, не перестає знову народжуватися і разом з тим перебуває народженою, потаємно в розумі. Розум без думки існувати не може, і думка - без розуму. Початок одного неодмінно є і початок іншої; існування розуму є неодмінне існування думки. Аналогічно наш дух виходить від розуму і сприяє думці. Тому кожна думка має свій дух, кожний образ думок має свій окремий дух, всяка книга має свій власний дух . Не може думка бути без духу, існування однієї неодмінно супроводжує існуванням іншої. В існуванні того й іншого є існування розуму».

Пропонована книга має за мету допомогти православному пастирю в його нелегкій праці з духовної опіки молоді. Сучасне життя потребує від священика високої підготовки, зокрема засвоєння педагогічних методик, знання вікової психології, щирої любові до дітей та готовності свідчити про Христа не тільки в слові, але й в житті. Для цього у книзі подані різноманітні форми і методи діяльності православного пастиря з духовної опіки молоді та педагогічні рекомендації щодо вікових груп учнів. Автор висвітлює історію пастирської діяльності серед молоді, у тому числі в УПЦ Київського Патріархату, досліджує шляхи взаємодії школи і Церкви в Україні, порушує проблему визнання богословської (духовної) освіти в Україні та можливості присутності пастиря в освітніх навчальних закладах тощо.

Якщо мати сповідається, причащається, вона разом із дитям воцерковляється, сама відроджується і його народжує у Христі. Це освячення, яке здійснюється перш ніж дитя охреститься, має велике значення. Часто думають, якщо дитина не охрещена, а мати при цьому причащається, то спасительна благодать немовляти не торкнеться. Деякі думають, що лише одне хрещення відкриває дію спасительної благодаті на людину і тому не знають, чи треба молитися за нехрещене дитя. А дехто сумнівається в тому, що материнське причастя має велике значення для малюка, що знаходиться ще в материнській утробі.