Найпоширеніша думка про взаємини чоловіка і жінки базується, і небезпідставно, на текстах зі Священного Писання, що читаються привселюдно під час Таїнства Вінчання. Як вже зазначалося вище, спрощене розуміння того, що дружини повинні коритися своїм чоловікам (Еф. 5:22), часто викликає оплески з боку чоловіків, але спробуємо розібратися про що саме пише Апостол. Чи не виявиться, що Апостол Павло духовніший за нас, і що в своєму розумінні великої таємниці Христа і Церкви ми нічим не відрізнятимемось від стародавніх юдеїв, які кивали своїми головами, не розуміючи великої таємниці нашого спасіння (Мф. 27:39-43).

О Богородице, Мати кохана,
всіх покриває Твій світлий покров.
Над Україною сонечком встане
Твоя пречиста і вічна любов.

Ти непорочна і чиста, як небо,
Ти преласкава і ніжна, як рай
Ручки складаю в молитві до Тебе,
Прошу: в усьому мені помагай.

У православному віровченні проблеми статей просто немає, як і немає питання про роль жінки в Церкві. Такого роду проблеми і питання приносяться до Храму Божого людьми із суспільства і сім'ї в яких вони проживають. Наприклад, посварившись з дружиною чоловік може дорікнути їй цитатою з послання Апостола Павла, що безсумнівно відіб'ється на церковній самосвідомості як чоловіка, так і дружини. А почувши по телевізору феміністичні попередження про дискримінацію проти жінок, людина свідомо чи несвідомо несе їх у Церкву, і починає порівнювати Церковне життя - принаймні, таке, яке вона бачить - з гуманістичними, в тому числі і з феміністичними, принципами. Крім того, проблема часто посилюється самими служителями вівтаря, які, хто жартома, а хто і всерйоз, цитують зі Святих Отців щось на зразок «Тримайся подалі від жінок і архієреїв», забуваючи при цьому згадати, що ця порада була надана конкретним старцем-монахом конкретному молодому послушнику, і не є якимось узагальнюючим принципом православної свідомості.

Тропар, глас 4
Як до апостолів подібні і слов’янських країн учителі, Кириле й Мефодію богомудрії, Владику всіх моліте, щоб усі народи слов’янські утвердив у православ’ї й однодумності, умиротворив світ і спас душі наші.

Кондак, глас З
Священну двійцю просвітителів наших шануймо, — що перекладом Божественних Писань виточили нам джерело Богопізнання, з якого аж донині сповна черпаючи, ми ублажаємо вас, Кириле і Мефодію, що перед Престолом Вишнього стоїте і тепло молитеся за душі наші.

Величання
Величаємо вас, святії рівноапостольні Мефодію і Кириле, що усі слов’янські країни ученням своїм просвітили і до Христа привели.

Прокимен, глас 7
Чесна перед Господом смерть преподобних Його.

Тропар, глас 4
Настав день світлого торжества, і місто Бар радується, і з ним вселенна вся веселиться піснями і співами духовними. Сьогодні бо священне торжество перенесення чесних і многоцілющих мощей святителя й чудотворця Миколая, як сонце незаходиме, возсіяло світлосяйним промінням і відганяє темряву спокус і бід від тих, що з вірою взивають: “Спасай нас, як заступник наш великий, Миколаю”.

Кондак, глас З
Зійшли, як зоря, від сходу до заходу, твої мощі, святителю Миколаю, море ж освятилося шестям твоїм, і місто Бар приймає через тебе благодать. Бо ради нас ти явився як чудотворець, предивний і милостивий.

Величання
Величаємо тебе, святий отче Миколаю, і шануємо святу пам’ять твою, ти бо молиш за нас Христа Бога нашого.

Вознесіння входить до дванадцяти церковних свят, а отже, зустрічаємо його на іконостасах із празничковим рядом.

На відмінно від багатьох інших празничків, композиція Вознесіння практично незмінна.

Ікона поділена на дві частини - земну, на якій бачимо одинадцять апостолів та Богородицю посередині; та небесну - на ній зображено Христа в Славі. Зазвичай, Ісус одягнений у золото-багряну або білосніжну одіж та благословляє одною або обома руками. Він сидить у мандорлі, що символізує небесні сфери (інколи бачимо ще й веселку як Його престіл). Найчастіше, мандорлу до небес піднімають два або чотири ангели. Ще два стоять поміж апостолів і пальцями вказують на Христа. Від 17 ст. замість круглої мандорли зображали більш реалістичні хмари, більш буквально трактуючи Євангелія. Слід зазначити, що зображення Ісуса в мандорлі і з білосніжним або сяючим золотом одягом ґрунтується на сюжеті Преображення, яке більш детально описує Христа в Славі.

Не секрет, що суспільство - його філософія, ідеологія, культура - має великий вплив на християнську думку. Проповідуючи християнство в елліністичному світі, Церква користувалася термінологією і методикою зрозумілою елліністичному суспільству; існуючи в рамках Римської Імперії, Церква богословила образами політичними та юридичними; зіткнувшись з радянським богоборством, Церква шукала шляхи протистояння; а живучи в умовах сучасного матеріалізму, Церква полемізує з ним, викриваючи його духовну убогість.

Священний Синод Української Православної Церкви КП закликає всеукраїнську православну паству молитися про успішне церковне об’єднання, просити архієреїв, духовенство і мирян УАПЦ активно сприяти невідкладному досягненню єдності.

Питання про роль жінки у Церкві багаторазово піднімалось протягом всієї історії християнства, починаючи з перших десятиліть існування Церкви. Тому коли в двадцять першому столітті задається це питання, то найчастіше мається на увазі власне, не роль - про це проповідував Сам Христос, і писав ще Апостол Павло, а актуальна проблема взаємин чоловіків та жінок в сім'ї, в суспільстві і в Церкві. У церковній свідомості ця проблема звичайно виражена в тому, що бородаті чоловіки в чорному володіють адміністративною владою, яку жінці не дають, навіть якщо вона приклеїть собі бороду і одягне чорний халат [1]. З точки зору сучасної Західної світської культури, до якої належать не тільки жителі Сполучених Штатів, але й в досить значній мірі і жителі європейських країн, - у наявності дискримінація Церкви проти жінки, тільки за те, що вона народилася жінкою. Тому здається трохи дивним, що вказувати жінкам на їх місце в Церкві запросили мене - бородатого чоловіка в чорній одежі, наділеного деякою адміністративною владою у своїй парафії, тобто в малій частині Церкви.

Проект «ІРМОС» - це художній антропологічний проект, засобом і звершенням якого є ірмос - православна духовна практика, здійснювана в сучасному соціо-культурному просторі і втілена в сучасних художніх формах.

Духовні напіви прийшли в Київську Русь з Візантії з початком християнства, віками передавалися поколіннями монахів, духовних співців, спочатку - з рук в руки, пізніше - кулизм'яним записом. Ввібравши соки мелосу цієї землі, до 16-го ст. сформувались у самобутній Український духовний напів і протягом 16-17 ст. були передані нам як український нотолінійний Ірмолой - Богослужбова книга, складена з монодичних співів - ірмосів.

Постать святого Юрія зображається найбільшою, щоб підкреслити значимість святого. Хоча замок і царівна виглядають мініатюрно ще й через спроби перспективи - на багатьох іконах бачимо, що вони розташовані на пагорбі далеко за першим планом. До слова, замок представляє велику цікавість для уявлення про фортифікації епохи художника. Також, увагу привертають оборонці міста. Особливо, сурмачі та стрільці з мушкетами, яких в епоху Юрія ще не було. В протилежному від міста куті бачимо півкруг хмар - небо розкрилось і з нього простягається Господня рука, що благословляє Юрія.

Змій представляє собою яскраве різноманіття трактування містичного негативного персонажа. Десь він зображений безкрилим як змія, десь - на крилах бачимо химерне обличчя. Також є випадок, де у дракона аж три голови. Або ж він може вивергати полум'я.