«Досить! Маю їх направду досить!»
Усі в Небі затамували подих. Ніхто досі не бачив Ісуса таким розгніваним. Це Він громоподібним голосом виявив Свій Божий гнів.
«Упродовж 33 років Я був серед людей, казав їм не раз, що діла у тисячу разів важливіші за слова. Тому мене розіп’яли. Усіляко пояснював, що не за словами і не за обрядами можна пізнати моїх учнів, а за прояв любови. Однак майже ніхто цього не зрозумів! Виголошують палкі проповіді, співають величальні гімни, беруть участь у зворушливих богослужіннях, але чинять так мало!»

Двоє поважних рабинів зустрілися на спільній вечері. Були щирими приятелями, то спершу розмовляли про всяку всячину, а потім, аж до пізньої ночі, дискутували про буття і сутність Господа Бога.Врешті, дійшли висновку, що Бога немає, та й пішли собі відпочивати. Вранці один із рабинів пробудився і, не знайшовши другого в домівці, вийшов до саду. Там побачив колегу і приятеля заглибленим у вранішню молитву.

«У світі нема щастя», — писав Олександр Сергійович від особи свого ліричного героя. «Що таке щастя? Як птах, випустиш — і не спіймаєш!» — услід за класиком сумнівалася зірка радянської естради. Дійсно, яке примарне й хитке земне щастя! Важко перелічити все те, що необхідно людині, аби стати щасливою. Легше сказати, без чого щастя категорично неможливе. Особливо, якщо йдеться про жіноче щастя.
Вік оцінює щастя як досвідчений ювелір, зважує й уважно розглядає всі грані. Дитині, щоб забути про сльози, достатньо смачної карамельки. Щастя від цукерки лише в дитинстві може бути настільки реальним — недарма «Царство Небесне належить таким». Старому також необхідна суща дрібниця: дзвінок від дітей і рідних, елементарна зацікавленість його проблемами чи хворобами — і він уже спокійний, а спокій у старості рівнозначний щастю. Між дитинством і старістю пролягає довга дорога життя, час найбільш вимогливий і ненаситний до споживання земних задоволень. І тут щастя набуває статі — воно стає чоловічим або жіночим.

Друкарство стало широко розповсюджуватися в Україні, як зрештою і по всій Європі. Так у першій половині XVI ст. відома друкарня у Львові та Острозі. Відомі тогочаснi друкарні Михайла Сльозки (у Львові), Сірятині (фундатор єп. Гедеон Балабан), Угорцях, Уніві, Перемишлі, та інших містах Галичини. Також відомо, що Львівська братська друкарня у 1591-1622 рр. видала 13 книг.
Найбільш відомим видавцем кінця XVI ст., проте не першим, як це нам нав’язує московська офіційна історіографія, був диякон Іван Федоров (Федорович), котрий після заснування друкарні в Москві (1564 р.) тікає в наслідок переслідувань з боку московського царя і церкви до Заблудова. Надалі Іван Федоров засновує друкарню у Львові у лютому 1573 р. Тут був виданий львівський Апостол (Львів, 25 лютого 1573 – 15 лютого 1574, 246 с.), але надалі брак коштів змусив закласти друкарню лихварю Ізраїлю Якубовичу, а після смерті Федорова, віддану в заставу друкарню, за ініціативи владики Гедеона Балабана викупило братство (в 1586 р.). Незважаючи на різноманітні труднощі, братська друкарня працювала аж до припинення діяльності братства.

20 березня 2012 р. у Педагогічному коледжі Львівського національного університету імені Івана Франка (колишня Жіноча учительська семінарія, у якій викладав Іван Огієнко) відбулася наукова конференція “Поет на службі народові”, приурочена пам’яті митрополита Іларіона та його шевченкознавчим студіям. 28 березня, напередодні вшанування 40-ї річниці з дня смерті митрополита Іларіона у приміщенні актової зали Львівського обласного Будинку учителя відбулася регіональна науково-практична конференція “Культурно-освітня діяльність і педагогічні погляди Івана Огієнка”.

27 березня 2012 року Божого, у вівторок ввечері, розпочалась зустріч Львівського молодіжного православного братства Пресвятої Богородиці на честь ікони Її “Нев’янучий Цвіт”. На початку було зачитане звернення митрофорного протоієрей ВАСИЛІЯ Дида до Братства з проханнями допомогти в укомплектуванні парафіяльної бібліотеки храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Петрик (Вінницька єпархія). Було прийняте рішення зібрати та відправити книги. Опісля цього братчики та братчиці обговорили та прийняли план діяльності на найближчі 2 місяці, який передбачає підготовку до проведення святкових заходів до Неділі свв. жінок-мироносиць 28-29 квітня, духовні бесіди, перегляд фільму "Страсті Христові" у Страсний тиждень, святкування Воскресіння Христового та ікони Пресвятої Богородиці "Невянучий Цвіт" 16 квітня, святкування Неділі свв. жінок-мироносиць 28-29 квітня, паломництво і, звичайно, молитву, яка є крилами душі.

Мама, виявивши, що із кухонної шафки зникають різні солодощі, вирішила навчити свою дитину основ моралі.
-Ти знав, коли цупив тістечка, що Бог був тоді коло тебе, хоч ти Його і не бачив?
-Аякже, - відповів малий не без запалу.
Втім, ласощі зникали й зникали.
Тож мама спитала знову:
-Ти знав, що Бог тієї миті бачив тебе?

Звертається до Вас Парафіяльна рада храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Петрик , що на Вінничині.
Всечесний отці, дорогі брати і сестри ! Уклінно просимо, допоможіть, зробіть свій внесок у духовне відродження Подільського краю, пожертвуйте книги, CD, DVD-диски, журнали для нашої парафіяльної бібліотеки, ми будемо безмежно вдячні за Вашу поміч.

Вiтаємо настоятеля храму Усiх святих землi української, викладача ЛПБА, кандидата богословських наук, прот. ВIКТОРА Феденьківа з Днем народження!

Бажаємо козацького здоров'я,
Щастя без краю,
Усього корисного щиро бажаєм.
Щоб Ваше серце зiгрiвала Любов,
Щоб завжди в душі панувало добро,
Сили та стiйкостi, здоров'я без ліку,
І довгого-довгого Вам віку!

Середа:
7:00 - Сповідь
8:00 - Літургія Ранішосвячених Дарів. Парастас
18:00 - Великий покаяний канон св. Андрія Критського
Четвер:
7:00 - Сповідь
8:00 - Літургія Ранішосвячених Дарів. Парастас
П`ятниця:
7:00 - Сповідь
8:00 - Літургія Ранішосвячених Дарів. Парастас

Одного разу до Iсуса Христа, Якого оточував народ, пiдiйшов чоловiк i привiв з собою сина свого, якого мучив злий дух нiмоти i глухоти. Батько прийшов з намiром отримати допомогу страднику-сину. Але в його серцi було якесь невiр'я. Вiн жалiвся Iсусу Христу на Його ученикiв, що вони не могли вигнати бiса з його сина. "Учителю, - говорив батько, - я привiв до Тебе сина мого, що має духа нiмого. Де тiльки нападе на нього, кидає його на землю, i вiн пускає пiну, i скрегоче зубами своїми, i цiпенiє. Я казав ученикам Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли" (Мк. 9, 17-18).
Христос Спаситель при всiй Своїй лагiдностi прогнiвався на таке невiр'я i сказав: "О роде невiрний, доки буду з вами? Доки буду терпiти вас?" (Мк. 9, 19). Але тут же пожалiв i страдника-сина, i нещасного батька i сказав: "Приведiть його до Мене". I привели його до Нього. Як тiльки бiснуватий побачив Його, дух стряснув його; вiн упав на землю i валявся, пускаючи пiну (Мк. 9, 19-20). Наблизившись до Сина Божого, злий дух своїм падiнням на землю невiльно виявив Йому свою покору.