27 березня в Києво-Могилянській академії відбувся Круглий стіл «Християнські цінності та політика», організований з ініціативи молодих політологів з Київського православного молодіжного братства святих Бориса і Гліба (УПЦ Київського Патріархату) та присвячений теоретичному підґрунтю і практичним можливостям поєднання християнського вчення і політичної сфери.У деяких європейських країнах, зокрема Німеччині і Швеції, християнські цінності втілюються у політичні програми, натомість в Україні цінності або не працюють в українських реаліях, або ми не вміємо їх втілювати. Адже наявні партії Християнсько-демократичний союз, Християнсько-демократична та навіть Християнсько-ліберальна партії непомітні у суспільно-політичному житті, поки не відшукати їх в Інтернеті – зазначила модератор Людмила Балабай.
Публіцист-філософ Юрій Чорноморець у доповіді «Ідеал Християнської України як вимога соціального вчення християнських Церков та шляхи його втілення в політичній реальності сьогодення» звернув увагу на важливість поєднання християнських цінностей і політики, про що заявили, зокрема, учасники ініціативної групи «Першого грудня». Постає питання – за яким законом ми хочемо жити? Які принципи хочемо визнавати? Політика має базуватись на трьох фундаментальних принципах: природному законі, на правах людини і максимі «побажай іншому те, що й собі». Й це своєрідний християнський гуманізм.
За словами Чорноморця, християнська основа для європейської культури є єдиним ресурсом життєвих сил для цивілізації Заходу. Важливою є підтримка Церков як противага суспільному релятивізму та захист прав людини від зловживань у цій сфері. Переконання про можливість християнами розбудовувати суспільство знизу як вияв відповідальності була близькою Андрею Шептицькому, Джону Мілбенку, Катерині Піксток, Бенедикту XVI, Девіду Бентлі Харту та іншим. Слід усвідомлювати, що всі суспільні інститути є просторами спілкування, своєрідними спільнотами. Тим не менш, на думку експерта, Церквам в Україні заважає, по-перше, політизованість Церкви, по-друге, брак усвідомлення, що вони стали суспільними інститутами та, по-третє, аполітичність.
Політика повинна відштовхуватись від головної заповіді: люби Бога і ближнього, – впевнена Олена Львова, старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАНУ. Вона представила тему «Функціональна взаємодія правових та християнських цінностей у контексті реалізації прав людини». На її думку, найважливішими є цінність людини та її життя, а тому сім’я як перший інститут влади має бути у центрі уваги політиків. Біблія допомагає зрозуміти, що основою права є Божий лад, наданий людині від самого початку створення світу. Десять заповідей становлять по суті своєрідну конституцію, що лягла в основу законодавств різних держав та є гарантією загальності природного права. Право напряму пов’язане з моральністю і тому питання аборту, евтаназії та гомосексуалізму набирають особливого значення, — вважає доповідач.
Питання відбудови християнських засад і духовної культури займало мислителів ще на початку минулого століття. На актуальність роздумів одного з них Дмитра Богдашевського (теолога, професора і останнього ректора Київської духовної академії) звернув увагу Сергій Головащенко, викладач релігієзнавства НаУКМА, у виступі: «Християнство та суспільне життя: погляд представників київської духовно-академічної школи початку ХХ ст.». Богдашевський наголошував передусім на внутрішній людині, яку перемінює християнство. Євангельський підхід звільняє від утилітарного бачення в суспільстві, зокрема, від впливів поширених тоді матеріалізму, марксизму і соціалізму. Переконання, що зміна економічних і соціальних умов допоможе розв’язати проблеми, є помилковим. Ключ до розв’язання суспільно-політичних змін є переміна внутрішнього в людині, яка стає носієм Євангелія. Особистість є пріоритетом над державою. Найвище служіння держави є служінням для розвитку і свободи людини.
Навіть найбільш на перший погляд атеїстична країна Західної Європи є християнською завдяки секуляризованим цінностям – запевнив Олександр Палій, історик, політолог, у доповіді «Повернення до християнського коріння: питання виживання країни і цивілізації». Він навів приклад відповідного присвоєння християнських цінностей у такій країні з давньою християнською традицією, як Ефіопія, в якій висока народжуваність та низький процент злочинності.
Надто часто дискурс про християнські цінності в суспільно-політичному просторі звужуються до декількох питань, зокрема теми абортів та гомосексуалізму. Це свідчить про обмеження бачення і популізм, властивий також й розвиненим демократіям – зауважив Микола Малуха (спеціальний кореспондент Religo.ru) у доповіді «Як християни вбивають християнську демократію: популізм і віра в політиці». Адже часто використання християнської риторики є намаганням відвернути увагу людей від більш важливих і нагальних питань. Натомість існують приклади відстоювання християнських цінностей. В Америці активісти американського руху Pro Life намагаються впливати на республіканців, зокрема, обмежити шкідливі викиди в атмосферу (в першу чергу, на підприємствах республіканців), бо це загрожує життю дітей. Адже вони бачать, що важливо не тільки не вбити дитину, але й забезпечити їй гідне життя. Натомість нашим Церквам питання екології далекі. У віднові Німеччини мала успіх партія Конрада Аденауера. А в Південній Кореї колишній голова міста Сеула (активний п'ятидесятник-протестант) Лі Мьон Бак перетворив місто на зелений рай в Азії. Ці прикладі надихають надії, що християнська демократія має майбутнє й також в Україні.
Дискусія учасників виявила такі ключові питання у поєднанні християнських цінностей і політики, як слід не забувати про світський характер сучасної України, розрізнення гріху та злочину перед державою, помилки у намаганні переводити мораль у право. Релігієзнавець Наталія Гаврилова зауважила, що згідно з соціологічними даними, приблизно 80 % процентів українців є релігійними людьми. Натомість зі сказаного складається враження, що релігія і влада — окремі реалії. Однак політики і віряни – це ті самі люди. Питання: Чому вони, й також ми не втілюємо у життя наші принципи? Чому країна наскрізь корумпована? Можливо подеколи ми просто перекладаємо свою відповідальність на владу чи Церкву?
Якими мають бути конкретні способи впливу Церкви: протестувати чи лобіювати закони? Юрій Чорноморець впевнений, що Церква може змусити звернути увагу на її вимоги, вивівши свій мільйон чи сто тисяч вірян перед стіни уряду або подавши свої вимоги з тисячами підписів. Усвідомлення Церквою своєї ролі як суспільного інституту повинно вести до конкретних дій. Хочете заборонити аборти? Підготуйте відповідний законопроект та продумайте механізм захисту жінок та соціальної допомоги. Церкві потрібні діти? Всиновлюйте їх. Є приклади священиків, які це особисто роблять. А виходить, що деякі діти не стали жертвами абортів, але стали жертвами бездушної системи. Віряни повинні усвідомити, що саме вони є Церквою. І їх відповідальність за конкретних ближніх, що потребують допомоги є не меншою, ніж відповідальність самих церковних організацій, які виступають із соціальними ініціативами.
Як повідомив РІСУ Богдан Березенко, Київське молодіжне православне братства святих Бориса та Гліба організовуючи цей круглий стіл ставило перед собою кілька завдань. По-перше, створити майданчик для вільної інтелектуальної дискусії, де б християни різних конфесій змогли обмінятися думками на тему місця християнських цінностей в сучасному політичному житті, впливу християн на владу та ролі Церкви в цьому процесі. А по-друге, започаткувати науковий дискурс, де богослови, філософи, правники, політологи, економісти та дипломати змогли б поєднати свої професійні знання з наукою Церкви. Відгуки учасників цього круглого столу однозначно показують, що такого роду зустрічі повинні бути продовжені, навіть більше, вони мають перерости в спільні дослідження, проекти та наукові програми.
Катерина НОВІКОВА
