В чудесах Христових відкривається багате і вражаюче нас відношення Бога до нашої землі і до нас, людей. З однієї сторони, Його співстраждання- не тільки здатність любити і бажати ніби зовні, але співстраждати разом з нами, глибше нас ( тому що Він бездонно глибокий) пережити страждання, скорботи і, часом, жах нашого земного буття.
В сьогоднішній розповіді ми чуємо , що шкода стало Христу цієї матері, вдови, яка втратила єдиного сина, шкода, боляче, тому що не для того створив Він світ, не для того народжувався чоловік, не для того мати привела його в світ, щоб передчасно він помер. І в цій милості Христовій, в цьому співстражданні Христа, здатності разом з нами страждати нашими стражданнями, відкривається одна з сторін Божого ставлення до нас і до світу.

Сьогодні свята Церква запропонувала нам послухати уривок з Євангелія про воскрешення Ісусом Христом сина вдови з міста Наїна. Нас вражає, як євангеліст декількома словами зумів описати велике горе жінки: “Виносили померлого, єдиного сина у матері, а вона була вдова”. Самотність! Яка вона страшна! Господь змилосердився над нещасною і сказав: “Не плач!” Ми теж часто кажемо скорботним близьким нам людям: “Не плач!” Але наше слово і слово Господа мають різну силу. Слово Господа несло радість, про яку ридаюча мати навіть і не мріяла. Ісус Христос підійшов до гробу і сказав: “Юначе, тобі кажу, встань!” Мертвий піднявся, сів і почав говорити. Всіх присутніх охопив страх, і всі прославляли Бога, кажучи: “Великий пророк постав між нами, і Бог відвідав народ Свій” (Див.: Лк. 7, 11-16).

Літній спекотний день. Тихо мріє маленький ставок, ніде ні шелесне. На листку латаття сидить лінива жаба й уважно стежить за довгоногою комахою, що безтурботно ковзає по воді. Якби вона захотіла поласувати комашкою, то це навіть не коштувало б їй великих зусиль. Трохи віддалік якийсь джмелик пристрасним поглядом прикипів до прекрасної мушки. Але йому не вистачає мужности висловити своє кохання, тож він задовольняється тим, що тихо милується нею здаля.А на березі, коло самісінької води, гине від спраги маленька непоказна квіточка. Її корінці аж надриваються від зусиль, але дотягнутися до води, хоч як вона близько, – неспромога…

В одній англійській казці оповідається про молодця Жака, який був щасливим тому, що вмів добре виконувати накази свого батька. Але Жак, наївний простак, ніколи не зміг би виконати будь-що, якби на поміч йому не приходила його молода дружина. Ось уривок з цієї казки:
“Одного дня батько сказав Жакові, що вони повинні йти будувати незвичайний замок. Такий, що ще ніколи ніде не існував. Бо так звелів цар, який хотів цим казковим замком перевершити всіх інших царів. Коли вони йшли до того місця, де мали будувати замок, Мудрець Ґоббон звернувся до сина:
— Чи не міг би ти скоротити трохи дорогу? Жак, поглянувши вперед, побачив перед собою дуже довгу дорогу і відповів:
— Батьку, але я не знаю, як її скоротити.

Всемогутній Владико, Премудрий, і Всеблагий Господи, Світоначального Сина Безначальний Родителю і Животворчого Духа Твого вічне і вічно суще Самоджерело, що його величність незчисленна, слава невимовна і милість безмірна! Дякуємо Тобі, що покликав нас з небуття і вшанував дорогоцінним образом Твоїм, що дарував нам, негідним, не тільки пізнавати й любити Тебе, але – що найсолодше – і Отцем своїм називати Тебе.

18-19 жовтня 2012 року Божого у Львові перебуватиме Плащаниця Пресвятої Богородиці – древня чудотворна ікона, яка зберігається в Єрусалимі.

Преподобний Елладій був ченцем Києво-Печерського монастиря в ХІІ-ХШ ст. Де і коли він народився, хто його батьки невідомо. Закінчив життя ченцем у затворі. В акафісті всім Печерським преподобним про нього сказано: «Радуйся, Елладію, затворників похвало». Мощі преподобного Елладія знаходяться в Ближніх печерах. Пам’ять преподобного Елладія вшановується 17 жовтня (н. ст.).

Володимир — онук рівноапостольного князя Володимира і старший син великого київського князя Ярослава Мудрого та княгині Анни — народився в Києві в 1020 р. Уже в 1034 р., тобто в чотирнадцятилітньому віці, батько посадив його на княжіння в Новгороді і дав неспокійним новгородцям грамоту з повелінням платити дань. Вісімнадцять років благовірний князь Володимир управляв Новгородським князівством.
Князь відзначився відвагою і мужністю у військових справах. У 1042 р. він із новгородськими дружинами воював проти фінських племен. Наступного року батько послав Володимира на Константинополь, щоб провчити підступних греків за образу руських купців та вбивство одного з них. Посли візантійського імператора Константина Мономаха поспішили вийти князю назустріч з обіцянкою покарати винуватців. Проте молодий князь ні на що не звертав увагу і рвався в бій. На вдруге запропонований імператором мир він відповів: «Погоджуюся, якщо ви, багаті греки, дасте по три фунти золота на кожного воїна в моєму війську».
Пам'ять - 17 жовтня (нов. ст.).

Стоїть Мадонна в білому покрові.
Над Всесвітом стоїть вже стільки літ!
І сяйвом материнської любові
Оберігає і рятує світ.

Ідуть до Неї немічні і хворі.
Несуть дітей, ведуть калік, сліпих,
Ідуть до Богоматері у горі,
Щоб змилувалась, зглянулась на них.

Кажуть, що хрестики оберігають людину. Чи не є шанування Хреста проявом фетишизму, а сам хрестик - амулетом?

Церква вшановувала хрест від перших часів християнства. Його зображення можна побачити на стінах катакомб, де збиралися на молитву перші християни.
Христос Спаситель освятив хрест Своєю кров'ю. Хрест від цього моменту став символом жертовної любові Божої до роду людського, християнства та перемоги життя над смертю. Кожен християнин носить хрестик на знак приналежності до Церкви Христової та як нагадування про постійну духовну боротьбу через розпинання своїх гріховних звичок і пороків.
Коли ми хрестимося або поклоняємося хресту, ми свідчимо про свою віру та вклоняємося не дереву, а самому Спасителю, дякуючи Йому за наше спасіння. Про це свідчить і церковний піснеспів: "Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і Святе Воскресіння твоє славимо".

Вранці секретарка продавала квитки на останню в навчальному році шкільну виставу. Вчора, на передостанню виставу, квитки розійшлися всі до єдиного.
У невеличкій черзі стояла мати одного з учнів:
- Я вважаю, це зовсім неправильно — платити гроші за можливість побачити власного сина, - сказала вона секретарці, коли підійшла її черга. Втім, не гаючись, витягла з сумочки гаманця.

Дослідження проводилося на п'ятнадцяти добровольцях. Кров у обстежених брали з пальця і ​​вени перед читанням молитов і після. Неймовірно, та вже після першого разу, як над пацієнтом прочитали молитви, захисні сили його організму значно підвищувалися!
Унікальний спосіб оцінки впливу молитви на людину вчений навіть запатентував. Тобто наша держава офіційно визнала молитву дієвим чинником у боротьбі з недугами. Детальніше про дослідження та результати розпитуємо його автора, Михайла Лазорика, кандидата медичних наук, доцента кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету, патентознавця, заслуженого винахідника України.