Чи є життя після......пологів??? Розмова немовлят в утробі матері.
Невіруючий: Ти віриш в життя після пологів?
Віруючий: Так, звичайно. Всім зрозуміло, що життя після пологів існує. Ми тут для того, щоб стати досить сильними і готовими до того, що нас чекає потім.
Невіруюче немовля: Це дурість! Жодного життя після пологів бути не може! Ти можеш собі уявити, як таке життя могло б виглядати?

Якби на одну мить Бог забув, що я всього лише ганчіркова маріонетка, і подарував би мені шматочок життя, я б тоді, напевно, не говорив все, що думаю, але точно б думав, що говорю. Я б цінував речі, не за те, скільки вони коштують, але за те, скільки вони значать. Я б спав менше, більше б мріяв, розуміючи, що кожну хвилину, коли ми закриваємо очі, ми втрачаємо шістдесят секунд світла. Я б йшов, доки всі інші стоять, не спав, доки інші сплять. Я б слухав, коли інші говорять, і як би я насолоджувався чудовим смаком шоколадного морозива.

Осел носить поклажу. Дресирований пес — хазяйські тапочки. Вітер носить обривки чуток, собачий гавкіт і запах далеких пожеж. Людина ж носить в грудях відчуття вічного життя і відчуття власної унікальності. «Я не помру».

Приказка «Красиво жити не заборониш» могла виникнути лише на просторах СРСР, що відійшов у небуття. Хоч би тому, що саме тут пробували заборонити. Безрезультатно, як виявився. Радянська ідеологія, орієнтована на жорсткий мінімалізм, не знайшла відгуку в серцях своїх громадян.

Кожен час на свій лад ставить одне і те ж питання: що потрібне людині для щастя? Для когось щастя — це одружуватися з дівчиною своєї мрії; для когось щастя ототожнюється з ароматом успіху, що п'янить; хтось бачить себе щасливим на заміській дачі далеко від проблем, що виснажують. Але у всіх цих і мільйонах інших інтерпретацій є одна загальна коренева ідея: життя вдалося, якщо я зміг добитися успіху, якщо я досяг бажаного.

Хрещення — це святе Таїнство, в якому ми звільняємось від усіх своїх гріхів, народжуємося для життя духовного і святого та стаємо членами святої Православної Христової Церкви. Святі Отці Церкви це Таїнство називають «дверима в Церкву», бо, як в храм ми можемо ввійти тільки через двері, так і стати християнином, членом Церкви, членом церковної общини ми можемо тільки через хрещення. Слово «хрестити» означає обмити, очистити. У Таїнстві хрещення ми обмиваємось, очищаємось, які від первородного гріха — пророк Давид пише: «У гріхах родила мене мати моя» (Пс. 50), так і від усіх своїх гріхів (якщо хто охрещується дорослим), і наша душа стає чистою і святою.

Пройдений нашим народом шлях будівництва незалежної держави вимагає того, щоб ми не тільки згадали свої здобутки, але й замислилися над тими проблемами, виклик яких Церква не має права оминути мовчанням. На нашу думку до них належать проблеми зміни і викривлення світогляду та поступової втрати значною частиною наших співгромадян розуміння цінності життя людини протягом всього часу її фізичного буття – від моменту зачаття і до природної смерті.

Поважай кожну людину, умій бачити в ній Христа. Будь чуйним до кожного, адже він твій брат...

Після падіння першої людини і відкидання її Богом, а в ній і всього роду людського, всі люди, завершивши тілесною смертю свої земні мандри, сходили душами в темниці пекла. Пекло перебуває в надрах землі. Там палає вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його (Мф. 25, 41), які, відповідно, падінням своїм випередили створення матеріального світу. Там тьма кромішня, там тартар, там скрегіт зубів, там хробак що не усипає, там плач без розради, що не переривається і є даремним. Там - різноманітні муки за розмаїтістю гріхів; там - різні ступені мук відповідно до різного ступеню гріховності.

«Ти не шукав би Мене, якби вже не знайшов», — сказав Господь одній людині, що жадібно Його шукала. У правильному питанні завжди вже прихована відповідь, і в правильному пошуку вже вгадується шукане. Сама постановка питання про пошук сенсу життя говорить, принаймні, про дві речі. Перше — питання задається людиною. Друге — сенс є. Спробуємо пояснити ці, здається, очевидності.

Своєю добротою Бог створив людину, тварин, рослини, всю органічну та неорганічну природу. Св. Григорій Богослов говорить: "Так належало статися, щоби благо розливалося, йшло далі й далі, щоб кількість облагодіяних була якомога більшою, (бо така є властивість найвищої Благості)".
У творінні відбилася досконалість Творця: "І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, – вельми добре воно!" (Бут. 1.31)

Одною з найцікавіших сторінок у богослужбовій і пастирській діяльності Церкви є катехуменат - підготовка до прийняття таїнства Хрещення. Грецьке слово «катехумен» було перекладене на слов’янську як «оголошений». Згодом у нашій мові первинний зміст цього поняття був втрачений і лише нині, з відновленням церковного життя, ми знову знаходимо історію катехуменату-навчання (оголошення) тих, хто готувався прийняти Хрещення.