1. ПРАВОСЛАВНА ВІРА НАЙГОЛОВНІША ДЛЯ УКРАЇНЦЯ.
Усе своє рідне, усе своє наймиліше й найсолодше, усе своє найближче для кожного з нас зібране в рідній Вірі й Церкві прабатьків наших, — і ми обов’язані в найпершій мірі свято берегти їх. Для українців це Церква Православна. Віра й Церква — це найперша національна ознака кожного народу, і власне в них і біля них тримаються всі істотні національні прикмети народу. Для українців Православіє — душа їхня. І як сонце стоїть у центрі (осередку) всього нашого природного життя, — воно освічує й гріє нас, так само й рідна віковічна Православна Віра з Церквою стоїть у центрі нашого духового життя, і теж гріє й освічує нашу душу. Без сонця припинилося б усе наше земне природне життя, а без Віри з Церквою припинилося б усе наше духове життя, — і людина обернулася б у бездушний автомат.
2. ПРАВОСЛАВНА ВІРА — ДУША УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ,
У кожного народу рідна стародавня Віра й рідна Церква, — це його душа, це його Святеє Святих, найсвятіша Святиня, це те, що йому найрідніше й наймиліше. Хто уникає від сонця, той фізично хиріє й обезсилюється. Так само хто уникає від своєї Віри й Церкви, той хиріє духово, вироджується й стає бездушним. Так було б і з кожним українцем, який покинув би свою Віру Православну.
Тільки Віра й Церква роблять людину людяною, людиною любовною та повновартісною. Тільки в своїй рідній Вірі та в Церкві й біля них людина належно й повно розвивається, й має повний образ та подобу Божу й стає повновартісним громадянином свого народу: любовним, карним, трудящим, а до того ще й обожується, — стає сином Божим.
3. ХТО ПЕРЕСТАЄ БУТИ ПРАВОСЛАВНИМ, ТОЙ ПЕРЕСТАЄ БУТИ ПОВНИМ УКРАЇНЦЕМ.
Ось тому наш найперший обов’язок — міцно триматися своєї батьківської Православної Віри та своєї батьківської Православної Церкви. Хто їх тратить, хто їм зраджує, хто їх міняє на інші, той втрачає саму душу свою, той втрачає все своє рідне, усе своє національне, віками набуте, — той втрачає все… Той перестає бути й повним українцем. Українець створений довгими віками своєї історії, а вона вся православна. Українець вихований в дусі слави своїх минулих поколінь, а вони були — православні. Українець пишається княжими й гетьманськими віками своєї історії, а вони всі були — православні.
Українець гордиться своєю Січчю Запорізькою й своїми козаками, — а вони були тільки православними, і побивали зрадників Віри. Українець милується своїми думами та історичними піснями, а вони всі — православні. Українець кохається в своїх звичаях, а вони — православні. Так, хто не православний, той повним, істотним, історичним українцем бути не може! Бо його дух буде відхилятися від історичного українського духу, що завжди був тільки православним, і що його створила історія.
І вже славний гетьман Петро Дорошенко, висловлюючи думку всієї України, написав у своїм договорі 10 березня 1670-го року з поляками, що українець — це тільки православний, у договорі вимагалося, “щоб скрізь, де говориться про руський (український) народ, само собою розумілися б православні”. [ Н. Костомарові. Руина, 1882 р. ст. 311,]
4. ПРАВОСЛАВНА ВІРА — ЦЕ КОРІНЬ УКРАЇНИ.
Тільки та людина повновартісна, яка виховує національно й духа свого, цебто й свою душу. Людина складається з тіла й душі. Про виховання душі своєї за теперішнього часу дбають найменше. А це руйнує людину, робить її маловартісною. А душа наша стає повною власне тільки в своїй національній православній обстанові. Православна Віра має для українського народу величезне значення, бо це вона створила нам культуру нашу, це вона створила нам усі наші звичаї, всю українську традицію, це тільки вона творила нашу історію, це Православна Церква створила українську націю! Православна Віра — це основа, на якій створилась українська нація зо своєю культурою.
Православна Віра — це душа України, яка її оживлює. На Православ’ї виросла Україна, набула собі слави й життя. На Православ’ї стала нацією. Увесь дух України пересякнений тільки Православієм. На Православ’ї зростала славна наша княжа доба, Православієм жили всі наші гетьмани. Усі наші козаки 1620-го року, з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним на чолі, заприсягайся боронити Православну Віру проти нападів католиків-уніатів.
За оборону Православія проти уніятів повстала року 1648-го вся Україна з Гетьманом Хмельницьким на чолі. Одним словом, Православна Віра — це корінь України. Якби він усох, то всохла б і вся Україна! Коли сонце світить, ми часто ніби не помічаємо його; коли б же воно погасло, — завмерла б і земля разом з ним, і смертельний холод та вічний морок покрив би її, і все живе загинуло б на землі. Так само було б, коли б ми втратили свою рідну Православну Віру та рідну Православну Церкву, — тоді смертельний холод та вічний морок покрив би нашу душу, і українець духово помер би.
Кожен українець, коли кидає свою рідну Православну Віру й рідну Православну Церкву й приступає до інших, тим самим кидає й свій рідний український народ, цебто зраджує йому. Це найбільша й найтяжча рана українському народові, — зміна Православної Віри й Церкви! Це найдошкульніший удар по українському народові, удар, який усе тяжко мститься і на зрадниках, і на зраджених…
Власне від цього роз’єднання гине й розкладається Україна, і тратить свої сили. Зрада Православній Вірі, чи то тепер чи в минулому, перетворює українського духа людини, — вона заражується валенродизмом, і тільки про одне думає, і тільки для одного працює: виправдати свою зраду.
Ось тому той, хто покинув Православіє, той утрачений для України, як історичної православної нації. Свою Православну Віру й Церкву треба любити понад усе, як любимо Бога, треба любити повним серцем, цілою душею, а берегти їх треба всіма силами, не жаліючи й самого життя свого.
5. ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА — ЦЕ НАЙЦІННІШИЙ СКАРБ УКРАЇНИ.
Наша Православна Церква — це Церква Вселенська, що повно донесла свою Віру від давніх Апостольських часів аж дотепер. Вона найбільш християнська серед усіх інших церков. Вселенська Православна Церква дає право кожному народові творити собі свою національну Церкву, через що Українська Православна Церква найкраще відповідна для українського народу, бо дає йому всю змогу повно розвиватися на свойому рідному ґрунті, і найкраще прямувати до незалежности.
Любімо ж свою Православну Віру та свою Православну Церкву, як наймиліше своє, бо ж справді нема в нас нічого більшого, ціннішого й милішого від них в усій нашій історії, в усьому нашому житті. Православна Церква — то наше Сонце, що гріє нас під час холоду душевного. Завжди пам’ятайте, що кому Православна Церква не Мати, тому й Бог не Отець!
Отже, Православна Церква — це найбільший скарб України, — це її основа, це її підвалина. І хто хитає цю основу, чи хто відійшов від Православної Віри, — той хитає Україну, той хитає її сили, той хитає її незалежність! Бо ж в роз’єднанні Віри тратимо свої національні сили, а це веде нас до політичного поневолення. Ось тому Католицтво та різні секти, вороги Православної Віри, тим самим вороги й історичної України.
Митрополит Іларіон (Огієнко)
У мережі друкується вперше
Джерело: “Українська Автокефалія”
Усе своє рідне, усе своє наймиліше й найсолодше, усе своє найближче для кожного з нас зібране в рідній Вірі й Церкві прабатьків наших, — і ми обов’язані в найпершій мірі свято берегти їх. Для українців це Церква Православна. Віра й Церква — це найперша національна ознака кожного народу, і власне в них і біля них тримаються всі істотні національні прикмети народу. Для українців Православіє — душа їхня. І як сонце стоїть у центрі (осередку) всього нашого природного життя, — воно освічує й гріє нас, так само й рідна віковічна Православна Віра з Церквою стоїть у центрі нашого духового життя, і теж гріє й освічує нашу душу. Без сонця припинилося б усе наше земне природне життя, а без Віри з Церквою припинилося б усе наше духове життя, — і людина обернулася б у бездушний автомат.
2. ПРАВОСЛАВНА ВІРА — ДУША УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ,
У кожного народу рідна стародавня Віра й рідна Церква, — це його душа, це його Святеє Святих, найсвятіша Святиня, це те, що йому найрідніше й наймиліше. Хто уникає від сонця, той фізично хиріє й обезсилюється. Так само хто уникає від своєї Віри й Церкви, той хиріє духово, вироджується й стає бездушним. Так було б і з кожним українцем, який покинув би свою Віру Православну.
Тільки Віра й Церква роблять людину людяною, людиною любовною та повновартісною. Тільки в своїй рідній Вірі та в Церкві й біля них людина належно й повно розвивається, й має повний образ та подобу Божу й стає повновартісним громадянином свого народу: любовним, карним, трудящим, а до того ще й обожується, — стає сином Божим.
3. ХТО ПЕРЕСТАЄ БУТИ ПРАВОСЛАВНИМ, ТОЙ ПЕРЕСТАЄ БУТИ ПОВНИМ УКРАЇНЦЕМ.
Ось тому наш найперший обов’язок — міцно триматися своєї батьківської Православної Віри та своєї батьківської Православної Церкви. Хто їх тратить, хто їм зраджує, хто їх міняє на інші, той втрачає саму душу свою, той втрачає все своє рідне, усе своє національне, віками набуте, — той втрачає все… Той перестає бути й повним українцем. Українець створений довгими віками своєї історії, а вона вся православна. Українець вихований в дусі слави своїх минулих поколінь, а вони були — православні. Українець пишається княжими й гетьманськими віками своєї історії, а вони всі були — православні.
Українець гордиться своєю Січчю Запорізькою й своїми козаками, — а вони були тільки православними, і побивали зрадників Віри. Українець милується своїми думами та історичними піснями, а вони всі — православні. Українець кохається в своїх звичаях, а вони — православні. Так, хто не православний, той повним, істотним, історичним українцем бути не може! Бо його дух буде відхилятися від історичного українського духу, що завжди був тільки православним, і що його створила історія.
І вже славний гетьман Петро Дорошенко, висловлюючи думку всієї України, написав у своїм договорі 10 березня 1670-го року з поляками, що українець — це тільки православний, у договорі вимагалося, “щоб скрізь, де говориться про руський (український) народ, само собою розумілися б православні”. [ Н. Костомарові. Руина, 1882 р. ст. 311,]
4. ПРАВОСЛАВНА ВІРА — ЦЕ КОРІНЬ УКРАЇНИ.
Тільки та людина повновартісна, яка виховує національно й духа свого, цебто й свою душу. Людина складається з тіла й душі. Про виховання душі своєї за теперішнього часу дбають найменше. А це руйнує людину, робить її маловартісною. А душа наша стає повною власне тільки в своїй національній православній обстанові. Православна Віра має для українського народу величезне значення, бо це вона створила нам культуру нашу, це вона створила нам усі наші звичаї, всю українську традицію, це тільки вона творила нашу історію, це Православна Церква створила українську націю! Православна Віра — це основа, на якій створилась українська нація зо своєю культурою.
Православна Віра — це душа України, яка її оживлює. На Православ’ї виросла Україна, набула собі слави й життя. На Православ’ї стала нацією. Увесь дух України пересякнений тільки Православієм. На Православ’ї зростала славна наша княжа доба, Православієм жили всі наші гетьмани. Усі наші козаки 1620-го року, з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним на чолі, заприсягайся боронити Православну Віру проти нападів католиків-уніатів.
За оборону Православія проти уніятів повстала року 1648-го вся Україна з Гетьманом Хмельницьким на чолі. Одним словом, Православна Віра — це корінь України. Якби він усох, то всохла б і вся Україна! Коли сонце світить, ми часто ніби не помічаємо його; коли б же воно погасло, — завмерла б і земля разом з ним, і смертельний холод та вічний морок покрив би її, і все живе загинуло б на землі. Так само було б, коли б ми втратили свою рідну Православну Віру та рідну Православну Церкву, — тоді смертельний холод та вічний морок покрив би нашу душу, і українець духово помер би.
Кожен українець, коли кидає свою рідну Православну Віру й рідну Православну Церкву й приступає до інших, тим самим кидає й свій рідний український народ, цебто зраджує йому. Це найбільша й найтяжча рана українському народові, — зміна Православної Віри й Церкви! Це найдошкульніший удар по українському народові, удар, який усе тяжко мститься і на зрадниках, і на зраджених…
Власне від цього роз’єднання гине й розкладається Україна, і тратить свої сили. Зрада Православній Вірі, чи то тепер чи в минулому, перетворює українського духа людини, — вона заражується валенродизмом, і тільки про одне думає, і тільки для одного працює: виправдати свою зраду.
Ось тому той, хто покинув Православіє, той утрачений для України, як історичної православної нації. Свою Православну Віру й Церкву треба любити понад усе, як любимо Бога, треба любити повним серцем, цілою душею, а берегти їх треба всіма силами, не жаліючи й самого життя свого.
5. ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА — ЦЕ НАЙЦІННІШИЙ СКАРБ УКРАЇНИ.
Наша Православна Церква — це Церква Вселенська, що повно донесла свою Віру від давніх Апостольських часів аж дотепер. Вона найбільш християнська серед усіх інших церков. Вселенська Православна Церква дає право кожному народові творити собі свою національну Церкву, через що Українська Православна Церква найкраще відповідна для українського народу, бо дає йому всю змогу повно розвиватися на свойому рідному ґрунті, і найкраще прямувати до незалежности.
Любімо ж свою Православну Віру та свою Православну Церкву, як наймиліше своє, бо ж справді нема в нас нічого більшого, ціннішого й милішого від них в усій нашій історії, в усьому нашому житті. Православна Церква — то наше Сонце, що гріє нас під час холоду душевного. Завжди пам’ятайте, що кому Православна Церква не Мати, тому й Бог не Отець!
Отже, Православна Церква — це найбільший скарб України, — це її основа, це її підвалина. І хто хитає цю основу, чи хто відійшов від Православної Віри, — той хитає Україну, той хитає її сили, той хитає її незалежність! Бо ж в роз’єднанні Віри тратимо свої національні сили, а це веде нас до політичного поневолення. Ось тому Католицтво та різні секти, вороги Православної Віри, тим самим вороги й історичної України.
Митрополит Іларіон (Огієнко)
У мережі друкується вперше
Джерело: “Українська Автокефалія”
