Хто не знає, як поширена в нашому народі віра в різноманітні чаклування та волхвування? У будь-якій місцевості Русі вам вкажуть на якогось чаклуна, або знахаря, або відьму, яких боїться уся округа яким приписують вміння й силу псувати людей і тварин чаклунством і чарами. Звичайно, до цієї віри в чаклунство та волхвування домішано багато язичеського марновірства, часом вельми грубого; народ схильний перебільшувати силу й могутність чаклунів і ступінь впливу їх темного мистецтва на природний хід подій у житті світу й людини.Але сама по собі ця віра не суперечить християнському почуттю й навіть для себе має деякі підстави в Святому Письмі. Зі святої історії Старого й Нового Завіту ми знаємо, що ворог людського роду іноді обирав людей, які відцуралися Бога та озлобилися в серці своєму, і робив їх знаряддям своєї підступної діяльності. Таких людей Святе Письмо називає волхвами. Силою диявола волхви, з допусту Божого, творили багато «дивних» справ, а іноді наводили на людей різні лиха й хвороби. Такими були волхви єгипетські, яких переміг пророк Мойсей; такою була чаклунка Аендорська, яка викликала тінь пророка Самуїла; таким був Симон-волхв, який бажав купити за гроші у апостолів Петра та Івана силу зводити Духа Святого; таким був волхв Єлима, якого святий апостол Павло уразив сліпотою, та багато інших.
Очищаючи в своїх пасомих віру в чаклунство та волхвування від грубих поганських забобонів і перебільшень, пастир Церкви повинен водночас охороняти їх від різних підступів служителів диявола. Останнього він може досягти лише шляхом церковної молитви, і це для нього тим зручніше, що сам народ нерідко вдається до своїх пастирів духовних, просячи у них молитов церковних до святих угодників Божих про охорону від злого чаклунства. У цих випадках народ вважає особливо сильним і дійовим заступництво святих мучеників Кипріяна та Юстини, і життя цих святих показує, що народна віра в їхню благодатну допомогу в подібних випадках має для себе повну підстав.
Святий Кипріян жив в III столітті по Різдві Христовім. Він народився і жив в Антиохії й до свого навернення до Христа був знаменитим волхвом. З юних літ він почав вивчення «філософії та волхвування» для удосконалення в таємних науках і чаклунському мистецтві він подорожував Азією, Грецією, Єгиптом і всюди навчався у знаменитих язичеських жерців і волхвів. Для вивчення звіздарства він ходив до халдеїв і, навчившись від них таємниць, повернувся до свого рідного міста Антиохії. Оселившись тут, Кипріян почав виявляти чудеса свого чаклунського вміння, якого навчився під час своїх подорожей. Та інших почав навчати таємниць цього мистецтва. Незабаром він зробився знаменитим у своєму місті; всі погани ставилися до нього з повагою та острахом; багато хто звертався до нього у різних своїх потребах, і він допомагав їм: одним на блудодіяння, іншим — на помсту, третім — на крадіжку, тощо.
У той час в Антіохії жив один поганський жрець, на ймення Єдесій, з жінкою та дочкою Юстиною, яка, випадково познайомившись з християнським вченням, охрестилась сама й навернула до Христа своїх батьків. Бувши винятково красивою, Юстина привернули до себе увагу одного багатого юнака з нехристиян на ймення Аглаїд. Він почав просити її погодитися бути йому за дружину, але Юстина, віддавши всю свою любов Христу, відмовилась від шлюбу з поганцем і ретельно уникала навіть зустрічі з ним. Відмова її ще більше розпалила пристрасть юнака, і він всіляко переслідував її, але не міг досягти успіху. Тоді він зважився звернутися до знаменитого своїми волхвуваннями Кипріяна і просив його посприяти своїм мистецтвом для навернення до нього серця Юстини. Кипріян, сподіваючись на багату винагороду, справді вжив усіх заходів, які міг почерпнути в своїй науці волхвування, щоб схилити Юстину до шлюбу з юнаком, який покохав її. Але всі його чари лишалися безуспішними. Збережена силою своєї любові та відданості до Господа, Юстина була непохитна.
Тим часом у місті трапився мор, і в народі поширилася чутка, що це могутній волхв Кипріян, якому не вдаються його волхвування стосовно Юстини, мстить за неї цілому місту, наславши на народ смертельну хворобу. Весь народ приступив тоді до Юстини та благав її умилостивити волхва згодою одружитися з Аглаїдом. Але Юстина і тепер лишилася непохитною в своєму рішенні. Вона заспокоювала народ, обіцяючи йому допомогу Божу і скоре визволення від хвороби. І справді, тільки-но помолилася вона Богові своєю чистою молитвою, хвороба відступила.
Отже, могутній поганський волхв був присоромлений смиренною християнською дівою. Але ця поразка послужила самому Кипріяну на спасіння; вона змусила його замислитися з приводу того, чому він досі служив. Він зрозумів, що є щось вище, ніж його знання й таємниче мистецтво, ніж та темна сила, на сприяння якої він розраховував. Він зрозумів, що все це — ніщо перед пізнанням Того Бога, Котрого сповідує Юстина. Дійшовши такого висновку, він вирушив до християнського єпископа Анфима, розповів йому про свої помилки та омани, передав йому всі свої згубні книги для спалення і, напоумнений єпископом в істинах християнської віри, прийняв святе хрещення. Через рік він був висвячений на священика, а згодом зробився навіть єпископом. Юстина була тоді висвячена ним на дияконісу й поставлена начальницею общини християнських дів. В 304 році святих Кипріяна та Юстину за поширення та утвердження християнського вчення було скарано на мученицьку смерть.
Таким чином, наш народ, звертаючись до святих Кипріяна та Юстини 3 молитвами про захист від злого чаклунства, очевидно, керується тією думкою, що ці святі переважно можуть надавати віруючим таку допомогу, оскільки свята Юстина і за життя з успіхом протистояла усім чарам і волхвуванням, а святий Кипріян, який за життя опанував усіма таємницями чаклунського мистецтва, може по смерті легко дати відсіч усім підступам та оманам темних пекельних сил.
Святий свящемученику Кипріана та мучениця Юстина, за нас грішних!
Пам'ять святих Кипріана та Юстини святкується 15 жовтня.
