Про ікони

Оскільки деякі засуджують нас за те, що поклоняємося і віддаємо шанування зображенню Спасителя і Владичиці нашої, а також і інших святих і угодників Христових, то нехай почують вони, що Бог на початку сотворив людину «за образом Своїм» (Бут. 1: 26). Звідси, хіба не ради того ми, які сотворені за образом Божим, кланяємось один одному? Бо, як говорить богонатхненний і багатообізнаний у божественних речах Василій, шана, яку віддаємо образу, переходить на першообраз. Першообраз є той, хто зображується, з чого робиться знімок. Ради чого Мойсеїв народ звідусюди поклонявся скинії, яка мала і вигляд небесного, навіть більше всього творіння? Справді, Бог говорить Мойсею: «Дивись і сотвори все за образом, показаним тобі на горі» (Вих. 33:10). А також херувими, осіняючи очистилище, хіба не були ділом людських рук? А відомий храм у Єрусалимі? Хіба ж не рукотворний він і хіба не збудований людським мистецтвом?

Божественне Писання осуджує тих, хто поклоняється ідолам і приносить жертви демонам. Приносили жертви елліни, приносили і юдеї, але елліни — демонам, а юдеї — Богу. І жертвоприношення еллінів було осуджене і відкинуте; жертва ж праведних благоугодна Богу. Бо і Ной приніс жертву, і «відчув Господь приємні пахощі» (Бут. 8: 21), схвалюючи пахощі доброго налаштування і любові до Нього. Язичницькі ж ідоли як ті, що зображали демонів, були відкинуті і заборонені.

Крім того, хто може сотворити подобу невидимого, безтілесного, неописанного і безвидного Бога? Звідси виходить, що давати форму Божеству — діло крайнього безумства і нечестя. Тому в Старому Завіті ікони не вживались. Але оскільки Бог зі Свого милосердя для нашого спасіння воістину став людиною, жив на землі, спілкувався з людьми, творив чудеса, постраждав, був розіп’ятий, воскрес, вознісся; і все це було насправді, бачене людьми і описане для нагадування нам і для повчання тих, що ще не жили тоді, щоб ми, не бачивши, але почувши й увірувавши, досягнули блаженства з Господом. Але оскільки не всі знають грамоту і можуть читати, то отці вирішили, щоб все це, подібно до того, як деякі (славні) подвиги, намалювалися на іконах для короткого нагадування. Без сумніву, часто, не маючи думок про страждання Господа, при вигляді зображення розп’яття Христа, ми згадуємо спасительні страждання і, впавши, поклоняємось не речі (предмету, матеріалу), але зображеному (на ньому), подібно до того, як не матеріалу євангелія і не матеріалу хреста ми поклоняємось, але тому, що ними зображується. Бо чим відрізняється хрест, який не має зображення Господа, від хреста, що має (його)? Те саме належить сказати і про Богоматір. Тому що шана, яку віддаємо їй, возноситься до Того, Хто воплотився від Неї. Подібним чином подвиги святих мужів спонукають нас до мужності, до змагання, до наслідування їхніх чеснот і до прославлення Бога. Бо, як ми вже сказали, шана, яку віддаємо усердним співпрацівникам, підтверджує любов до спільного Владики, і шана, яку віддаємо образу, переходить до першообразу. І це є неписане передання, як і передання про поклоніння на схід, про поклоніння хресту і про багато що інше, подібне до цього.

Розповідають історію, що цар едеського міста Авгар послав живописця написати подібне зображення Господа. Коли живописець не міг цього зробити через сяючий блиск його лиця, то Сам Господь, приклавши шматок матерії до Свого божественного і животворчого лиця, відобразив на шматку матерії Свій образ і при таких обставинах послав це Авгарю за його бажанням.

А те, що апостоли передали дуже багато-чого не написаного, про це свідчить Павло, апостол народів: «Отже, браття, стійте і тримайтеся передань, яких ви навчилися чи то словом, чи то посланням нашим» (2 Сол. 2: 15). І до Коринфян він пише: «Хвалю вас, браття, що все моє пам’ятаєте і дотримуєте передання так, як я передав вам» (1 Кор. 11: 2).

Преподобний Іван Дамаскин

Підготував Василь Шлемко, Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua