У Першому світовому конгресі доріг брало участь багато офіційних представників мільйонів доріг, що перетинали країни світу по всіх паралелях і меридіанах. Великі дороги й маленькі доріжки, гордовиті автостради з дванадцятьма смугами та стежини, що губляться у джунглях, гірські стежки й залізниці, тракти з бруківкою й царські дороги, тихі алеї та південноамериканські прибережні променади.
У перших рядах сиділи Strada dei Fori Imperiali і Єлисейські поля, лісова стежка і величезна Avenida 9 de Julio у Буенос-Айресі, Аппієва дорога і Ramblas з Барселони, Wall Street і шлях через Дакар у пустелі Сахара, La Leoforos Venizelou в Атенах і російська вулиця Горького... Головувала ватиканська Via délia Conciliazione.
Розглядали найскладніші проблеми у даній царині - від способів асфальтування до зсувів грунту внаслідок меліоративних заходів у районах інтенсивного вуличного руху, від питань нічного освітлення до реформи вуличної сигналізації. Після трьох днів обміну думками, пишних обідів і розмов у барі, а також після ночей тяжких роздумів... нарешті настала довгоочікувана мить - вибір найважливішої дороги світу!
Почалося звичне «полювання» на голоси, агітація, запеклі суперечки, спроби підкупу.
Після багатьох виступів у кінці зали взяла слово худенька тендітна бліденька делегатка, яка досі була заглиблена у молитовне мовчання. То була офіційна представниця «цвинтарних доріжок». Вона так само, як і мільйони її малих сестричок, жила поміж двома рядами кипарисів, регулярно посилана гравієм смутку і просякнута слізьми.
- Любі сестри, - почала свою промову тоненьким, але рішучим голосочком, - ви біжите невтомно по світу, ніколи не затримуючись, щоби трохи поміркувати. Ви супроводжуєте людей, що простують вгору, додолу, вправо, вліво, не створюючи собі великих проблем. Та не забувайте ніколи: незалежно від того, чи ви багаті, чи бідні, важливі чи забуті, шляхетного чи плебейського роду, врешті-решт вам з усіма вашими користувачами неминуче доведеться пройти цвинтарною доріжкою. Це лише питання часу. Цього не уникнути. Нікому! Пам'ятайте про це, коли будете голосувати. Я веду до мети!»
Її обрали одноголосно.
Є єдина дорога, якою йдуть усі.
Щодня просуваються на один крок.
БРУНО ФЕРРЕРО
