Одного разу вчитель спитав своїх учнів:
-Чому розгнівані люди кричать?
-Кричать, бо втрачають терпіння, - відповів один з учнів.
-Але чому кричать до тих, хто поруч? - знову спитав учитель.
-Кричать, бо хочуть, щоб їх почули, - пролунала відповідь.
Учитель спитав:
-Отже, неможливо спокійно розмовляти?
Було чимало інших відповідей, але жодна не задовольнила вчителя.
Тоді він сказав...

Створення єдиної помісної Української Церкви можливе. Але за однієї умови: хтось до когось повинен прийти. Якщо говорити про об’єднання Українського Православ’я, то це питання дуже легке. А щодо об’єднання Православної Церкви з Греко-Католицькою, то між нами є протиріччя догматичного характеру. На українських теренах об’єднання наших Церков можливе, якщо повернутися до стану церковних справ до 1596 року, коли була єдина Православна Київська Митрополія, тобто до того часу, коли за артикулами Берестейської унії утворилася УГКЦ.
Православні і греко-католики, хоча й мають в одному слові відмінний «Символ віри», але ми однаково віруємо «в єдину Святу Соборну і Апостольську Церкву». І це справді так є — Церква насправді єдина, і розділена не духовно, а нашими людськими розумами. Істина ж єдина і вона є в Бога...

Мета об’єднання – утвердження серед молоді Православної віри.
10 березня 2012 р. у приміщенні Чернігівського єпархіального управління відбулася зустріч архієпископа Євстратія з православною молоддю. У зустрічі також взяло участь духовенство кафедрального храму святої Катерини – протоієрей Роман Кіник та протоієрей Євген Орда.
Під час зустрічі владика виступив з ініціативою створення у м. Чернігові молодіжного православного братства – за зразком інших численних православних молодіжних братств, які діють в Київському Патріархаті, в тому числі Борисоглібського братства у Києві та Братства святителя Іоана Тобольського у Ніжині. Мета утворення і діяльності братства – виключно релігійна: утверджувати молодь Київського Патріархату в Православній вірі, організовувати її участь у богослужіннях та позабогослужбовому церковному житті, проводити лекційну та іншу просвітницьку роботу, поширювати знання про віру і Церкву серед невоцерковленої молоді.

Був собі колись бавовняний шнурочок, який почувався непотрібним. «Я надто слабкий, щоб бути шнуром, - скаржився. - Я недостатньо гарний, щоб мене використати для створення гобелена чи навіть для гаптування. Ах! Якби я був золотою ниткою..., оздобив би одяг архиєпископа. Я невдаха! Нікому я не потрібен. Нікому не подобаюсь, навіть самому собі!" Зіщулившись на кріслі, слухав сумну музику і постійно почувався самотнім.

МОЛИТВА ДЛЯ ВАГІТНИХ ЖІНОК
О Преславна Мати Божа, помилуй мене, рабу Твою, і поспіши мені на допомогу в часі моїх хвороб, та небезпек, з якими народжують дітей усі бідні дочки Єви. Згадай, о Благословенна між жінками, з якою радістю і любов'ю Ти поспішала, щоб відвідати свою родичку Єлизавету під час її вагітності, і який чудодійний вплив мали ці Твої відвідини для матері та її дитини. І з невичерпної сердечної доброти Твоєї даруй і мені, найнижчій рабі Твоїй, щасливо відбути пологи; даруй мені цю благодать, щоб дитя, яке нині покоїться під моїм серцем, прийшовши до розуміння, з радістю, як і святе дитятко Іоанн, поклонялося Божественному Господу Спасителю, Який з любові до нас грішних зволив і Сам стати Дитятком. Невимовна радість, якою переповнювалося Твоє чисте серце при спогляданні Твого Новонародженого Сина й Господа, хай згладить скорботу, що очікує мене серед мук пологів. Життя моє, мій Спаситель, народжений Тобою, нехай порятує мене від смерті, що обриває життя багатьох матерів підчас пологів, і нехай зарахує плід лона мого до числа обранців Божих. Вислухай, Пресвята Царице Небесна, смиренну молитву мою і зглянься на мене, бідну грішницю, оком Твоєї благодаті; не посороми мого уповання на Твоє велике милосердя й осіни мене, Помічнице християн та Цілителько недуг, щоби сподобилася я відчути й на собі, що Ти - Мати Милосердя і щоб прославляла я завжди Твою благодать, яка не відкидає ніколи молитви бідних і рятує всіх, хто шукає Твоєї помочі в часі скорбот і недуг. Амінь.

«Яке вміння найбільш рідкісне? - Уміння віддавати.
Яке вміння найкраще? - Уміння прощати.
Яке вміння найважче? - Вміння мовчати.
Яке вміння найважливіше? - Уміння запитувати.
Яке вміння найпотрібніше? - Уміння слухати.
Яка звичка найнеприємніша? - Каверзність.
Яка звичка найшкідливіша? - Балакучість.

У другу недiлю Великого посту читається Євангелiє про зцiлення розслабленого. Господь одним словом зцiлив хворого чоловiка, який страждав довгi роки. Але ранiше Вiн простив йому грiхи. "Чадо, - сказав Господь розслабленому, - вiдпускаються тобi грiхи твої" (Мк. 2, 5). Цим Господь свiдчить, що грiхи є причиною хвороб, щоправда, не завжди. Тому треба спочатку лiквiдувати причину, тодi зникне i згубна дiя її на людину.
Для того, щоб зрозумiти, якi згубнi наслiдки має грiх для людської природи, треба знати, що таке грiх. Грiх - це моральна i духовна отрута, яка дiє в душi, а потiм i в тiлi, так само, як дiє звичайна отрута у тiлi. Коли у тiло потрапляє отрута, в органiзмi людини вiдбуваються надзвичайно тяжкi процеси, якi закiнчуються смертю. Подiбне стається i в душi, коли до неї потрапляє духовна отрута - грiховна думка або грiховне почуття. В душi проходять страшнi хвилювання думок, почуттiв, бажань i намiрiв. Складається враження, нiби горить дух, як у полум'ї. В такий стан потрапляє душа кожного разу, коли порушується моральний закон, аж поки не вдається заглушити голос совiстi.

Протягом тепер уже минулих підготовчих тижнів до Великого Посту словами Христа, образами євангельськими Церква прикликала нас глибоко вдивитися в нашу власну душу й у наше життя: що потрібно в ній змінити, у чому потрібно покаятися. Тепер настала нова пора: час Великого Посту. ПротягомВеликого Посту ми будемо чути не про себе самих, а про те, що благодать Божа зробила над людьми, які зуміли покаятися, які зуміли звернутися всією думкою, усією душею, усім поривом душі до Бога, – що над ними зробив Господь! Один за іншим будуть проходити образи святих…

У Львові, в Львівській православній богословській академії (вул. Лисенка, 43) 6 березня 2012 р. Б., пройшла чергова зустріч Львівського молодіжного православного братства Пресвятої Богородиці на честь ікони Її “Нев’янучий Цвіт”. Братчики та братчиці переглянули фільм на морально-духовну тематику. Наступна молодіжна братська зустріч відбудеться 13 березня, у вівторок, о 18:30 у ЛПБА (вул. Лисенка, 43, 2 поверх).

З благословення Високопреосвященного митрополита Львівського і Сокальського Димитрія у період з 7 по 23 березня 2012 року у Покровському кафедральному соборі (м. Львів, вул Грушевського 2) перебуватиме ікона з частичкою мощів преподобного Меркурія, ігумена Бригинського.
Нагадаємо прославлення і зачислення преподобного ігумена до лику святих відбулось 7 грудня 2011 року і очолив його Святійший Патріарх Філарет у співслужінні єпископату та духовенства Київського Патріархату.

У дитини заболить пальчик, а у матері - серце.

Любов матері і на відстані гріє.

Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде, та скоро розтане.

Найбільш відомим братством в Україні до кінця XVI ст. було Львівське Успенське братство. Воно найкраще репрезентує українські церковні братства: їхній устрій, структуру управління, основні форми та напрями діяльності.
Братства вважалися всестановими організаціями, куди теоретично міг вступити кожен православний, який погоджується зі статутом і сплачує внесок. Так, статут Львівського братства 1586 р. передбачав, що його членами могли бути “або міщанин, або шляхтич, або предміщанин, або посполиті люди всілякого стану, як місцеві так і сторонні, за умови вступного внеску шести грошей”. Членами Львівського братства справді ставали в основному ремісники, крамарі, інші міщани та жителі передмість.