Не кради.
Восьмою заповіддю Господь Бог забороняє крадіжку, тобто привласнення в будь-який спосіб того, що належить іншим.
Види крадіжки дуже різноманітні:
1. Крадіжка, тобто викрадення чужих речей.
2. Грабунок, тобто насильне відбирання чужих речей.
3. Святотатство, тобто привласнення того, що освячено як власність Церкви.
4. Хабарництво, тобто коли посадові особи беруть незаконно дари з людей, чиї прохання за своєю посадою зобов'язані виконати безоплатно. 5. Дармоїдство, тобто коли отримують платню за посаду або за роботу, але, по суті, нічого не виконують.
6. Здирництво, тобто коли беруть за щось великі гроші, користуючись чужою бідою.
7. Обман, тобто привласнення чужої речі хитрощами. Наприклад: коли ухиляються від сплати боргу; приховують знайдене, не розшукуючи власника речі або грошей; обмірюють або обважують під час продажу; затримують платню робітникові тощо; а також коли діти лінуються у навчанні, між тим як їхні батьки та суспільство витрачають на них кошти, а вчителі – свої зусилля.
Забороняючи всі види відбирання власності у ближнього, ця заповідь велить нам бути безкорисливими (не жадібними), чесними, працелюбними, милосердними і правдивими. Щоб не грішити проти цієї заповіді, потрібно любити іншого, як самого себе, і не робити іншим того, чого сам собі не бажаєш.
Найвища ж чеснота, навіювана восьмою заповіддю, – це цілковита безкорисливість, тобто відмова від усякої власності. Але до цієї чесноти Господь не зобов'язує усіх, а пропонує її тільки тим, хто жадає досягти вищої моральної досконалості: "коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах" (Мф 19, 21).
Цю Євангельську пораду виконували багато подвижників, наприклад, св. Антоній Великий, преподобний Павло Фіванський, святитель Миколай-Чудотворець та інші.
ЗАКОН БОЖИЙ
