Важливими днями є дні Святого і Великого посту. Серед них найважливішими є дні Страсного тижня, а серед днів цього тижня ще найбільшим є Велика Субота. Це день повної тиші і спокою. Христос, Який добровільно прийняв смерть на Хресті, без ознак життя, повивається у плащаницю і покладається до Нового гробу праведними Йосифом і Никодимом. У цьому гробі ще ніхто ніколи не був похований. Первосвященики і фарисеї знали, що Ісус Христос передбачав Своє воскресіння, але не вірячи цьому пророцтву і побоюючись того, щоб апостоли не викрали Тіла Ісуса Христа і не сказали народу: воскрес із мертвих, в суботу попросили в Пилата, щоб виставив сторожу біля гробу і запечатав гріб. Що і було зроблено.

У Велику П’ятницю Літургія не звершується заради того, що Церква прославляє і ублажає Хресні страждання Господа, Його смерть і погребіння. Чаша, про яку молився знемагаючий за людською природою Богочоловік, не минула Його. І Христос її п’є, випиває до дна - до залишення Богом, до смерті, до зішестя в пекло і погребіння. Його Пречиста Мати - Богородиця Марія залишається біля Хреста, біля Свого розп’ятого Сина, з проколотим серцем. Чаша найсолодшого пиття життя вічного на Вечері Господній, нині для Господа і Його Матері стає чашею смертної гіркоти. Щоб наповнити цю чашу Богочоловіку треба було бути розп’ятим. Щоб її зробити життєдайною, Йому треба було померти. Щоб провести людство від смерті до життя і від землі до неба, до Бога, треба було Христу Богочоловіку бути залишеному Богом. Щоб визволити Адама від пекла, Христу потрібно було зійти до безодні його падіння. Цей спомин Церква поєднує з вечірнім богослужінням з виносом на середину храму святої Плащаниці. Як правило таке богослужіння звершується о третій годині дня. В наших храмах близько першої години дня і пізніше. Під вечір був розп’ятий Христос на Голгофі, яка стала закінченням Його святого життя. Всього три з половиної роки Христос проповідував на землі, Своїми святими ногами освячував її. І тому закінчення Його земної проповіді і життя стало закінченням старого Адама і ранішньою зорею Адама нового. В Ньому, Христові, старий Адам знайшов нового Адама і нове життя.

Тропар, глас 4
Сьогодні спасіння нашого початок і від віку таїнства явлення: Син Божий стає сином Діви, і Гавриїл благодать благовістить. Тому й ми з ним до Богородиці взиваємо: “Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою”.

Величання
Архангельський глас співаємо Тобі, Чистая: “Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою”.

Кондак, глас 8
Непереможній Воєводі — переможнії ми, звільнившися від бід, вдячні пісні підносимо Тобі, раби Твої, Богородице. Але Ти, що маєш державу непереможную, від всяких нас бід визволи, щоб до Тебе взивати: “Радуйся, Невісто Неневісная”.

Згідно Передання, коли Марія служила при храмі, їй та кільком іншим дівам доручили прясти тканину для завіс храму, і саме Їй випав жереп прясти нову завісу до Святая Святих - пурпурного і червоного кольору.

Коли Вона відправилась до колодязя принести води, то там почула голос: "Радуйся, благодатна! Господь з Тобою! Благословенна ти між жінками!". Злякавшись, Марія повернулась додому і сіля за прялку. Тоді перед Нею постав сам Гавриїл і промовив: "Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога і зачнеш на славу Його".

Також, за переказами, Ангел Господній явився Марії в момент, коли Вона читала книгу пророка Ісії "Ось Діва в лоні зачне і породить Сина". Таким чином, є три етапи Благовіщення. Перше з яких називають "Передблаговіщення". Друге - біля колодязя - вторує старозавітньому сюжету, в якому Ревека напоїла Елеазара, слугу її майбутнього чоловіка - Ісака. Третій вторує сюжету переписування книги Ісаї Захарією і приходу до нього ангела. До слова, в деяких акафісних іконах можна бачити всі три сюжети на окремих клеймах.

В'їзд в Єрусалим в українському іконописі - вкрай цікавий сюжет. Так класична візантійська композиція збагачена багатьма індивідуальними рисами, що дають змогу побачити частинку життя певного регіону.

Перш за все, увагу привертає архітектура - попри певну стилізацію, практично завжди (до 19 ст.) можна бачити вигляд міста, в якому працював художник, або для якого малювалась ця ікона. Яскравий приклад - вигляд Львова 17 ст, на образі з храму св. Параскеви у Львові. Бачимо як ратушу, так і оборонні споруди та знамениті львівські дзвіниці. Також, цікавим є схожа архітектура на двох представлених іконах 17 ст. Очевидним є авторство різних людей і з певним проміжком часу, але окремі архітектурні елементи мало не ідентичні, а значить - малювалось одне місто.

Великий інтерес викликають жителі міста. Діти, жінки, багатії та простий люд зображені такими, якими вони були в епоху художника, даруючи нам повне уявлення про їх моду, та в певній мірі, про етнічну приналежність, бо ясна річ, малювались не давні євреї, а сучасники художника. На чолі містян майже завжди бачимо сивобородого можновладця у розкішних шатах.

Воскресіння Лазаря описано в Євангеліях від Луки та Івана (XI. 1-45). Ось момент самого воскресіння із Євангелія від Івана XI 39-44: "Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі... Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш? І зняли тоді каменя. А Ісус звів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув. Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене. І, промовивши це, Він голосно промовив: Лазарю! Ви­йди геть. І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив."

Свята Церква Христова, запроваджуючи в себе Великий піст, мала намір, з одного боку, наслідувати приклад свого Засновника й Спасителя, а з другого - навчити своїх вірних побожно проводити час спомину страждань і хресної смерті Господа Ісуса Христа. В давнину час Великого посту призначався для належного приготування оголошених (тих, що готувались до хрещення) до святого таїнства, для примирення грішників, що каються, з Церквою, а також для приготування взагалі всіх християн до урочистої й гідної зустрічі великого свята Христового Воскресіння.

Дванадесяті перехідні
23 березня (5 квітня), неділя - Вхід Господній у Єрусалим.
8 (21) травня, четвер - Вознесіння Господнє.
18 (31) травня, неділя - День Святої Тройці. П'ятидесятниця.

Завершується перший тиждень святої Чотиридесятниці, час особливого подвигу і входження у Великий піст. Під кінець першої седмиці Церква бажає зміцнити нас надією, що у нашій боротьбі з дияволом ми не самі, нагадує нам про благодатну поміч, яку отримують християни від свого Творця.
В суботу першої седмиці святого Великого посту, ми згадуємо про дивне чудо з коливом святого славного великомученика Феодора Тирона. Історія цієї події така. Коли імператорський трон посів нечестивець Юліан Відступник, названий так через відречення від Христа і повернення до язичництва, то почалось велике гоніння на християн. Та це гоніння не було таким явним, як при інших нечестивих імператорах: Нероні, Максиміані, Діоклітіані та ін. Юліан вирішив піти на хитрість і задумав таємним способом осквернити християн. Пам’ятаючи, що християни на першому тижні Великого посту особливо очищаються і несуть подвиг, звертаючись до Бога, він наказав градоначальнику забрати з ринку звичайні продукти і виставити для продажу їжу, осквернену ідоложертовною кров’ю, що той зі старанністю виконав.