До одного старця прийшли троє юнаків і просили взяти їх учнями. Старець посадив їх перед собою і поставив кожному одне і те саме питання:
- Скажи мені відверто: якщо ти знайдеш повний грошей гаманець, чи ти повернеш його власникові?
Перший відповів:
- Якби я знав власника, то повернув би, не вагаючись ані хвилини. Однак, коли я не знаю того, хто загубив гаманець, кому віддавати?
Другий подумав і сказав:
- Якщо я знайду гаманця, це означатиме, що Господь посилає мені нагороду за щось. Навіщо його повертати?
А третій юнак зізнався:
- Важке питання. Адже звідки мені знати яким я буду в ту мить, коли знайду гаманця, і чи мені вдасться відгородити себе від злої волі? Можливо, вона візьме гору, і тоді я привласню гаманець. А, можливо, Господь допоможе мені подолати спокусу. І тоді я поверну знахідку законному власнику.
- Хороша відповідь, - сказав старець третьому юнакові. - Я беру тебе послушником.

Симон, що віддавна був узалежнений від алкоголю і перебував у притулку для бездомних, несподівано змінився. Його глибоко вразила самовідданість волонтерів, людей доброї волі, що працювали у притулку. Невдовзі Симон зробився такий послужливий і добрий, що його не впізнавали ані мешканці, ані працівники притулку. Удень і вночі він невтомно уділявся праці. Жодна робота не могла його принизити. Коли треба було прибрати у кімнаті алкоголіка, якому стало зле, прочистити труби в кухонній раковині чи в туалеті, Симон робив це без жодного слова, ба навіть з усміхом. Мало того, часом складалося враження, що він надзвичайно вдячний за те, що може чимсь прислужитися.

В одній англійській казці оповідається про молодця Жака, який був щасливим тому, що вмів добре виконувати накази свого батька. Але Жак, наївний простак, ніколи не зміг би виконати будь-що, якби на поміч йому не приходила його молода дружина. Ось уривок з цієї казки:
“Одного дня батько сказав Жакові, що вони повинні йти будувати незвичайний замок. Такий, що ще ніколи ніде не існував. Бо так звелів цар, який хотів цим казковим замком перевершити всіх інших царів. Коли вони йшли до того місця, де мали будувати замок, Мудрець Ґоббон звернувся до сина:
— Чи не міг би ти скоротити трохи дорогу? Жак, поглянувши вперед, побачив перед собою дуже довгу дорогу і відповів:
— Батьку, але я не знаю, як її скоротити.

Вранці секретарка продавала квитки на останню в навчальному році шкільну виставу. Вчора, на передостанню виставу, квитки розійшлися всі до єдиного.
У невеличкій черзі стояла мати одного з учнів:
- Я вважаю, це зовсім неправильно — платити гроші за можливість побачити власного сина, - сказала вона секретарці, коли підійшла її черга. Втім, не гаючись, витягла з сумочки гаманця.

Один шукач прийшов до старця і сказав:
- Я хочу знайти шлях до Бога. Допоможи мені!
Той пильно поглянув на нього і запитав:
- Скажи мені спершу, чи любив ти кого-небудь?
- Я не цікавлюся світськими справи, любов'ю та іншими. Я хочу прийти до Бога!
- Подумай, будь ласка, ще раз чи любив ти у своєму житті жінку, дитину або когось іншого?
- Я ж вже сказав тобі, що я не звичайний мирянин. Я хочу пізнати Бога. Тому останнє мене не цікавить.
Очі старця сповнилися глибоким сумом, і він відповів шукачеві:
- Тоді це не можливо. Спершу тобі варто пізнати, як це, по-справжньому любити кого-небуть. Це і буде першою сходинкою до Бога. Ти запитуєш мене про останню сходинку, а сам ще не ступив на першу.

Один шанований людьми священик, що служив на маленькій парафії, завжди вельми старанно готувався до недільної проповіді. Якось у храмі — то був Великодній ранок — він зійшов на казальницю. А в руці тримав іржаву металеву клітку, яку помістив так, щоб усі вірні могли її бачити.
Парафіяни були здивовані. Священик тим часом говорив: «Учора, гуляючи, я зустрів хлопця з тією кліткою в руках. Були в ній три пташки, що аж тремтіли від холоду й страху.

Один бідний парубок намагався заробити гроші на навчання - продавав перехожим паперові хустинки та інші дешеві дрібнички. З тією ж метою він стукав і стукав до різних дверей. Кінець кінцем пересвідчився, що має в кишені лиш кілька срібняків, до того ж відчував несамовитий голод.
Нічого не вдієш: вирішив просити чогось їстівного в найближчому домі. Та, коли відчинила йому гарненька дівчинка з великими зеленими очима, бідоласі забракло відваги.

У найфешенебельнішому ресторані одного міста якась пані замовила собі спаржеву юшку - фірмову страву цього ресторану. Вже за кілька хвилин послужливий офіціянт поставив перед жінкою тарілку з юшкою, що парувала і пахла дуже смачно. По тому вклонився й відійшов.
- Офіціанте! - гукнула жінка йому в спину. -Будьте ласкаві, підійдіть-но сюди.
- Чогось іще бажаєте, пані? - спитав, наблизившись до столика.
- Прошу скуштувати цієї юшки! - попросила жінка.
- Але навіщо? Хіба не таку юшку ви замовляли?

Одна дівчинка вирішила наново пофарбувати свого велосипеда.
Обрала колір зелений, бо змалечку дуже його любила. Одначе старший брат сказав їй на те:
- В житті не бачив зеленого велосипеда! Пофарбуй-но краще червоною фарбою. Буде класно!
Червоний колір також подобався дівчинці, й вона пофарбувала велосипед у червоний колір.
Але подружка зауважила:
- Всі мають червоні велосипеди. Чому би тобі не пофарбувати його у блакитний колір?
Дівчинка, подумавши, таки пофарбувала велосипед у блакитний колір.

Стояли на узбіччі дві людини і про щось розмовляли.
Проходив повз них п'яниця і сказав сам до себе:
- Напевно, вони зараз домовляються разом піти в шинок, щоб випити вина.І п'яниця, забувши про всі свої справи, поспішив до шинку.
Проходив повз блудник і подумав:
- Ось люди, не боячись розголосу, змовляються серед білого дня на плотські втіхи. Чим я гірше?

Він був справді блискучим менеджером. Робочий день його був організований бездоганно - сприяли цьому комп'ютер, мобільний телефон і годинник. Цінував чи не кожну секунду свого часу!
Одного дня він їхав до великої правничої фірми, де мав зустрітися з поважними людьми. Але розкішний хмародер, у якому розмістився офіс тієї фірми, був стояв у самісінькому середмісті, й менеджер якоїсь миті збагнув, що, виїжджаючи, не врахував шаленого автомобільного руху в центрі міста, ані того, що неодмінно матиме труднощі з паркуванням своєї машини.

Розкішний туристичний корабель плив уздовж диких, таємничих берегів Африки. І раптом натрапив днищем на підводну скелю - у нього набиралася вода. Ситуація була критичною. Капітан звернувся до духовних осіб, що представляли різні релігії, з проханням відправити молебень з участю всіх без винятку пасажирів. Відтак рабин запропонував читати вголос псалми Давидові.Імам наполягав на спільному читанні Корану. Католицький священик закликав усіх до участи у Святій Літургії. Розгублені, нездатні порозумітися, люди щоразу впадали у ще більшу паніку.Тоді капітан промовив до священнослужителів знову:
- Мусить же існувати щось спільне для всіх релігій!