Запрошуємо підписуватись на сторінку Православного молодіжного веб-порталу hram.lviv.ua у "ВКонтакті":

і лайкати наш проект у Facebook:

Істинна любов передбачає взаємність. Якщо це любов, де Господь - посередник, де зароджується духовне тяжіння один до одного, бажання самовіддано служити іншому, там, як правило, є взаємність. Ця іскорка дає миттєву відповідь. Сигнал іншій людині: «я вибираю тебе», і у відповідь - «я теж вибираю тебе». Коли це трапляється, серце людське миттєво знає, що в даному випадку буде взаємність. Але трапляється, що людина вигадує собі любов, ідеалізує іншу людину. Особливо дівчата цим страждають, вони починають захоплюватись образом, який самі малюють у своїй свідомості, вони приписують намальованій людині неіснуючі якості. І дуже часто вони приходять до стану зачарованості, але відповіді не отримують, тому що мають справу не з реальною людиною, а з ідеальним образом.

- Синку, доброго ранку! - тато відчинив віконниці, щоб яскравий потік сонячних променів влився в кімнату. - Прокидайся!
- Навіщо? - пробурмотів крізь сон Павло. - В нас канікули! - й повернувся на інший бік.
- Підемо до церкви, сьогодні ж Марії - другий день Різдвяних свят! Ну ж бо, швиденько!
- Зараз, тату, - знову почувся сонний голос Павла, - щe трішечки.
- Гаразд, десять хвилин ще можеш поніжитися, а тоді ми з мамою чекаємо тебе вже вмитого й одягненого на кухні. І дуже прошу не затримуватися, бо спізнюватися негарно, особливо до церкви.

Коли ми думаємо про покаяння, перед нами завжди повстає темна або сіра картина скорботи, стиснутого серця, сліз, якогось великого горя через те, що наше минуле таке темне і недостойне: недостойне ні Бога, ні нас самих, ні того життя, яке нам запропоноване. Але це тільки одна сторона покаяння чи, точніше, такою повинна би бути тільки одна мить. Покаяння повинне розцвітати в радість і в подвиг. Без цього покаяння безплідне, без цього те, що могло б бути покаянням, перетворюється в розкаяння – безплідне і, часто, таке, яке вбиває життєву силу в людині замість того, щоб її збуджувати і оновлювати.

Говіння – це момент, коли з обновленою силою і знову, по-новому ми повинні задумуватися над життям та над собою. Над життям – яким його Господь задумав для нас, і над собою – яким ми це життя зробили. В тому й полягає покаяння, щоб немовби виміряти відстань між тим, що задумав Господь, і тим, що ми здійснили; між тим, що нам було дано і що ми використали чи ні, виконали чи не виконали. Це треба робити – і не раз в житті. Ми часто відкладаємо цю задачу до нашої передсмертної години, до останньої нашої хвороби, до моменту, коли раптом виявимо, що невиліковно хворі або що перебуваємо в смертельній небезпеці. І тоді, перед обличчям страху, перед обличчям смерті, перед небезпекою ми раптом стаємо по відношенню до себе, до життя, до людей, до Бога – серйозними. Ми перестаємо грати в життя. Ми перестаємо жити так, немовби пишемо тільки чернетку, яка колись пізніше – о, набагато пізніше! тому що здається, що часу ж так багато попереду – буде перетворена у щось остаточне. І ніколи цього не буває, тому що старість, старіння тіла, виснаження розуму, раптова смерть, обставини застають нас зненацька і вже не дають часу. І дуже страшно думати, що може настати момент, коли виявиться запізно.

Отче преблагий, Творче неба і землі, Ти сказав колись: не добре чоловікові бути самому на землі. І сотворив Ти помічницю йому. Чоловіка і жінку сотворив Ти і сказав: ростіть і множтеся і наповнюйте землю, і володійте нею. Ти промислом щедрот Своїх узаконив чесне подружжя в людях і тайною благодаті освятив його, щоб прославилося пресвяте ім'я Твоє в людському роді. Ти зволив і нам поєднатися в подружнє співжиття до кінця життя нашого на землі - повінчав Ти нас сяянням благовоління Твого. До Тебе припадаємо і Тобі молимося: володій серцями нашими і наповнюй їх завжди любов'ю один до одного, щоб не було між нами ні сварки, ні гніву, ні образи, але щоб носили ми любовно тягарі один одного, і служили один одному на допомогу й утіху. І щоб шануючи один одного жили ми в спокої та чистоті. Дай нам завжди чинити згідно заповідей Твоїх і у всьому виконувати волю Твою, щоб сподобилися ми благословення Твого тут на землі і осягнули вінець небесної слави. Бо Ти Бог милості і щедрот, і чоловіколюбства єси, і Тобі славу возсилаємо Отцю, і Сину, і Святому Духу нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

З благословення Святійшого Патріарха Київського та всієї Русі-України Філарета 11 грудня 2012 року Божого у Київській православні богословській академії відбувся семінар-практикум на тему "Координація роботи молоді в єпархіях УПЦ КП", який організувало Синодальне управління у справах молоді (СУСМ). Семінар розпочався молитвою. Потім голова СУСМ ігумен Макарій (Папіш) об'єктивно проаналізував роботу з молоддю на даний час і запропонував ідеї щодо покращення ситуації, представив оновлений кадровий склад СУСМ і план заходів на 2013 рік, а також приділив особливу увагу проблемам створення і функціонування недільних шкіл. У семінарі взяли делегати з 20-ти єпархій Української Православної Церкви Київського Патріархату.
З благословення Високопреосвященного митрополита Львівського і Сокальського Димитрія, Львівсько-Сокальську єпархію представляв секретар Львівського православного молодіжного братства Пресвятої Богородиці на честь ікони Її “Нев’янучий Цвіт” Юрій Браніцький, який ознайомив учасників семінару з діяльністю Братства, зокрема з організацією православного дня жінки Неділі жінок-мироносиць і щорічної прощі до цілющого джерела у присілку Заглиннна (с. Монастирок). Також Юрій презентував велопрощу "Два колеса" і поділився ідеями щодо проведення молодіжної велопрощі у недалекому майбутньому на всеукраїнському рівні.

Відповідно до канонічних правил, не дозволяється здійснювати вінчання протягом усіх чотирьох постів, у Сирну седмицю, Великодню седмицю, у період від Різдва Христового до Богоявлення (святки). За благочестивим звичаєм не прийнято здійснювати шлюби напередодні дванадесятих, великих і храмових свят, а також неділь щоб передсвятковий вечір не проходив у гучному весіллі й розвагах, але мати можливість приготуватись до свята чи неділі. Крім того, вінчання не відбувається по вівторках і четвергах (напередодні пісних днів — середи й п'ятниці), а також і у дні Усікновення глави Іоанна Предтечі (11 вересня) і Воздвиження Хреста Господнього (27 вересня).

Найчастіше ті, що готуються до вінчання спочатку реєструють цивільний шлюб у державних органах. Православна Церква вважає цивільний шлюб позбавленим благодаті, але як факт визнає й не вважає його незаконним блудним співжиттям. Проте умови дійсності шлюбу за цивільним законодавством і за церковними канонами мають розбіжності. Не всякий цивільний шлюб може бути освячений у церкві. Церква не допускає вступ у шлюб більше трьох разів. За цивільним законодавством дозволений четвертий і п'ятий шлюб, які Церква не благословляє. Не благословляється шлюб, якщо один із наречених (і тим більше обоє) виявляє себе атеїстом і говорить, що він прийшов на вінчання лише на настійну вимогу чоловіка або батьків.

У постанові одного з Карфагенських Соборів говориться: «Наречений і наречена, після отримання благословення, повинні проводити наступну ніч у дівоцтві із благоговіння до отриманого благословення». Церква засуджує нестримане проведення молодими людьми «медового місяця». Усякий щирий християнин ніколи не схвалить такого способу життя подружжя, при якому шлюб втрачає своє моральне значення і стає одним статевим зв'язком; почуттєва сторона виступає тут на перший план, займаючи неналежне їй місце.

Запрошуємо тебе взяти участь у зимовому православному молодіжному таборі, який відбудеться з 23 по 31 січня 2013 року у м. Калуші (Івоно-Франківська обл).
Табір – це шанс щось змінити у собі або своєму сприйнятті світу, розвинути приховані таланти і творчі здібності, зустріти давніх друзів та знайти нових, відчути себе невід’ємною частиною всеукраїнської християнської молодіжної родини. Якщо ти мрієш про це – їдь до табору!
Реєстрація: за тел. 096 965 07 86 (ігумен Макарій).

Урочисто й радісно відбувається Таїнство шлюбу. Від великої кількості запрошених: близьких, рідних і знайомих, - від блиску свічок, від церковного співу якось мимоволі стає святково й весело на душі.
Після вінчання молоді, батьки, свідки, гості продовжують свято за столом.
Але як же непристойно при цьому поводяться іноді деякі запрошені. Нерідко тут впиваються, вимовляють безсоромні слова, співають нескромні пісні, дико танцюють. Таке поводження було б ганебним навіть для язичника, що не знає Бога й Христа Його, а не тільки для нас, християн.