6 січня звершуємо молитовний спогад про Преподобномученицю Євгенію. Вона родом римлянка, жила в Александрії, куди її батько, Филип, був посланий імператором Коммодом (180 – 192) як намісник Єгипту. Євгенія здобула чудову освіту й вирізнялася доброю вдачею та красою. Багато знатних юнаків просили її руки, але одружуватися вона не хотіла. Познайомившись із Посланнями апостола Павла, вона всією душею захопилася християнством і таємно від батьків, у супроводі своїх двох рабів, Прота і Якинфа, переодянувшись у чоловічий одяг, пішла в чоловічий монастир. Там вона зі своїми рабами й супутниками прийняла святе Хрещення від єпископа Елія, якому було відкрито про неї в видінні, і він благословив їй чинити подвиг в монастирі в образі ченця Євгенія.
Мойсей народився в сім'ї одного єврея, за походженням з Левіїного коліна. Мати три місяці ховала сина від єгиптян. Та коли далі ховатися було неможливо, вона взяла тростиновий кошик, обсмолила його, поклала туди немовля і поставила кошик в очереті, на березі річки. А сестра немовляти Маріам спостерігала здалеку, що буде далі.
У дуже давні часи на схід від Палестини жив праведний чоловік на ім'я Іов. Він відзначався справедливістю, усе життя намагався догодити Богу. Господь нагородив його за благочестя великими благами. Він володів стадом, в якому були сотні голів великої рогатої худоби і тисячі – дрібної. Тішила його велика і дружна родина: у нього було семеро синів і три дочки.
Купці привезли Йосифа в Єгипет і продали одному царедворцю на ім'я Потифар. Живучи в Єгипті між язичниками, Йосиф твердо беріг віру в істинного Бога і боявся в чомусь згрішити перед Ним. Своєму господареві він служив чесно. Потифар уподобав його і зробив управителем у своєму домі. Та зла і підступна Потифарова дружина звела наклеп на Йосифа перед своїм чоловіком. Потифар повірив дружині і віддав Йосифа у в'язницю.
Через рік після явлення Бога Авраамові у вигляді трьох подорожніх справдилося провіщане Господом: в Авраама та Сарри народився син, якого вони назвали Ісааком. Авраамові було тоді сто років, а Саррі дев'яносто. Вони дуже любили свого єдиного сина. 
Олександр (Петровский) народився 23 серпня 1851 року в м. Луцьку у родині диякона. Закінчив 4 класи Волинської Духовної Семінарії, служив учителем народної школи. Рано втративши батьків, вів розсіяне життя.
Священномученик Фадей (в миру Іван Васильович Успенський) народився у 1872 році в сім’ї сільського священика Нижегородської єпархії. Після закінчення Нижегородської Духовної Семінарії і Московської Духовної Академії(1896р), у 1897 році приймає монашество і рукополагається в ієромонаха. У 1902 році його назначають інспектором, а потім висвячують у сан архімандрита, і він стає ректором Олонецької Духовної Семінарії. У цей час готує до видавництва свою богословську роботу “Єдинство пророка Ісайї” і “Єгова“, написаних в традиціях богословської біблеїстики; за ці праці йому була присуджена ступінь доктора богослов’я.
Преподобний Феодор походив із роду святого рівноапостольного князя Володимира. Польські історики виводять його рід від князя Данила Галицького, але старі пам’ятки Київського храму, де записано рід князів Острозьких на пом’янику (написаний самими Острозькими) говорять про інше і не підлягають сумніву. Тут згадується його прадід князь Георгій, Дмитро, Данило і князь Феодор, в іноках Феодосій, Острозькі.
Свята діва Іуліанія походила із князівського роду Ольшанських чи Гольшанських або за другою назвою Домбровицьких. Цей рід веде своє князівство ще з ХІІ століття. На сьогоднішній день існує районний центр Дубровиця у Рівненській області – це їхнє родинне гніздо. Першим князем, котрого зафіксувала історія, був Гліб, син Юрія, правнук Михайла – Святополка, котрий приймав участь у битві із половецьким ханом Кончаком. Другий князь Олександр загинув у 1224 році на річці Калці.
Старший син Володимира Мономаха народився у 1076 році і при хрещенні отримав ім’я Феодора. Ще мав лише 12 років, а дід його – великий князь Київський Всеволод, послав княжити у Новгородську землю. А в 19 років він став зразком мужності і християнського великодушшя у боротьбі із Чернігівським князем Олегом, котрому блаженний князь кілька разів випрошував прощення у великого князя, хоча той убив його брата Ізяслава і двічі віроломно нападав на самого Мстислава, намагаючись захопити Новгород.