
На ранній
Тропар, глас 4
Різдво Твоє, Христе Боже наш, звістило світові світло розуму, в нім бо ті, що зіркам служили, від зірки навчилися поклонятися Тобі, Сонцю правди, і визнавати Тебе, що Ти є Схід з висоти. Господи, слава Тобі.
Величання
Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, що нас ради нині тілом народився від Безневісної і Пречистої Діви Марії. , ^
Кондак, глас 3
Діва днесь Пресущого народжує, і земля вертеп Неприступному приносить, ангели з пастирями славословлять, і волхви з зіркою подорожують. Нас бо ради народилося Немовля, Предвічний Бог.





День, який тоді ще не був загальновідомим, але незабаром перед тим став відомим від деяких що прийшли із Заходу і сповістили про нього.

Подумки ми зараз уявімо себе дві тисячі років тому, і яке дивне почуття повинно наповнювати нас: уже тиждень, як світ став іншим! Світ, який тисячоліттями був як загублена вівця, став тепер як вівця знайдена, піднята на плечі Сином Божим, що став Сином Людським. Непрохідна безодня, яку гріх зробив між Богом і людиною, тепер, хоча б зародковому стані, подолана: Бог увійшов в історію. Сам Бог став Людиною, Бог зодягнувся у плоть, і все видиме, те, що з нашої сліпоти представляється нам мертвою, інертною матерією, може впізнати себе прославленим в Його власному тілі. Трапилося щось небувале, і світ уже не той, що раніше.