Різдвяні вірші

Колядка

Здалекого сходу
Йшло троє царів;
Їм промінь від зірки
Із неба світив.
І тихо та зірка
По небу пливла,
Поки аж до міста
Святого вела.
Потім вона стала
І світом ясним
На стайню убогу
Показує їм.
І в стайню-храмину
Царі увійшли,
Дитя передвічне
У яслах знайшли.
Один уклонився,
До ясел припав,
Другой Йому ніжки
Святі цілував;
А щонаймолодший
Дарунки зібрав
І в ясла до ніжок
Покірно поклав.
В ту пору із неба
Веселі й гучні
Святих херувимів
Летіли пісні. Летіли й казали,
Щоб мир звеселивсь;
Бо здіялось диво:
Христос народивсь!
Святий вечір!

Святий вечір

Свято веселеє нас привітало,
Свято найбільш укохане в народі,
Будьмо ж веселі, журитися годі,
На бік лихеє, кого що спіткало, -
В святий вечір.

Будьмо веселі, всі клопоти киньмо,
Хто ма кохання, втішаймось коханням,
Даймо в нас волю всім добрим бажанням,
І без злоби проти ворогів стріньмо -
Святий вечір.

Стріньмо, як дітям народу годиться:
Серцем отвертим і чулости повним;
І цілий край свій любов'ю ми сповним
І в злих серцях та любов заіскриться -
В Святий вечір.

Хто з нас був добрий, добріший ще буде,
Хто неприязний, щоб добрості вчився;
Не забуваймо: в сей день народився
Той, Хто кохання приніс на всі люде -
В Святий вечір.

Нумо ж, зберімось у купу тісніше,
Кожна родина, як звичай навчає,
А в кого зовсім родини немає,
Друга хай знайде, а смутком не дише -
В Святий вечір.

Над Христом

Колишу Свою Дитину
І співаю Їй:
Люляй, люляй, любий Сину,
Поки Ти ще Мій.
Сон-ява Мені віщує,
Вітер вість несе -
Мати бачить, Мати чує,
Мати знає все.
Скоро підеш межи люди,
Щоб служити їм.
Шана й дяка Тобі буде
На шляху Твоїм.
На чолі Твоїм корона
І жезло в руці.
В ризах, Сину, Ти червоних,
Весь Ти в багреці.
Без упину ллється слава
На Мою зорю -
І гримить в народних лавах:
"Радуйся, царю!"
І на гору Тебе, світе,
Попровадить путь.
Поведуть туди, а звідти
На руках знесуть:
Колишу Свою Дитину
І співаю Їй:
Люляй, люляй, любий Сину,
Поки Ти ще Мій.

Олекса Стефанович

Колядка

Підлили в лямпаду масла,
Щоб лямпада не погасла,
Щоб світила з неба, ясна,
Та на ясла.
Біля ясел - Мати Божа,
Мати Божа, Панна гожа,
Панна чистая, хороша,
Наче рожа.
В ясла глянула, розквітла,
І на мить немов осліпла, -
Стільки впало в очі світла,
Стільки срібла!
"Тепле - сіно, та не досить,
Загорнути Його в коси б:"
Теплу ніч у Бога просить
Йому Йосип.
Просиш, Йосипе, не всує -
Круторогі у хліву є, -
Нім - язик, то вухо чує:
Бог вартує.
Ось вони все ближче, ближче.
Сиві, гливі і які ще. . .
На дитину кожен дише,
Щоб тепліше. . .
Як лямпада повномасла,
Світить Панна чиста-красна.
Повні срібла, світять ясла.
Ноче ясна.

Різдвяна казка

Що за дивна то новинка
Стала в лісі -
Засвітилася ялинка
На узліссі!
Свічечок на гілках - сила-
Пресиленна -
І червона, й синя, й біла,
І зелена!..
А горішків і цукорків -
Без рахунків!..
А під нею - цілі горки
Подарунків!..
Позбігалися із гаю
Зайці й білки,
А вона їм простягає
Свої гілки.
"Грійте вогниками лапки,
Грійте ніжки,
А після - цукорки, ябка
Та горішки..."
Як нагрілись нахололі
Їхні шубки,
Всі горішки покололи
Гострі зубки.
І цукорки їм припали
До сподоби.
Дай ще більше, то замало
Їх було би!
Не лишилася ні криха
І від яблук...
Все їх бавило - і дзиґа,
І кораблик...
Всі дарунки знадобились,
Всі гостинці,
Тільки зірка залишилась
На ялинці.
В темний гай з ялинки сяє
Тільки зірка.
І ялинка каже заям
І вивіркам:
"А тепер їдіте спатки -
Я вберуся
І навідаю тухатку,
Де Маруся".

Свят-вечір

У вечір тихий цей людська душа тривожна,
Хоч би й збайдужніла, хоч би цілком пуста,
Стрічає, як колись, зворушливо-побожна
Великий день Народження Христа.
Весь гамір навкруги приникшує, зникає
І янгол згоди облітає світ . . .
А думка стомлена замріяно блукає
Між сяйних спогадів далеких юних літ.
В святочно-прибранім веселому покою
Свічки ялинки тихо мерехтять . . .
На все лягла ясна печать спокою,
Панує всюди мир і благодать.
У цю прерадісну, в цю урочисту мить
Серця людські пошукують обнови
І пориваються живим огнем горіть,
І хочуть пити з келиха любови.

Різдвяні сніжинки

Сніжинки, різдвяні сніжинки
Лягли на дерева й серця.
То радости білі перлинки
В день народження Сина Отця.
В цей день люди у щасті, в любові.
Вся в любові блакить і земля.
Сніжинки, мов квіти бузкові,
Вкрили хати, ліси і поля.
Ніби сон, щезло горе й тривоги,
Чулить серце від дзвонів розлив.
Вкрили в щастя сніжинки дороги
До любов'ю засіяних нив.
Сніжинки, різдвяні сніжинки
Малює мороз на вікні;
Вкривають серця, мов пушинки,
В ці різдвяні і радісні дні.

Відвічна ласка

Усе минає, гасне і сплива,
Лише вона над грішною землею
Сріблиться милосердною зорею,
Відвічна ласка Божого Різдва!
Небес прещедра голуба канва
І білий світ над чорною ріллею -
Сам Бог тебе леліє, цвіт-лілеє, -
О, Україно, ти віки жива!
Ти, як і Він, з народження терпіла,
Але рука Господня охрестила
Твій люд, і землю, і твоє буття...
Цвітіть, ряснійте, ниви колоскові!
У Нім, у Нім - у Вічному Христові
І доля й щастя, сила і життя!

Святі вогні

Ні шляху, ні стежини -
Завія, заметіль. . .
В лице - крихкі крижини
І вітер звідусіль.
А йти і йти ще треба
У темряві степів. . .
Та раптом - що це? - з неба,
Мов янголиний спів.
Немов блискітка - в вічі,
І в сніжній далині
Десь свят-вечірні свічі
Засяли у вікні. . .
Усім, що у дорозі,
І вдома у добрі,
Хто в щасті і тривозі
Жде світлої зорі;
Усіх, що заблудились,
Господь не забува
Всім щедро засвітились.
Святі вогні Різдва!

Різдвяний сонет

Як Свят-вечірня надійшла година,
ясна зоря на небозвід зійшла,
Марія-Мати повивала Сина
й утішена Ісусом нарекла.
Ходила світом радісна новина,
лунала Сину Божому хвала,
бо Він прийшов на землю як людина,
щоб люд спасти від ницості і зла.
Явився Він для нашого спасіння,
обрав дорогу болю і терпіння,
та смерть прийняв за кожного із нас,
хто жив, живе і житиме на світі -
Він Божим словом у Новому Заповіті
йти чесним шляхом кличе повсякчас.

***

Ізнов зірка ясна засіяла
Над світом, повним болю, жалю, тьми -
І знов ангельські хори заспівали
Про мир грядучий, щастя між людьми.
І знову душу втомлену збудили
Ті рідні співи гомінких коляд
Про Рождество Небесної Дитини,
Що кривду згнобить і сокрушить ад.
І навіть в серце горде і холодне
Мов тепле сонце, зійде ясний світ,

І стануть всі привітними сьогодні,
Сусідові бажатиме сусід.
Чого ж то нам самим собі бажати
У теє Свято, в той пресвітлий день,
Коли у наші груди, в наші хати
Дзвенітиме ангельський хор пісень?
Одного тільки побажаймо нині
Собі посполу, ріднії брати:
Щоб зволила Небесная Дитина
До нас всміхнутись і між нас прийти . .
Щоб теє Світло, що в своїй долоні
Держить Син Божий, Богочоловік,
Засяло нам на рідному загоні -
І щоб світило ясно вже навік.

Христос родивсь!

Христос родивсь!
Родився Той,
Хто дасть нам мир і супокой,
Хто нам любов-надію дасть,
Покров і силу, й благодать.
Ходімо вслід за пастирями,
Даруймо злото за царями:
Серця молитву, славу щиру,
І нашу непохитну віру.

В Різдво Христове

Най радість в серці засіяє
Царя всесвіта Син єдиний
Богу пісня най лунає,
Зійшов з престольної країн
Бо торжественний час настав;
В стані покори й бідности
Це не звичайний гість явився,
До нас на грішний світ
З Марії-Діви народився
Щоб людський рід, упавший, темний
І до людей він завітав.
У рай небесний привести.
Тож ми при Ньому разом станьмо
І все, що маємо, віддаймо
Із вдячности Йому за се:
Свої діла, слова, бажання,
І всі душевні поривання
Та полюбим Його над все!

Різдво

Всміхнися, Мамо! На Твоїх колінах
Проснулось нині дороге Дитя;
Його загріли сарни і ягня,
Як догорали в вогнищі поліна.

Прийшов і князь, і воїн, і чумак
Розпромінити личенько дитяче,
Та й розстелили взори мерехтячі,
Пшеничні ядра і пахучий мак.

Лягає ніч на вбогім оборозі
І світить мирно уставками зір.
Усе: і янгол, і пастух, і звір
Клякає тихо на Твоїм порозі.

Віфліємська зоря

З-над Віфлієму зоря злотиста
Радощів сповнену вість подала -
В стаєнці вбогій Діва Пречиста
Сина Ісуса на світ привела.
В ясла поклала Його на сіні -
На квіттям і сонцем пропахлу постіль.
Поклін віддати Божій Дитині
Люд до стаєнки спішив звідусіль.
Царі з дарами ішли зі Сходу,
Долали гори і ріки, й моря . . .
Йшли поклонитись в спеку й негоду, -

Шлях в Віфлеєм їм вказала зоря.
В країну кожну, у кожну хату
Всі, що у яслах узріли Маля, -
Несли поспішно звістку крилату,
Раділи поспіль і небо, й земля!
І ми віддаймо поклін Дитятку,
Славім пришестя Його повсякчас,
А "Бог Предвічний" - наша колядка
Буде дарунком Йому від нас!

Божа зірка

Божа зірка золота
Землю освітила,
Про народження Христа
Людям сповістила.
З неба янголи святі
Пастушків збудили,
Бога нашого в Христі
Славити навчили.
Славлять тиху ніч святу
Всі народи світу,
І вклоняються Христу
Українські діти.

Пастушок

Мені всього сім літ минуло.
Я вчуся в школі перший рік,
Та знаю я, чому проснулись
Від світла ясної Зорі
Ті пастушки в пустині дальній
Всі чемні, добрі, як один!
Це їм з'явився в бідній стайні
Ісусик-хлопчик - Божий Син!
З тих пір бабусі, мами, тати
Не сплять вночі перед Різдвом,
І я не сплю, щоб не проспати,
Щоб бути - ніби пастушком!

КОЛЯДНИЙ ЦИКЛ

І
Знов посіваю зерном-словом,
Що світові Господь прорік.
Вітаю із Різдвом Христовим,
Нехай щастить вам Новий Рік,
На водах, в небі і на суші
Хвалімо вічного Творця.
Нехай співають наші душі,
Нехай римуються серця.
II
Світ починається від слова -
Сяйливого, як сонця сплав
Чудова ця світобудова,
Цей світ і я б так будував.
Немов дзвенить небесне сяйво,
Життям наснажуючи нас.
Не говорімо, а співаймо
В різдвяно-новорічний час.
III
Без кінця і краю
Щоб жили багаті
Таїнство Різдва...
В мирі, без тривог
Сію-посіваю
Щоб у вашій хаті
Зернами слова:
Народився Бог.
IV
До вас колядки передзвін -
Вітаю з днем великим;
Народжений у яслах Син,
Став Богочоловіком.
Лиш Він цю землю від гріхів
Порятувати може,
Бо, ставши тілом, провістив,
Що ми насліддя Боже.
V
Безмежна просторінь Творця -
Ані початку, ні кінця,
І за життя ми не збагнем
Ті сонми соняшних систем.
Тому з небесних височин
Прийшов на землю Божий Син
І в муках людству дав завіт,
Що є нестрадний кращий світ.

В Різдвяну ніч

Коли не будете як діти,
Не ввійдете в Царство Боже.

Грає небо в блисках свіч.
Сад в убранні білосніжнім.
Сном дитячим віє ніч,
Золотим, далеким, ніжним.

Десь далеко вдарив дзвін;
Серце стислось і стріпнулось;
Як багато в серці змін,
Як там хутко все проснулось!

Встали привиди святі,
Сни підвищено прекрасні,
Що таїли їх в житті
Довгі будні рівночасні.

Все минає, все іде,
Юна ж віра зостається. . .
Близько, близько дзвін гуде;
Серце плаче і сміється!

Сяє образ дорогий -
Ясна зірка Віфлеєма;
Цілий всесвіт навкруги -
Ніби юности поема.

О, живи, живи хоч мить
Так, як жив в дитячих роках,
Поки серце защемить
В життьових буденних кроках.
Ясним усміхом дитини
Гляне сонце із-за гір;
Щохвилини,
Щогодини
Бережи в душі картини,
Що вбачав ти в блисках зір.

Вифлеємські пастухи

Розірвались чорні хмари,
Зникли тіні степові,
Десь прокинулись отари
І спокійні вартові.

Мов корона - діядема
Світової красоти,
Ясна зірка Вифлеема
Промінь кинула святий.

В шатах ночі блиск пророчий
Все обняв і огорнув
І в закриті сонні очі
Палом радости дмухнув.

Мов позбавлені полуди,
Очі глянули сміліш,
І юнацькі дужі груди
Сколихнулись веселіш.

Діти праці, діти степу,
Що з отарами зросли,
До таємного вертепу
Дивну радість понесли.

Радість змученого стану,
Дивну зіроньку із зір -
Щастя, волю довгождану
І душевний тихий мир!..