Із благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета у видавництві «Братське» вийшло друком унікальне видання «Молитовника для дітей» із ілюстраціями Мар’яни Качмар (Фляк), виконаними в іконописній техніці яєчної темпери.

У виданні містяться найголовніші і найперші християнські молитви: «Трисвяте», «Отче наш», «Богородице Діво», «Достойно», молитва до Ангела-Охоронителя, молитви за батьків і рідних, за недужого, за померлих та ін.

Молитовник для дітей / Упор. Ю. Березенко; худож. М. Качмар. — К.: Братське, 2015. — 48 с.: іл.

З благословення Святійшого Патріарха Київського і Всієї Руси-України Філарета у світ вийшла нова книжка для дітей – «На Великдень».
Великодня пора — це час, коли трапляються маленькі та великі дива. Час, коли полохливий враз стає сміливим, бурлака нарешті знаходить дім, а камінь оживає!
“На Великдень” — це збірник світлих і теплих історій від сучасних українських письменників про найрадісніше свято всіх християн. Книжка допоможе дітям глибше і повніше зрозуміти сенс Христового Воскресіння.
Видання розраховане на родинне читання, однак стане в пригоді вчителям на уроках української літератури, християнської етики та в недільних школах.
Оформила книжку чудова дитяча ілюстраторка Світлана Балух.
Нагадуємо, що збірник «На Великдень» публікується з ініціативи Київського молодіжного православного братства святих князів-страстотерпців Бориса та Гліба.
На Великдень: вірші, казки, оповідання. [Для молодшого та середнього шкільного віку]/ Упор. Ю. Березенко, худож. С. Балух. — К., 2013.
Замовляти «На Великдень» та інші книжки видавництва можна за телефоном (098) 435-53-10, (095) 010-35-46 (Богдан) або на електронну скриньку agape.kyiv@gmail.com
У Львові книгу можна придбати за тел.: 09 7777 40 85 (Юрій)

Все упованіє* моє
на Тебе, мій пресвітлий раю,
на милосердіє Твоє,
все упованіє моє
на Тебе, Мати, возлагаю.
Святая сило всіх святих,
Пренепорочная, Благая.

___________
* Упованіє- церковнослов’янською мовою "сподівання", "надія".

Жив собі в одному лісі маленький Їжачок. Його гостренький носик із цікавістю витягувався з-під твердих і колючих голочок, маленькі лапки швидко дріботіли листяним килимом, що вкривав лісові долівки. Звичайний маленький Їжачок. Але було в ньому щось незвичне, щось таке, що вирізняло його з-поміж усіх лісових мешканців: їжачок завжди був на самоті. Інколи здавалося, що він із сумом тихо зітхає, проте ніхто не наважувався завести з ним розмову, бо варто було будь-кому наблизитися до Їжачка, як пухнасте тільце ховалося за страшним панциром із гострих і колючих голок.
Ніхто вже й не пам’ятав, як Їжачок опинився в цьому лісі. Також ніхто не міг згадати, якою була Їжачкова усмішка. Зате всі добре бачили його колючки. Тож усі звірята в лісі обминали цього похмурого сусіду. Так би все це тривало хтозна-скільки, якби не одна подія...

Жила в в одному селі вбога вдовиця. Чоловік її на війні загинув, і лишилася вона сама з малими діточками. Тяжко вони бідували. Працювала жінка день і ніч, копійку до копійки збирала, щоб купити на весну корову. Кожен-бо знає: як є молоко в хаті, то й голод не голод.
Ось і Великоднем земля розквітла, ось і Юрія - урочисто вигнали громадою череду на пашу, вже й до весняного Миколи рукою сягнути.
Розплатився на празники з удовою хазяїн, у якого наймитувала. Порахувала вона свої зарібки та зраділа, як погожа днина: має, має грошей на корівку вистачити!

Я міцно спала... Раптом щось залоскотало мій ніс.
Розплющивши очі, зустрілася із яскравим світлом. Це був Сонячний Промінчик.
- Ходи зі мною, - сказав, - я недалечко живу.
- А що мама скаже? Треба її попередити, - прошепотіла я, щоб не потривожити тишу.
- Мама? Вона на кухні, до того ж, ми ненадовго!
Я погодилась, хоча всередині вирували невпевненість і навіть страх, та цікавість переборола їх.
Промінчик узяв мене за руку, і ми полетіли з космічною швидкістю.
Ось ми на місці. Я довго та уважно роздивлялася навкруги.
- А чому тут таке яскраве світло?

Малювала писанку
Святковими рисками.
Діткам — забава,
Богу - на славу.

Випікала пасочку -
До свята прикрасочку.
Рідним - до столу
Освяту святкову.

В одному оливковому саду жила Скеля. Вона дуже пишалася своїм непорушним виглядом. Тому жодній травинці не дозволяла оселитися на собі - адже від цього на ній могли з’явитися тріщини. Так само і пташкам забороняла вити на собі гніздечка, щоб вони, бува, не зіпсували її досконалості. Тож стояла кам’яна Скеля від початку віків гола-голісінька. Радості від неї нікому не було, і навіть навпаки - заважала всім, як болячка на тілі. Втім, сама Скеля про це, звичайно, не здогадувалася і вважала себе окрасою саду.