Великі події часто відбуваються на вершинах гір. На Почаєвській горі в XIII столітті слід Своєї стопи залишила Богородиця. Незабаром на місці Її явища виник монастир. У XVI столітті ігуменом Почаєвськой обителі став чернець на ім'я Іов. У миру його звали Іваном, на честь Хрестителя і Передвісника Христового.
Пам'ять преподобного Іова Почаївського згадується 19 травня та 10 листопада, знайдення мощей - 10 вересня(нов. стиль).

16 квітня 2003 року на прохання Ректора ЛДА і С УПЦ КП митр. прот. Ярослава Ощудляка, Митрополит Львівський і Сокальський Андрій (Горак) благословив відкриття Церковно-археологічного музею, розіславши по парафіях єпархії циркуляр з благословенням настоятелям "передати ЛДА і С церковні речі, які вийшли з ужитку". На благословення правлячого архієрея відгукнулись деякі священики Львівсько-Сокальської єпархії і до цього часу тривало упорядкування та поповнення експозиції. 26 листопада 2008 року в на академічний празник – день пам'яті святителя Іоана Золотоустого – відбулось відкриття Церковно-археологічного музею (ЦАМу) при ЛПБА УПЦ КП.

"Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресіння Твоє славимо".
Час св. Великого Посту це час особливого внутрішнього й зовнішнього вмертвіння і покути. А тому що ця духовна боротьба триває довший час, то звичайно буває так, що перші дні чи тижні посту ми практикуємо його ревно й мужньо, але згодом помалу фізично й душевно вичерпуємося, ослаблюємося і знеохочуємося.

За царювання імператора Лікінія було велике гоніння на християн. У вірменському місті Севастії військовим начальником був Агриколай, великий поборник ідолопоклоніння. У полку воєводи Агриколая було сорок дуже сміливих воїнів, які благочестиво вірили в Ісуса Христа. Коли про це довідався воєвода, то вирішив примусити їх принести жертву ідолам. Воїнам сповістили таке: якщо вони не принесуть жертви, то будуть позбавлені військових звань.
Пам'ять - 22 березня.

Шлях Христа - шлях кожного християнина. Коли Господь призвав нас із вами в лоно Церкви, коли ми приймали святе Хрещення і потім у певний момент були насичені благодаттю, коли Божественне світло торкнулося наших сердець, тоді аж ми відчували незвичайну радість і як би перебували в Сіонській світлиці разом із Христом. Тоді все було світле й радісне, тому що Господь зміцнював наші душевні й тілесні сили, для того щоб ми вкусили й пізнали, що милосердний Господь.

Апостол Павло говорить, що родина - це мала Церква, тобто що в родині присутні всі або основні характерні риси церковної любові (Еф 5:22-33). Такої єдності, такої любові, яка буває в родині, при всіх труднощах, при нашій гріховності, звичайно, ніде не знайти. І розширення цієї таємниці єдності з родини - далі повинне бути за образом родини, а не за яким-небудь теоретичним образом; тобто суспільства людей, які між собою зговорилися б про єдність, не можуть досягти тієї повноти єдності, яка буває в родині.

Хрещення — це святе Таїнство, в якому ми звільняємось від усіх своїх гріхів, народжуємося для життя духовного і святого та стаємо членами святої Православної Христової Церкви. Святі Отці Церкви це Таїнство називають «дверима в Церкву», бо, як в храм ми можемо ввійти тільки через двері, так і стати християнином, членом Церкви, членом церковної общини ми можемо тільки через хрещення. Слово «хрестити» означає обмити, очистити. У Таїнстві хрещення ми обмиваємось, очищаємось, які від первородного гріха — пророк Давид пише: «У гріхах родила мене мати моя» (Пс. 50), так і від усіх своїх гріхів (якщо хто охрещується дорослим), і наша душа стає чистою і святою.

У 1857році отцю Іоанну надалася можливість бути законовчителем у Кронштадтському міському училищі. Для ревного пастиря трудитися на ниві молодих сердець і сіяти у них насіння слова Божого було величезною радістю. У 1862 році він з радістю прийняв пропозицію викладати закон Божий і в класичній гімназії, що відкрилася. На уроках у отця Іоанна не було . Його бесіди засвоювалися назавжди як сильними, так і слабкими учнями. Увага отця Іоанна направлялася на те, щоб наповнити дитячі душі тими святими образами, якими була повна його душа.

Допомога ближнім це покликання кожного християнина. Господь неодноразово повторював це і дав нам дві найголовніші заповіді: люби Господа Бога свого, всім серцем своїм і ближнього свого як самого себе. Тому недивно коли людина приходить до Бога то в неї виникає непериборне бажання щось робити, допомагти комусь. Особливо коли це молода людина, енергія і сили якої б’ють ключем. Направивши цю енергію в правильне русло можна багато чого корисного зробити.

Пройдений нашим народом шлях будівництва незалежної держави вимагає того, щоб ми не тільки згадали свої здобутки, але й замислилися над тими проблемами, виклик яких Церква не має права оминути мовчанням. На нашу думку до них належать проблеми зміни і викривлення світогляду та поступової втрати значною частиною наших співгромадян розуміння цінності життя людини протягом всього часу її фізичного буття – від моменту зачаття і до природної смерті.

Загальновизнано, що алкоголізм та наркоманія є захворюваннями, які несуть важкі наслідки як для тих, хто хворіє на них, так і для рідних і близьких та всього суспільства. І хоча існують фізіологічні причини цих захворювань, які полягають у надмірному споживанні алкоголю або використанні наркотичних препаратів, насправді головні причини алкоголізму та наркоманії лежить у духовній площині.