Хто ж були ті святі, котрих ушановує пам`ять народна від часів Київської Русі? Який моральний урок дає нам сьогодні їхній життєвий подвиг? Який був ідеал святості, утверджуваний культурою Київської Русі?

Пориваючись у далеч століть, аби віднайти джерела духовності українського народу, ми неодмінно свій історичний погляд затримуємо на Київській Русі — цій яскравій добі вітчизняної історії, коли саме й складалося значною мірою неповторне обличчя народу, збережене ним упродовж віків до сьогодні.

ОБОВ'ЯЗОК без любові робить людину ДРАТІВЛИВОЮ.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ без любові робить людину ПАНІБРАТСЬКОЮ.
СПРАВЕДЛИВІСТЬ без любові робить людину ЖОРСТОКОЮ.
ПРАВДА без любові робить людину КРИТИКАНОМ
ВИХОВАННЯ без любові робить людину ДВОЛИКОЮ
РОЗУМ без любові робить людину ХИТРОЮ...

При читанні Євангелія не шукай насолоди, не шукай захоплень, не шукай блискучих думок: намагайся побачити непогрішиму святу істину. Не вдовольняйся лише безплідним читанням Євангелія; намагайся дотримуватись його заповіді, читай його ділами. Це - книга життя, і її треба читати життям. Не думай, що без причини найсвятіша з книг, Чотириєвангеліє, починається Євангелієм від Матфея, а закінчується Євангелієм від Іоана. Матфей навчає більше, як виконувати волю Божу, і його настанови особливо личать початківцям на шляху Божому; Іоан викладає образ з’єднання Бога з людиною, оновленою заповідями, що є доступним лише тим, хто досяг успіху на шляху Божому.

Одне з найобтяжливіших видовищ на світі - поминання, що здійснюються атеїстами. Ось всі прийшли додому від свіжої могили. Встає старший, піднімає чарку... І у цей момент всі просто фізично відчувають, що щось можуть і повинні вони зробити для того, з ким тільки-но вони попрощалися. Молитва про тих, що пішли - це потреба серця, а не вимога церковної дисципліни.Серце вимагає: помолися!!! А розум, покалічений ще шкільними уроками безбожника, говорить: "немає чого, молитися нікому і нема про кого: небеса повні хіба що радіохвилями, а від тієї людини, з якою ми жили ще три дні тому, не залишилося вже нічого, окрім того неподобства, яке ми тільки що засипали землею".

Дарами Духа Святого освітлені апостоли зібрали в Єрусалимі для віри Христової стільки людей, що з них утворили громаду християнську. Всі ті християни один одного любили, як браття, і були, як одна родина. Багаті з них віддавали свій маєток в руки апостолів, а ті, в свою чергу, роздавали бідним. Християн ставало все більше, апостоли не встигали науку Божу викладати і в той же час бідним допомагати. Скликали тоді апостоли християн вірних і сказали до них: “Не можемо занедбати слова Божого, і людей убогих без допомоги лишати гріх: — то виберіть кращих з поміж себе і нехай вони доглядають убогих, а ми тільки словом Божим і молитвою займатись будемо”. Бесіда ця сподобалася усім і обрано було сім чоловіків, яких апостоли посвятили до їх справи, возложивши на них руки свої. Тих сім чоловік назвали дияконами, посада ця їх досі існує у церкві, і кожен священик буває спершу дияконом і слугує та допомагає єпископам-архієреям при Службі Божій та інших церковних відправах.
Пам'ять першомученика Стефана - 9 січня.

Восьмий день по Різдві, - то день свята церковного обрізання Господа нашого Ісуса Христа. Обрізання євреям було самим Богом наказано, в пам’ять союзу Господа Бога з Авраамом. Обрізання у євреїв, - це як у нас, християн, хрещення, і здійснювалося над дітям чоловічої статі на восьмий день після народження. Тому Ісус Христос на восьмий день після народження був обрізаний. Він, будучи Богом правдивим, не був зобов’язаний піддаватись обрізанню, проте піддався йому добровільно, щоб прикладом своїм покори нас навчити. Тому піддався Ісус обрізанню, щоб євреї не уникали обрізання, бо у євреїв кожен необрізаний вважався відкинутим Богом. Будьмо по прикладу Спасителя слухняними до всякого припису, що іде або від самого Бога, приписам Церкви Святої, хоч би нам і здавалося, що без виконання їх ми могли би спокійно прожити.

Надходить, браття і сестри, свято Водохреща на спогад того, що Христос охрестився в водах Йорданських. Давня Христова церква шанувала Хрещення Господнє навіть більше, ніж Його Різдво, бо Христос народився, як чоловік і до 30 років після народження жив, як приватна людина, а в Хрещенні Христос виявив себе, як Бог і після хрещення зараз світові з’явився з Своїм Божественним благовістям.

19 січня Православна Церква святкує Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Хрещення Господнє ще називають Богоявленням. Подаємо вашій увазі повчання святих отців і вчителів Церкви про це велике свято.

Усе своє життя я бачу народ у його масі бідним, голодним, темним, малоосвіченим, несвідомим, жорстоко гніченим, усіма забутим, (постійно лякливим… У мене завжди родився великий сумнів, чи справді цю справу так власне й створив Господь? Чи не дав Він нам якої глибшої Заповіді, щоб двигати світ до кращого, до щастя, до Світла? Бо Він же — сама Доброта та Любов! І справді, коли Господь створив людство на Свій Образ і на Свою Подобу (Буття 1. 26-27), то це людство — Його правдиві діти, яких Він не міг позоставити на призволяще, — Він мав конче дати для нього й належну Заповідь для його охорони й опіки, Заповідь для належного життя.

Вчення Римсько-католицької Церкви про сходження Св. Духа не лише від Отця, але і від Сина, є однією з основних догматичних причин розділення Церков і до цих пір залишається найважливішою догматичною помилкою католицтва, яка перешкоджає будь-якому можливому єднанню. Як богословська думка учення про filioque виникло задовго до розділення Церков. Слід сказати, що визнання filioque в Західній Церкові було далеко не загальним. Спроби догматизувати це учення послужили причиною серйозних догматичних суперечок в кінці VII-VIII вв. Проти зміни соборно затвердженого Символу віри висловлювалися багато видних західних богословів, наприклад, Алкуїн.

З благословення намісника Свято-Георгіївського чоловічого монастиря на Козацьких Могилах архимандрита Олексія та з нагоди цьогорічних урочистостей по вшануванню пам’яті героїв битви під Берестечком (1651), які цього року відбуватимуться 19-21 червня, при монастирі організована служба, яка займатиметься розміщенням паломників, відпочиваючих та подорожуючих.Усі, хто бажають відвідати Свято-Георгіївський монастир на Козацьких Могилах (с. Пляшева Рівненської області), побувати на богослужіннях, ознайомитися з експозицією національного заповідника «Поле Берестецької битви».