В ім'я Отця і Сина, і Святого Духа.
Преподобний Іоан Ліствичник, пам'ять якого ми сьогодні святкуємо, каже в одній зі своїх праць: "Ми не будемо судимі, браття, ми не будемо засуджені за те, що не творили чудес або не виголошували пророцтв, але ми засудили за те, що не оплакували своїх гріхів все наше життя..."
Що ж таке гріх, якщо він має народити в нас таке серцеве розчулення, щоб ця серцева біль - не затьмарювала, але надихала все наше життя?

До Церкви! До храму!- душа моя рветься,
бо там їй є добре, там- вдома вона,
де дзвонять у дзвони- і дзвін цей несеться,
над містом лунає й лікує серця.

Жила колись усмішка, яка мандрувала світом. Це була щира, радісна, приязна усмішка. Була щаслива так, як може бути щаслива усмішка, і час від часу наспівувала.
Одного дня прийшла у містечко, в якому рух був особливо напружений, мешканці також не знали спокою. Усмішка чемно стояла біля переходу, чекаючи на зелене світло, коли раптом дві машини зіткнулися. Різко загальмували біля краю хідника. Дверцята відчинилися, і з першої машини вибіг чоловік з грізним виглядом. Раптом усмішка з’явилась на його обличчі, і воно проясніло. Розгнівана жінка, яка вийшла з другої машини, зціпивши зуби, здивовано зупинилась. Потім також усміхнулась.

У далекій країні одна вбога вдова заробляла на життя, працюючи у заможної таємничої пані, котра жила самотньо у понурій, схованій у лісі віллі. Вдова виконувала свою роботу чесно й добре, тому одного разу пані подарувала їй чарівний перстень. «Обертаючи перстень двічі навколо пальця, -сказала пані, - зможеш перетворитися на будь-кого».
Вдова не звернула на це особливої уваги, але, коли був великий голод у країні, згадала про перстень.

Рівень освіти XV – XVI ст. В Україні був досить низьким. Діяли переважно початкові парафіяльні школи. На відміну від православної Церкви, яка на Сході не мала жодної вищої школи, католики і протестанти в Європі, включаючи Річ Посполиту, закладали вищі учбові заклади – університети, академії, колегіуми. У Кракові університет засновано у 1400 р. Це стало причиною того, що молодь з українських шляхетських родин змушена була здобувати освіту за кордоном. Наприклад, у Краківському університеті протягом XV – XVI ст. одержали освіту більше 800 українців; українцями були 13 професорів цього університету. Також українці навчалися у Сорбонні, Празі, Болоньї, Падуї, в німецьких університетах Гейдельберга, Віттенберга, Лейпцига.

Київське православне молодіжне братство святих Бориса і Гліба (УПЦ Київського Патріархату) організовує круглий стіл «Християнські цінності та політика», який відбудеться 27 березня з 15:00 до 18:00 в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» (1 корпус, ауд. 313).
В рамках цієї зустрічі, за словами організаторів, гості зможуть вибудувати для себе повноцінну картину «плюсів» та «мінусів» поєднання Християнських цінностей і політики загалом та для України зокрема.
Усі бажаючі долучитися до дискусії можуть використовівати контакти: christ.valuespolitics@gmail.com, 066 206 65 31 – Людмила, 098 435 53 10 - Богдан.

Сьогодні, 22 березня, відбулась зустріч Львівського молодіжного православного братства Пресвятої Богородиці на честь ікони Її “Нев’янучий Цвіт”. Братчики та братчиці переглянули дві серії фільму "Спас під березами". Також братчиця Марічка презентувала такі християнські книги для дітей виданих Київським православним братсвом: Весняну, Літню, Осінню, Зимову книжки із серії “Християнська читанка”, а також Різдвяну чудасію.
Наступна братська зустріч відбудеться 27 березня о 18:30 у приміщенні Православної богословської академії (м. Львів, вул. Лисенка, 43).

“Душе моя, душе моя, вставай! Чого спиш?“
Такі слова, дорогі браття, ми чули з вами протягом чотирьох днів, перших чотирьох днів Великого посту. І ці слова є лейтмотивом цих перших днів, коли читається великий покаянний канон преп. Андрія Критського. Це розмова людини зі своєю душею, це розмова кожного з нас зі своєю совістю: “Душе моя, вставай! Чого спиш?”. У ці дні Церква недаремно прирівнює наш стан до стану сну. Все наше життя – це є сон, наше життя – це є ілюзія, це є тінь, якщо воно не є в Бозі. “Воістину все суєта, а життя тінь і сон” і “яка життєва утіха є вільна від печалі, яка слава на землі стоїть незмінна? Все тіні слабіше, все за сни облудніше“. Так пояснює нам це Свята Церква. Кожна життєва утіха не буває позбавлена печалі, бо після радості іде сум і після слави іде безслав’я. Так відбувається в нашому житті. І тільки в Бозі, тільки в Ісусі Христі ми знаходимо справжню радість, тільки в Бозі ми знаходимо справжнє прославлення і справжнє блаженство.