До Церкви! До храму!- душа моя рветься,
бо там їй є добре, там- вдома вона,
де дзвонять у дзвони- і дзвін цей несеться,
над містом лунає й лікує серця.
Де куполи сяють під сонця промінням
і хрест угорі прославляє Творця,
де наче відсутня та сила тяжіння,
немає початку, немає кінця.
Де лики святих, мов живі на іконах,
все чують, бачать, і моляться за нас.
До Церкви! До храму! Поки дзвонять дзвони
тягнися , душе моя, поки є ще час!
бо там їй є добре, там- вдома вона,
де дзвонять у дзвони- і дзвін цей несеться,
над містом лунає й лікує серця.
Де куполи сяють під сонця промінням
і хрест угорі прославляє Творця,
де наче відсутня та сила тяжіння,
немає початку, немає кінця.
Де лики святих, мов живі на іконах,
все чують, бачать, і моляться за нас.
До Церкви! До храму! Поки дзвонять дзвони
тягнися , душе моя, поки є ще час!
Марічка Сидір
