Перебір, або похоронний чи погребальний дзвін, виражає смуток і скорботу за померлим. Він дзвониться, як вже зазначалося, у зворотному порядку до передзвону, тобто повільно вдаряють по одному разу у кожен дзвін, від найменшого до найбільшого, а відтак б'ють одночасно в усі дзвони. Цей жалібний дзвін обов'язково закінчується коротким тридзвоном, який виражає радісну християнську віру у воскресіння спочилого.
З огляду на те, що в деяких посібниках інколи даються вказівки не бити тридзвону при відспівуванні спочилих, що не відповідає церковній практиці, то з цього приводу дамо деякі пояснення.
Повільний перебір дзвонів, від найменшого до найбільшого, символізує собою плин життя людини на землі, від віку немовляти до зрілості і змужніння, а одночасний удар дзвонів означає припинення земного життя людською смертю, коли усе, надбане людиною для життя цього, залишається. Як це і виражено в піснях при відспівуванні: "Вся людська марнота не лишається після смерті; не лишається багатство, не йде разом слава, бо коли приходить смерть, усе це минається. Тому взиваймо до безсмертного Христа: представленого від нас упокой в оселі, де всі радісні".
Друга частина пісні прямо вказує на радість в майбутньому житті з Христом. Ось вона і виражається, на закінчення скорботного перебору, тридзвоном.
За православним звичаєм чинити панахиди і відспівування слід у світлих облаченнях. Звичай робити це в чорних ризах прийшов до нас із Заходу і зовсім не властивий духу православ'я; але він широко розповсюдився у нас – настільки, що тепер нелегко його викорінити... Для істинного християнина смерть – це перехід до кращого життя: радість, а не скорбота, як чудово виражено це в найзворушливішій колінопреклонній молитві, яка читається на вечірні в день П'ятдесятниці: "Бо, Господи, немає рабам Твоїм смерті, яка походить від тіла; вони до Тебе, Бога нашого, приходять, преставляючись від печалей до солодкого (життя), на упокоєння і радість".
Тридзвін, нагадуючи про воскресіння, благодійно впливає на віруючу християнську душу, що журиться через розлуку з ближнім спочилим, і дає їй внутрішню втіху. Позбавляти християнина такої втіхи нема ніяких підстав, тим більше, що цей тридзвін міцно увійшов у побут православного народу і є вираженням його віри.
Таким чином, при несенні спочилого на відспівування у храм дзвониться скорботний перебір, а при внесенні його у храм – тридзвін. Після відспівування, при винесенні спочилого з храму, б'ють знову перебір, який закінчується тридзвоном.
При відспівуванні і похованні ієреїв, ієромонахів, архимандритів та архиєреїв дзвониться трохи інший перебір. Спочатку вдаряють у великий дзвін 12 разів, потім іде перебір, знову 12 разів у великий дзвін і знову перебір... При внесенні тіла у храм дзвониться тридзвін також після читання розрішальної молитви – тридзвін. Під час винесення тіла з храму знову вказаний перебір, а після опускання тіла у могилу буває тридзвін. В деяких же місцях дзвонять звичайним похоронним перебором.
Існує ще так званий красний (особливо урочистий) дзвін у всі дзвони.
Красний дзвін буває при кафедральних соборах, монастирях, лаврах, тобто там, де є багато дзвонів, у т. ч. великих.
Красний дзвін дзвониться кількома дзвонарями.
Красний дзвін буває у великі свята, при врочистих і радісних подіях у Церкві, а також для віддання пошани єпархиальному архиєреєві.
Крім того, слід ще згадати про "суцільний", чи "набатний", дзвін, який має суспільно-побутове значення.
Суцільний дзвін – безперервні, часті удари у великий дзвін.
На сполох били під час тривоги, викликаної пожежею, повінню, бунтом, нашестям ворогів тощо.
Перемога над ворогом і повернення полків з поля битви сповіщалася радісним, урочистим тридзвоном у всі дзвони...
ЗАКОН БОЖИЙ
З огляду на те, що в деяких посібниках інколи даються вказівки не бити тридзвону при відспівуванні спочилих, що не відповідає церковній практиці, то з цього приводу дамо деякі пояснення.
Повільний перебір дзвонів, від найменшого до найбільшого, символізує собою плин життя людини на землі, від віку немовляти до зрілості і змужніння, а одночасний удар дзвонів означає припинення земного життя людською смертю, коли усе, надбане людиною для життя цього, залишається. Як це і виражено в піснях при відспівуванні: "Вся людська марнота не лишається після смерті; не лишається багатство, не йде разом слава, бо коли приходить смерть, усе це минається. Тому взиваймо до безсмертного Христа: представленого від нас упокой в оселі, де всі радісні".
Друга частина пісні прямо вказує на радість в майбутньому житті з Христом. Ось вона і виражається, на закінчення скорботного перебору, тридзвоном.
За православним звичаєм чинити панахиди і відспівування слід у світлих облаченнях. Звичай робити це в чорних ризах прийшов до нас із Заходу і зовсім не властивий духу православ'я; але він широко розповсюдився у нас – настільки, що тепер нелегко його викорінити... Для істинного християнина смерть – це перехід до кращого життя: радість, а не скорбота, як чудово виражено це в найзворушливішій колінопреклонній молитві, яка читається на вечірні в день П'ятдесятниці: "Бо, Господи, немає рабам Твоїм смерті, яка походить від тіла; вони до Тебе, Бога нашого, приходять, преставляючись від печалей до солодкого (життя), на упокоєння і радість".
Тридзвін, нагадуючи про воскресіння, благодійно впливає на віруючу християнську душу, що журиться через розлуку з ближнім спочилим, і дає їй внутрішню втіху. Позбавляти християнина такої втіхи нема ніяких підстав, тим більше, що цей тридзвін міцно увійшов у побут православного народу і є вираженням його віри.
Таким чином, при несенні спочилого на відспівування у храм дзвониться скорботний перебір, а при внесенні його у храм – тридзвін. Після відспівування, при винесенні спочилого з храму, б'ють знову перебір, який закінчується тридзвоном.
При відспівуванні і похованні ієреїв, ієромонахів, архимандритів та архиєреїв дзвониться трохи інший перебір. Спочатку вдаряють у великий дзвін 12 разів, потім іде перебір, знову 12 разів у великий дзвін і знову перебір... При внесенні тіла у храм дзвониться тридзвін також після читання розрішальної молитви – тридзвін. Під час винесення тіла з храму знову вказаний перебір, а після опускання тіла у могилу буває тридзвін. В деяких же місцях дзвонять звичайним похоронним перебором.
Існує ще так званий красний (особливо урочистий) дзвін у всі дзвони.
Красний дзвін буває при кафедральних соборах, монастирях, лаврах, тобто там, де є багато дзвонів, у т. ч. великих.
Красний дзвін дзвониться кількома дзвонарями.
Красний дзвін буває у великі свята, при врочистих і радісних подіях у Церкві, а також для віддання пошани єпархиальному архиєреєві.
Крім того, слід ще згадати про "суцільний", чи "набатний", дзвін, який має суспільно-побутове значення.
Суцільний дзвін – безперервні, часті удари у великий дзвін.
На сполох били під час тривоги, викликаної пожежею, повінню, бунтом, нашестям ворогів тощо.
Перемога над ворогом і повернення полків з поля битви сповіщалася радісним, урочистим тридзвоном у всі дзвони...
ЗАКОН БОЖИЙ
