На іконі зображена Божа Матір і втілена з Неї Премудрість - Син Божий. На іконі Софії Київської зображено храм, усередині якого стоїть Богоматір в хітоні, з покривалом на голові. Руки і долоні Її розпростерті. Божа Матір тримає Предвічного Младенця, Який благословляє правою рукою. По обидві сторони зображені сім Архангелів з ​​розпростертими крилами, які тримають знаки Свого служіння в руках: з правого боку - Михаїл з полум'яним мечем, Уриїл - з опущеною вниз блискавкою та Рафаїл; з лівого боку - Гавриїл з квіткою лілії, Селафиїл, Ієгудиїл - з царською короною і Варахиїл - з квітами. Під хмарою зображений амвон з сімома сходинками (зображає Церкву Божу на землі), на яких стояит праотці і пророки. На кожній з семи сходинок амвона є написи: віра, надія, любов, чистота, смиренність, доброта, слава. Сім ступенів амвона затверджуються на семи стовпах, на яких написані взяті з Апокаліпсису зображення і їх пояснення.
Святкування ікони - 21 вересня за н. ст. у день святкування Різдва Пресвятої Богородиці.

Але створіння “стогне і разом страждає” (Рим 8, 22) і починає повставати проти ставлення людей. Людина не може довгостороково свавільно використовувати природні ресурси. Якщо сучасну ситуацію не зупинити, то ціною зухвалості людини буде її самознищення.
Беручи до уваги вищевказане, а зокрема побоювання модерної людини, з повною свідомістю нашого обов’язку і батьківської духовної відповідальності, ми, разом із Святим Синодом, проголошуємо 14 вересня (за новим стилем) кожного року, коли святкується індикт, тобто початок церковного року – Днем захисту природного довкілля, днем, в який святий центр православ’я буде благати і молитись Богу за все створіння.
Цим патріаршим посланням ми закликаємо весь християнський світ кожного року в цей день звернутись спільно з Вселенським патріархатом із молитвою до Бога Творця всіх речей, висловити Йому вдячність за великий дар створіння і просити про його захист та спасіння. Рівночасно з батьківською турботою ми просимо віруючих людей цілого світу, щоб вони разом із своїми дітьми шанували та оберігали природне довкілля, а також закликаємо всіх тих, кому довірена політична відповідальність за їх країни, без зволікання зробити заходи, необхідні для охорони та збереження створіння природи.

Священномученик Анфим, єпископ Никомидійський та інші з ним мученики постраждали під час гоніння на християн при імператорах Діоклітіані (284-305) і Максиміані (284-305). Переслідування християн особливо загострилися після того, як в Никомидійський імператорському палаці сталася пожежа. Язичники звинуватили християн у навмисному підпалі і проявили по відношенню до них нечувану жорстокість. Так, в одній тільки Нікомидії в день Різдва Христового було спалено в храмі до двадцяти тисяч молільників. Однак ці нелюдські дії не злякали християн - вони твердо сповідали свою віру і приймали мученицьку смерть за Христа. Мученицькою смертю померли в той час святі Дорофей, Мардоній, Мігдоній, Петро, Індіс і Горгоній. Одні з них були усічені мечем, інші - спалені, засипані землею або втоплені в морі. Зінон, який був воїном, за сміливі викриття імператора Максиміана був побитий камінням, а потім йому відрубали голову. Тоді ж загинула від рук язичників колишня жриця, свята діва Домна, і святий Євфимій, які піклувалися про те, щоб тіла святих мучеників були поховані.
Пам'ять 16 вересня (нов.ст.).

Фасцій Цецилій Кипріан народився в багатій язицькій сім’ї на початку ІІІ ст. в Карфагені. Він був сином багатого сенатора, завдяки чому зміг здобути належну освіту. В християнство він навернувся в зрілому віці і в 246 році за переконанням пресвітера Цецилія прийняв хрещення. Св. Кипріан після хрещення став строгим подвижником; своє майно роздав бідним і багато часу приділяв молитві і вивченні Св. Писання. Його ревність до віри і християнського життя привернула на нього увагу кліру і народу. Недовго після хрещення він був посвячений в пресвітера (248 р.), а через рік проти особистого бажання, як згадує сам св. Кипріан “судом Божим і любов’ю народу” вибраний був на єпископа Карфагенського.
Пам'ять - 13 вересня (нов. ст.).

Святий Олександр Свирський прийняв чернечий постриг з ім'ям Олександр в 26 років у Валаамському монастирі. У 1487 році чернець оселився на Трощинському озері, що за шість верст від ріки Свірі. Серед непрохідного бору він поставив невелику хатинку і став вести подвижницьке життя. Через 25 років святий Олександр удостоївся видіння, як колись праотець Авраам: ангели з посохами в руках зображали собою Святу Трійцю, і голос небесний сказав йому: «Споруди тут храм святої Трійці і збери братію, і спасеш їх душі». Для своїх духовних чад блаженний Олександр був добрим наставником, істинним цілителем душ. Смирення і працелюбність преподобного стали добрим прикладом для багатьох послідовників святого у чернечому житті.
Пам'ять - 12 вересня (нов. ст.).

Преподобний Аврамій відбував подвиг у Києво-Печерському монастирі в XІІ-ХІII ст. Коли і де він народився, з якої сім’ї — невідомо. В монастирі Аврамій відзначився великою працьовитістю і тому був названий Працелюбним. Упокоївся на початку XIII ст. Його мощі знаходяться в Ближніх печерах. В акафісті всім Печерським преподобним про нього сказано: «Радуйся, Аврамію, бо Христа Господа ти всім серцем і всією душею полюбив, радуйся, бо ради Нього труди великі життя печерного на себе ти прийняв».
Пам’ять преподобного Аврамія вшановується 3 вересня (н. ст.).

Блаженний і тричі блаженний, хто не пошкодив свого язика лихослів'ям інших, хто не осквернив язиком серця, але розуміє, що всі ми знаходимося під карою, і не насолоджується лихослів'ям, але роздратований проти цієї пристрасті. Бо хто не лихословить іншого, той утримав себе від докорів. Йому не було перепони, і совість його неосквернена. Хто уникає лихомовного духу, той утримав себе від зближення зі злими людьми і переміг полчища бісів. Хто не має лихослів'я, той придбав неоціненний скарб. Хто не схильний до злослів'я, той уникнув братовбивства, того інші не будуть лихословити. Хто не пійманий духом лихослів'я, той істинно пізнав, що сам він людина плотська, і зберіг себе незаплямованим. Хто не товаришує із лихомовними, той буде з ангелами. Хто не отруїть своїх вуст лихослів'ям, у того вуста духмяніють плодами Святого Духа. Тому істинно блаженний, і ще скажу блаженний, хто утримався від лихослів'я.
Св. Єфрем Сирін

Невiдомі день і година, у які Син Божий припинить життя світу пришестям на Суд; невідомі день і година, коли за повелінням Божим припиниться життя кожного з нас і ми будемо розлученні з тілом, до відання звіту у земному житті, до того приватного суду, який попереду загального суду чекає людину після смерті.
Возлюблені браття! Будемо пильнувати і готуватись до Страшного суду, який чекає нас на грані вічності для необоротного рішення нашого буття на віки. Будемо готуватися, запасаючись всіма доброчинностями, особливо милістю, яка містить у собы всі чесноти, так як любов - спонукальна причина милості - це союз християнської досконалості (Кол. 3:4). Милість робить людей, переповнених нею, богоподібними (Мф. 5:44; Лк. 6:32, 36). Блаженні милостиві, бо помилувані будуть (Мф. 5:7); немилостивий суд тому, хто не творив милостині (Як. 2:13). Амінь.

Святитель Ігнатій (Брянчанінов)

21 серпня митрополит Луцький і Волинський Михаїл, рожищанський декан протоієрей Василь Шняк, настоятель парафії Мучениці Параскеви-П’ятниці в с. Милуші Луцького районного деканату священик Богдан Репіньовський взяли участь у конференції «Профілактика дитячого алкоголізму в сільських громадах Волині». Ціль заходу, який відбувся в обласному центрі, в готелі «Профспілковий», – знайти шляхи обмеження вживання алкоголю дітьми та сім’ями у селах, започаткувати систему профілактики і соціальних послуг для життя без хмільного.
Владика благословив зібрання, у промові зазначив важливість і боговгодність цієї праці. А о. Василь, ділячись враженням із інформаційною службою єпархії, зазначив, що після конференції в нього виникло бажання стати учасником конкурсу проектів на здобуття гранта для організації антиалкогольної роботи в навчальних закладах.

Мученики Флор і Лавр були рідними братами не тільки за тілом, а й за духом. Вони жили в II столітті у Візантії, потім переселилися до Іллірії (нині Югославія). За ремеслом брати були каменярами (їх вчителями у цьому мистецтві були християни Прокл і Максим, від яких брати навчилися й чистості життя). Правитель Іллірії Лікаон послав братів у сусідню область для роботи над споруджуваним язичницьким храмом. Святі працювали на будівництві, роздаючи зароблені гроші жебракам, самі ж дотримувалися суворого посту, і завжди готові молилися. Одного разу син місцевого жерця Мамертина необережно підійшов до будівництва, і уламок каменя потрапив йому в око, сильно пошкодивши його. Святі Флор і Лавр обнадіяли розгніваного батька, що син його отримає зцілення. Вони взяли юнака до себе і наставили вірі в Христа. Після того, як юнак сповідав Ісуса Христа Істинним Богом, брати помолилися про нього, і око одужалло. При вигляді такого дива батько юнака також увірував в Христа.
Пам'ять - 31 серпня (н. ст.).

Один шукач прийшов до старця і сказав:
- Я хочу знайти шлях до Бога. Допоможи мені!
Той пильно поглянув на нього і запитав:
- Скажи мені спершу, чи любив ти кого-небудь?
- Я не цікавлюся світськими справи, любов'ю та іншими. Я хочу прийти до Бога!
- Подумай, будь ласка, ще раз чи любив ти у своєму житті жінку, дитину або когось іншого?
- Я ж вже сказав тобі, що я не звичайний мирянин. Я хочу пізнати Бога. Тому останнє мене не цікавить.
Очі старця сповнилися глибоким сумом, і він відповів шукачеві:
- Тоді це не можливо. Спершу тобі варто пізнати, як це, по-справжньому любити кого-небуть. Це і буде першою сходинкою до Бога. Ти запитуєш мене про останню сходинку, а сам ще не ступив на першу.