Народився в місті Овручі (тепер Житомирської області) від благочестивих, глибоко віруючих православних батьків на прізвище Токареви, десь біля 1620 – 1625 року. З раннього дитинства перебував серед католицького населення, але батьки прищеплювали Макарію вірність до православ’я і звичаїв.
Пам’ять святкується 20 вересня та перенесення можей 26 травня за новим стилем.

Преподобномученик Афанасій Брестський народився в благочестивій сім’ї Филиповичів десь біля 1597 року. Історія не лишила якихось відомостей про його батьків. Можна здогадуватися, що вони були люди з мілкої білоруської чи української шляхти, які на той час не відрізнялися. Не відоме також і його світське ім’я. Зі всього видно, що свою освіту отримав у Віленській братській школі, яка випускала багато освічених людей. Він прекрасно знав польську, латинську, грецьку і слов’янську мови, був знайомий з літописами і хроніками, також знав не тільки східну, православну літературу, але і західну, як наприклад творіння блаж. Августина. Сам Афанасій займався навчанням молодих людей у багатих сім’ях.
Пам’ять - 18 вересня, а знайдення мощей - 2 серпня за новим стилем.

Коли восени 1240 року Батий оточив Київ,"не було чути нічого од звуків скрипіння возів його, ревіння безлічі верблюдів його, й од звуків іржання табунів коней його". День і ніч били ворожі тарани у стіни стольного града, ламалися списи, розколювалися щити, а стріли затьмарювали світло. "Многе множество було сили ворожої", – пише літописець. В ніч на 6 грудня татари вдерлися у Київ. Городяни на чолі з воєводою Дмитром, якого прислав князь Галицький Роман, згуртувалися навколо Десятинної церкви. Біля святині зав'язалася "битва велика". Маси людей, шукаючи порятунку, "вибігали і на церкву, і на склепіння церковне, і од тягаря повалилися з ними стіни церковні". Всі церкви стали фортецями, але падали одна за одною: Десятинна церква, Софійський собор, Печерський монастир...

Заснували Києво-Печерську лавру преподобні отці Антоній і Феодосій Печерські. Антоній, у миру Антип, був родом з Любеча (Чернігівщина). Від юних літ полюбивши Бога всім серцем, заради вдосконалення у духовному житті, він пішов на Афонську гору, що славилася подвижниками; там постригся в ченці, отримавши ім'я Антоній.
Пам'ять прпп. Антонія і Феодосія Печерських 15 вересня.

Преподобний Феодосій Печерський, засновник спільножитного монастирського статуту і родоначальник чернецтва на нашій землі, народився у Василеві, неподалік від Київа. З юних років він виявив непереборний потяг до подвижницького життя, ведучи аскетичне життя ще в батьківському домі. Він не любив дитячих ігор і захоплень, постійно ходив до церкви. Сам упросив своїх батьків віддати його навчатися читанню священних книг і, при відмінних здібностях і рідкісній працьовитості, швидко вивчився читанню книг, так що всі дивувалися розуму отрока. У 14 років він втратив батька і залишився під наглядом матері - жінки суворої і владної, яка дуже любила свого сина. За прагнення до подвижництва вона багато разів карала його, але Преподобний твердо став на шлях подвигу. У 24 роки він таємно покинув батьківський дім і постригся, за благословенням преподобного Антонія, у Київо-Печерському монастирі з ім'ям Феодосій. Через чотири роки мати відшукала його і зі сльозами просила повернутися додому, але святий сам переконав її залишитися в Києві і прийняти чернецтво в обителі святителя Миколая на Аскольдовій могилі.
Пам'ять - 16 травня; перенесення мощей - 27 серпня (нов.ст.)

Преподобний Євфимій, схимник Печерський (XIV ст.) наклав на себе обітницю мовчання, відкриваючи вуста тільки для Богослужіння і молитви. Харчувався ієросхимонах лише травами. Похований в Дальніх Феодосієвих печерах Києво-Печерської лаври.
Пам'ять - 2 лютого і 10 вересня.

Трудився в Києво-Печерському монастирі в ХIII-ХIV ст. Ніс важкий подвиг самітництва, вправляючись у пості, молитві і богослів'ї. Мощі преподобного Лаврентія спочивають у Дальніх (Феодосієвих) печерах.
Пам'ять згадується 2 лютого і 10 вересня (новий стиль).

Преподобний Григорій, самітник Києво-Печерський, жив у XIV столітті. В "Оповіді про Житія святих, які у печері преподобного Феодосія спочивають" говориться, що їжею преподобного Григорія все життя служила неварена трава. Він давав цю траву людям які приходили до нього, і ті виздоровлювали.
Пам'ять - 21 січня, 10 вересня і в 2-у Неділю Великого посту.

Святитель Петро є сином Галицько-Волинської землі. Своїм походженням, святительськими подвигами і діяльністю він став величним свідком православної віри на західноукраїнських землях, уособленням нерозривних зв’язків нашого народу з братнім народом північної частини Русі, і цим назавжди лишився в пам’яті свого віруючого люду.
Пам'ять - 3 січня за новим стилем, перенесення мощів свт. Петра, митр. Київського, всiєї Руси чудотворця - 6 вересня

Преподобний Аліпій Печерський, один з перших і кращих іконописців Київської Русі, постриженик преподобного Никона (пам'ять 23 березня), з молодих років трудився в Києво-Печерському монастирі. Іконописання він вчився у грецьких майстрів, з 1083 прикрашали Печерську церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Преподобний Аліпій писав ікони задарма. Якщо довідувався, що в якій-небудь церкві ікони занепали, брав їх до себе і поправляв безкорисливо. Якщо ж траплялося, що йому платили за працю, преподобний одну частину витрачав на придбання матеріалів для іконописання, другу роздавав убогим і лише третю залишав собі.
Пам'ять - 30 серпня(нов. ст.)

Був ченцем Києво-Печерського монастиря. На Смоленській кафедрі, ймовірно, був приймачем єпископа Лазаря, тому що випробував зі своєю паствою жахи Батиєвої навали. В описі Києво-Печерської лаври про нього говориться: «Святий Меркурій, єпископ Смоленський, убитий Батиєм в 1347 році». Святитель, справою і словом прославив Святу Трійцю у країні земної мандрівки, тепер славить Її біля престолу Божого. Після блаженної кончини святого мощі чудесним чином припливли по Дніпру до Києва і були покладені в Ближніх (Антонієвих) печерах.
Пам'ять - 20 серпня(нов. ст.)

Преподобний Пимен Багатохворий (ХІ ст.) Шляхом тяжкої хвороби досяг Царства Небесного. Народився і виріс цей росіянин подвижник хворим. Він довго просив батьків віднести його в Києво-Печерський монастир. Коли вони принесли сина в прославлену обитель, то почали просити в молитвах про його одужання. Але сам страдалець, усвідомлюючи високу цінність страждань, просив Господа про продовження хвороби, а також про постриг його в чернецтво.
Пам'ять - 20 серпня(нов. ст.)