Горе, горе, браття! Яке страшне таїнство смерті! Тому ми завжди маємо бути пильними до себе, чистими та розсудливими, розуміти, що сьогодні ж можемо померти і як буде розлучатись душа з тілом. Прийдуть ангели Божі, не кажу що з'являться біси, бо й ці приходять до тих, кого полонять пристрасті. Коли побачите їх жахливі образи і почуєте: "Іди, душе, виходь!" - подумайте, яким буде страждання і яким болісним розлучення. У цей час добрі справи і чиста совість бувають великою допомогою, розрадою і радістю для людей, які розлучаються з тілом. У цю годину послух отримує велику нагороду, і смиренномудрість - неабияку розраду; сльози допомагають, добрі справи женуть бісів, а терпіння сприяє будь-якій справі; і вороги повернуться ні з чим, а душі підуть разом з янголами у великій радості до Спасителя.Св. Феодор Студит
Багато суперечливих відчуттів пов'язано зі словом смерть. Дотепер на цій темі було табу в секулярному суспільстві, найчастіше людина виявляється безпорадною і переляканою, коли стикається зі смертю близьких або дізнається про свою близьку кончину. Але якщо ми повернемо свій погляд на оточуючу нас дійсність, то побачимо, що це неминуче "зло" повною мірою усвідомлюється тільки людиною, це наша фатальна особливість, що виділяє людину з царства тварин - знати про кінцівку свого життя і розуміти, що це неминучий кінець кожного. Що ж приносить в наше життя це знання і для чого воно дане людині?
Якщо змилосердитеся над кимсь колись — за це помилувані будете.
Один шукач прийшов до старця і сказав:
На собі вона мала гарну сукенку жовтогарячого кольору, волосся було стягнуте червоно-золотавою стрічкою - готувалася йти до школи. Був День батька, отже, всі діти мали прийти до школи в супроводі своїх татусів. Вона єдина йшла з мамою. Мама переконувала її залишитися вдома, мовляв, у школі, найімовірніше, не зрозуміють їхнього вчинку. Та дівчинка прагнула будь-що-будь розповісти всім про свого татуся, який сильно відрізнявся від інших.
Молодим властиво страждати від незадоволених бажань. А літнім - від того, що їхні бажання здійснилися. Ті самі бажання, які у них були в молодості.
Один парубок звернувся до богомільного пустельника:
Ще дитиною я страх не хотів бути собою. Волів бути таким, як Марко Канцеллі, попри те, що Марко не був до мене прихильний. Я рухався, як він, розмовляв, як він, записався до того ж ліцею, що й він.
Пом'яни, Господи, Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого, брата нашого (ім'я), як Милосердий і Чоловіколюбець, відпускаючи гріхи та загладжуючи неправди, полегши, прости всі його провини вільні й невільні, визволи його від вічної муки та вогню гієнського і дай йому вічні Твої блага, наготовані для тих, що люблять Тебе. Коли ж і згрішив він, та не відступив від Тебе і безсумнівно в Отця і Сина, і Святого Духа, Бога, Тебе, в Тройці славимого, вірував і одиницю в Тройці і Тройцю в одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавав. Будь милостивим до нього і віру в Тебе замість діл прийми і зі святими Твоїми, як щедрий, упокой: нема бо чоловіка, що жив би і не згрішив. Ти один тільки без усякого гріха і правда Твоя – правда вічна, і Ти один Бог милостей і щедрот, і чоловіколюбності, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, Сину і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.