Хочу розповісти вам про одного англійця... Не знаю, чи цікавляться сучасні англійці подібними питаннями... Так от, одного разу сидів цей англієць і пильно дивився у вікно. Раптом він каже:
- Тепер мені це зрозуміло...
- Що тобі зрозуміло? - Запитала його дружина.
- Тепер мені зрозуміло, - сказав він, - як наші тіла після загального воскресіння мертвих будуть прозорі.
- Чому ж це тобі стало зрозуміло? - Запитала його дружина.

Одна з причин внутрішньої самотності - це звичка осуджувати. Можна сказати, що самотність і осудження - це споріднені недуги душі. Той, хто судить іншого, де б він не опинився, завжди буде незадоволений своїм оточенням. Йому здається, що його претензії до ближніх справедливі і незаперечні. Але це, звичайно, помилка. Людина, що дивиться на ближнього крізь призму осудження, бачить його немов у кривому дзеркалі, абсолютно не таким, який той є насправді. Це дзеркало навіть і хороше може перетворити на недоліки. Як з цим боротись? Святі Отці дають просте правило: потрібно думати, що Закон Божий створений особисто для мене. Мені - не можна, ближньому - можна. Це один з головних законів духовного життя, і якщо ми приймемо його всім серцем, то отрута осудження не зможе потрапити в наші душі.

Люди не готувалися належним чином до участі в Євхаристії. Люди жили неєвангельським життям. І тому для того, щоб виправити їх, Церква стала говорити: ви не можете приступати до таїнств, якщо ви не приготувалися належним чином! Якщо ви не живете добродійно, ви не повинні приймати участь в Євхаристії! Але як виправити це? Сказати: «Не приходьте» - або: «Змініть своє життя»? Мета корективи - зміна життя, а не утримання від причастя.
Отже, те, що ми сьогодні маємо, цю корективу, яка спотворила реальність. Тепер, замість того щоб приступати до Євхаристії, що є природним для участі в літургії, це стало рідкісним винятком. Ви запитуєте: як щодо частого причастя? Людина повинна жити так, якщо б вона повсякчас приступала до Євхаристії. Якщо ми образили когось, ми повинні залишити все і попросити вибачення. Ми повинні постійно молитися. Ми повинні жити за Євангелієм. Ось що вимагає виправлення, а не те, йдете ви чи не йдете до причастя.
Схиархімандрит Іоаким (Парр)

Короткометражка грецького режисера Константина Пілавіоса розповідає про стосунки між поколіннями. Не залежно чи це наші діти, чи це наші батьки - терпеливість і любов є необхідними для взаємин.
"Терпінням вашим спасайте душі ваші" (Лк. 21:19)

1. Яке життя найкорисніше? - Віддане Богу.
2. Чим перемагається ненависть? - Любов'ю.
3. Чим перемагається гордість? - Смиренням.
4. Чим перемагається похіть? - Чистотою серця.
5. Як набувається смиренність? - Відмовою від самого себе.
6. Як набувається Любов? - Жертовністю.
7. Як набувається чисте серце? - Увагою до своїх думок.

1. Яке світло найчистіше? - Світло Святості.
2. На чому краще будувати своє життя? - На приборканні свого розуму.
3. Яке рабство найбільш болісне? - Рабство поганих думок.
4. Яка залежність найважча? - Залежність від тлінних речей.
5. Яке звільнення найбільш істинне? - Звільнення від суєти.
6. Що міцніше за все? - Спокій Царства Божого.
7. Що найбільш нетривке? - Суєтна думка.
8. Що найнеобхідніше? - Цнотливість.
9. Що найпрекрасніше? - Чистота душі.
10. Де закінчуються всі страждання? - У Бозі.

Вчення про реінкарнацію було широко поширене в минулому, продовжує розвиватися і зараз. Згідно з цим вченням, коли хтось помирає, його душа переходить в інше тіло, де починає нове життя.
У різних релігіях реінкарнація розуміється неоднаково. Найбільш відоме буддійське тлумачення, згідно з яким кінцева мета душі - вирватися з вічного циклу безперервних перевтілень, щоб у результаті досягти Нірвани - стану ... небуття!
В одних релігіях вважається, що душа може переселитися тільки в людське тіло, в інших перевтілення можуть відбуватися між розумними істотами (люди-ангели-боги), а треті уявляють, що в цей круговорот можливо включити також ще тварин, рослини і навіть мінерали!

Яка біда найбільша? - Нечисте серце, повне поганих думок.

Яке щастя найбільше? - Чисте серце, що позбулося поганих думок.

Яке найбільше диво? - Коли грішник стає святим.

Яка найкраща знахідка? - Коли людина знайде шлях порятунку в Євангельських заповідях.

Як вітаються християни, як прийнято вітатися в православній церкві? Як віталися перші християни, Апостоли? Як вітався Сам Христос?
Сам Ісус вітався словами "Мир вам!" і, посилаючи учнів Своїх на проповідь, наставляв: «В який дім увійдете, спочатку кажіть: "Мир дому цьому!». (Лк. 10, 5). Мир з Богом і людьми. Мир і радість в серці людини — велике надбання християн. Апостол Павло навчає, що царство Боже — це праведність, і мир, і радість у Святому Духові (Рим., 14.17). Сповіщаючи пастухів про народження Немовля, численне воїнство небесне славило Бога і викликувало: "Слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!"(Лк. 2,14)

Застосування святої води у повсякденному житті православного християнина є доволі частим. Наприклад, її вживають натщесерце у невеликій кількості, як правило разом із шматочком проскурки - особливо це стосується великої агіасми (води, освяченої напередодні і в самий день свята Хрещення Господнього), нею окроплюють своє житло. Особливою властивістю святої води є те, що, додана навіть у невеликій кількості до води звичайної, вона передає благодатні властивості і їй, тому у випадку нестачі святої води її можна розбавити простою.

З багатьма трапляється. що вони частенько слухають Євангеліє, однак мало відчувають бажання через те, що Христового Духа не мають. Та хто бажає вповні та в солодкості збагнути слова Христові, той хай постарається узгодити своє життя з Христом.
До всіх людей треба ставитися з любов'ю, навіть якщо вони до нас ставляться не так, як нам хочеться. Не помічаймо їх образ, обходьмося з ними лагідно, молімося за них. Святий Ісаак Сирін радить: "Простягни ризу твою над тим, хто грішить і прикрий його".
Браття! Заради любові Господа нашого Ісуса Христа, потурбуймося про душі наші - забудьмо марноту короткочасну та подумаймо про про вічне життя; нехай не в лінощах проходять наші дні, не відкладаймо на наступня день початок добра, щоб не зустріла нас смерть без добрих діл і щоб не стали вигнаними з палацу радості із запізнілими слізьми про несправедливе життя...

Преподобний Феодосій Великий

Бути багатим не гріх, гріх – служити багатству та мати накопичування багатства за мету життя. „Ніхто не може служити двом господарям; - каже Господь, - бо або одного буде ненавидіти, а другого любити; або до одного виявлятиме прихильність, а другого зневажатиме.
Не можете служити Богові й мамоні” (Мф. 6, 24).
Не багатство є гріхом і лихом, а зайва надія на нього віддаляє людину від Бога.
З іншого боку, і багатство може бути знаряддям на шляху до спасіння. Для цього воно повинно стати не метою, а засобом.
Останнім часом в нашому суспільстві все більше з’являється людей, яких можна назвати багатими. Але чи менше одночасно стає жебраків та безпритульних дітей на вулицях? Чи кожний дитячий будинок, лікарня або в’язниця, забезпечені усім необхідним? Нажаль, поки що ні...
Тому, для тих, хто навчився примножати своє багатство на землі, не зайвим буде навчитися збирати собі багатство і на небі. А для цього, перш за все необхідно навчитися служити ближньому та Богові.