Здавалось, неприступна фортеця, що стосувалося запровадження традицій прикрашання Різдвяних свят ялинкою - Ватикан, впала. Цю красиву традицію запровадив тут у 1978 р. Папа Іоанн-Павло II. Та й не дивно, бо святкувати Різдвяні свята з ялинкою міцно побутує в Польщі, куди ця традиція перенесена з сусідньої Німеччини ще декілька століть тому. Багато країн змагаються за честь подарувати різдвяну ялинку Ватикану, їх список існує на два десятиліття вперед. Цього року такої честі удостоїлася Австрія.
Існує багато версій, звідки взялися традиції святкування Різдва та Нового року прибраною ялинкою. Одна з найбільш поширених версій пов’язана з отцем німецької Реформації Мартіном Лютером.
Якось вертаючись додому через ліс, якраз перед Святвечором, він запримітив ялинку, крізь гілки якої на морозі красиво миготіли зірки на небі. Вражений побаченим він приніс додому ялинку для цілої сім’ї, а до лапок ялинки прикріпив запалені свічки, що нагадували йому миготіння зірок.
У багатьох народів ялинка вважалася священним деревом. Пренайвідомішим з глибини історії є той факт, що цю традицію занесли в Європу ще п’ять тисяч років тому племена гунів, які, обожнюючи це дерево, прикрашали ними свої оселі. Цікаво, що компактні поселення гунів простежувались у Баварії ще в XVI столітті, від яких ця традиція «помандрувала» по Європі.
Французи також претендують на першість у цьому звичаї. У Ельзасі (по сусідству з поселенням гунів в Баварії!) зафіксовані перші прикрашені ланцюжками з кольорового паперу та яблуками Різдвяні ялинки (Літопис 1625 р.) Ця традиція поширилась серед протестантських громад Німеччини, а потім і по всій Європі.
Зазвичай їх можна було побачити на початку тільки у багатих та знатних родинах.
Перше промислове виробництво ялинкових іграшок (фігурки птахів і звірів, дзвіночки і т. д.) було започатковано також у Німеччині (Саксонія). Уже на початку ХІХ ст. вічнозелені красуні (вічнозелені на декілька тижнів помандрували з імператорських замків та палаців вельмож Німеччини, Франції Нідерландів, Данії, Англії, Норвегії, Австрії на схід до Польщі, Росії (Указ Петра І від 01 січня 1700 р.). Так, наприклад, у Петербурзі новорічні ялинки ставили тільки в будинках німців. Але протягом XVIІІ-ХІХ ст. ялинка стала прикрасою осель на Різдво не тільки в містах, але й у селах.
Цікавим є той факт, що під час Першої світової війни Священний Синод Російської православної церкви закликав своїх одновірців не ставити у своїх будинках «колючі деревця», тому що цей звичай був перейнятий у німців.
У 1918 р. радянська влада знову оголосила ялинку буржуазним релігійним забобоном, хоча ми уже згадували, що православна церква боролася проти цієї «німецької традиції». Новорічна ялинка була під забороною аж до 1935 р. коли, згідно з указом Сталіна, з’явилася ідея святкувати не Різдво, а Новий рік, а Віфлеємська зірка була замінена червоною п’ятикутною «звєздой».
На Західну Україну новорічна ялинка разом з Дідом Морозом прийшла тільки після 1945 р., насильно витіснивши свято Святого Миколая, «реабілітованого» у часи незалежності.
Повернімось назад у давні дохристиянські часи.
Люди вважали, що в деревах живуть добрі духи, і задобрюючи їх, люди прикрашали дерева, підносили їм пригощання і подарунки.
Але зверніть увагу! Ці дерева були живі і символізували вони саме життя і відродження, а не сьогоднішні зрубані під корінь зелені красуні, які тішать два-три тижні, а може і декілька днів, а потім їх викидають на сміття.
Екологи б’ють на сполох. Стара славна традиція більше несе біди, аніж радості. Передноворічні масові вирубки ялинок та інші економічно невиправдані та марнотратні вирубування хвойних дерев у Карпатах і в Криму не тільки загрожують зсувами і повенями, але й повсякчасно спричиняють стихійні лиха.
Ми закликаємо віруючих всіх релігійних конфесій, різних вірувань, чесних людей підтримати заклики українських екологів зустрічати Новий рік та Різдво Христове без ялинок.
Подумати тільки, щороку в Україні у грудні тільки офіційно заготовлюється близько 1 млн. ялинок. Браконьєри «заготовляють» ще собі 1,5 млн. ялинок. Разом – це цілий хвойний ліс площею 1250 га.
Європа вже відмовляється від започаткованих нею колись таких традицій.
Вернімося до старих традицій. Так, наприклад, лемки та жителі Надсяння не рубали ялинок, хоча жили серед них, а прикрашали на Різдво свої оселі «павуками», зробленими з вівсяних соломинок чи з дерева, які, святково прибрані, звисали зі стелі. Цікаво, що і кельти Шотландії, які теж живуть на лісистих теренах, прикрашають на Різдво і Новий рік свої оселі розфарбованою омелою, яку вважають священною. Існує багато древніх звичаїв у святкуванні Різдва наших бойків, гуцулів, волинян, подолян, які зв’язані з прикрашанням живих дерев біля житла, а не зрубуванням їх під корінь для хвилевої утіхи.
Папа Римський Бенедикт XVI виступив проти «комерційної забрудненості» цього найбільшого свята. Він закликав встановлювати в будинках традиційні для святкування Різдва вертепи - ясла, з фігурками немовляти Христа, Діви Марії, волхвів, пастухів та ягнят.
Дідух (Прадід або Коляда), що символізує душі наших пращурів, замість ялинки - таку альтернативу пропонують нам як вчені-етнографи, так і спеціалісти лісового господарства. Зрештою, такий звичай давно уже влився в українську християнську традицію.
Звичайно, свідомість людей не може так раптово перебудуватися на святкування Нового року та Різдва без живих ялинок. Як проміжну ланку, на перехідний період, ми пропонуємо обмежитися прикрашанням осель ялинковими вітками з шишками, (що хоча і ранить дерево, але не нищить його) складанням маленьких ялиночок із лапок ялини, користування послугами малих підприємств, що надають в оренду новорічні ялинки, висаджені в бочках, зрештою, користування цілою гамою штучних ялинок, що досить незле виготовлені, мають досить помірну ціну, якщо взяти до уваги, що ми будемо користуватися ними не один рік, а також повернення до вищезгаданих традицій наших предків.
Все це сприятиме екологічному та духовному вихованню молодого покоління, що є одним із основних завдань не тільки церкви, але й всього сучасного суспільства.
Ми так захопилися описуванням ялинки та спроб урятувати її, що забули і про супутників, які пов’язані із святкуванням Різдвяної ялинки: Святого Миколая, Діда Мороза, американського Санта Клауса (що є перекрученням з голландської - Святого Миколая), Бабо Наттале (в Італії), Йоулупукі (Фінляндія - саме його вважають родоначальником всіх інших Дідів Морозів, у яких є щонайменше 50 імен, Снігуроньки та інших персонажів. Але про все це - в наступних публікаціях.
Богдан ГОРБОВИЙ,
голова Львівської організації ГО «За помісну Україну».
Існує багато версій, звідки взялися традиції святкування Різдва та Нового року прибраною ялинкою. Одна з найбільш поширених версій пов’язана з отцем німецької Реформації Мартіном Лютером.
Якось вертаючись додому через ліс, якраз перед Святвечором, він запримітив ялинку, крізь гілки якої на морозі красиво миготіли зірки на небі. Вражений побаченим він приніс додому ялинку для цілої сім’ї, а до лапок ялинки прикріпив запалені свічки, що нагадували йому миготіння зірок.
У багатьох народів ялинка вважалася священним деревом. Пренайвідомішим з глибини історії є той факт, що цю традицію занесли в Європу ще п’ять тисяч років тому племена гунів, які, обожнюючи це дерево, прикрашали ними свої оселі. Цікаво, що компактні поселення гунів простежувались у Баварії ще в XVI столітті, від яких ця традиція «помандрувала» по Європі.
Французи також претендують на першість у цьому звичаї. У Ельзасі (по сусідству з поселенням гунів в Баварії!) зафіксовані перші прикрашені ланцюжками з кольорового паперу та яблуками Різдвяні ялинки (Літопис 1625 р.) Ця традиція поширилась серед протестантських громад Німеччини, а потім і по всій Європі.
Зазвичай їх можна було побачити на початку тільки у багатих та знатних родинах.
Перше промислове виробництво ялинкових іграшок (фігурки птахів і звірів, дзвіночки і т. д.) було започатковано також у Німеччині (Саксонія). Уже на початку ХІХ ст. вічнозелені красуні (вічнозелені на декілька тижнів помандрували з імператорських замків та палаців вельмож Німеччини, Франції Нідерландів, Данії, Англії, Норвегії, Австрії на схід до Польщі, Росії (Указ Петра І від 01 січня 1700 р.). Так, наприклад, у Петербурзі новорічні ялинки ставили тільки в будинках німців. Але протягом XVIІІ-ХІХ ст. ялинка стала прикрасою осель на Різдво не тільки в містах, але й у селах.
Цікавим є той факт, що під час Першої світової війни Священний Синод Російської православної церкви закликав своїх одновірців не ставити у своїх будинках «колючі деревця», тому що цей звичай був перейнятий у німців.
У 1918 р. радянська влада знову оголосила ялинку буржуазним релігійним забобоном, хоча ми уже згадували, що православна церква боролася проти цієї «німецької традиції». Новорічна ялинка була під забороною аж до 1935 р. коли, згідно з указом Сталіна, з’явилася ідея святкувати не Різдво, а Новий рік, а Віфлеємська зірка була замінена червоною п’ятикутною «звєздой».
На Західну Україну новорічна ялинка разом з Дідом Морозом прийшла тільки після 1945 р., насильно витіснивши свято Святого Миколая, «реабілітованого» у часи незалежності.
Повернімось назад у давні дохристиянські часи.
Люди вважали, що в деревах живуть добрі духи, і задобрюючи їх, люди прикрашали дерева, підносили їм пригощання і подарунки.
Але зверніть увагу! Ці дерева були живі і символізували вони саме життя і відродження, а не сьогоднішні зрубані під корінь зелені красуні, які тішать два-три тижні, а може і декілька днів, а потім їх викидають на сміття.
Екологи б’ють на сполох. Стара славна традиція більше несе біди, аніж радості. Передноворічні масові вирубки ялинок та інші економічно невиправдані та марнотратні вирубування хвойних дерев у Карпатах і в Криму не тільки загрожують зсувами і повенями, але й повсякчасно спричиняють стихійні лиха.
Ми закликаємо віруючих всіх релігійних конфесій, різних вірувань, чесних людей підтримати заклики українських екологів зустрічати Новий рік та Різдво Христове без ялинок.
Подумати тільки, щороку в Україні у грудні тільки офіційно заготовлюється близько 1 млн. ялинок. Браконьєри «заготовляють» ще собі 1,5 млн. ялинок. Разом – це цілий хвойний ліс площею 1250 га.
Європа вже відмовляється від започаткованих нею колись таких традицій.
Вернімося до старих традицій. Так, наприклад, лемки та жителі Надсяння не рубали ялинок, хоча жили серед них, а прикрашали на Різдво свої оселі «павуками», зробленими з вівсяних соломинок чи з дерева, які, святково прибрані, звисали зі стелі. Цікаво, що і кельти Шотландії, які теж живуть на лісистих теренах, прикрашають на Різдво і Новий рік свої оселі розфарбованою омелою, яку вважають священною. Існує багато древніх звичаїв у святкуванні Різдва наших бойків, гуцулів, волинян, подолян, які зв’язані з прикрашанням живих дерев біля житла, а не зрубуванням їх під корінь для хвилевої утіхи.
Папа Римський Бенедикт XVI виступив проти «комерційної забрудненості» цього найбільшого свята. Він закликав встановлювати в будинках традиційні для святкування Різдва вертепи - ясла, з фігурками немовляти Христа, Діви Марії, волхвів, пастухів та ягнят.
Дідух (Прадід або Коляда), що символізує душі наших пращурів, замість ялинки - таку альтернативу пропонують нам як вчені-етнографи, так і спеціалісти лісового господарства. Зрештою, такий звичай давно уже влився в українську християнську традицію.
Звичайно, свідомість людей не може так раптово перебудуватися на святкування Нового року та Різдва без живих ялинок. Як проміжну ланку, на перехідний період, ми пропонуємо обмежитися прикрашанням осель ялинковими вітками з шишками, (що хоча і ранить дерево, але не нищить його) складанням маленьких ялиночок із лапок ялини, користування послугами малих підприємств, що надають в оренду новорічні ялинки, висаджені в бочках, зрештою, користування цілою гамою штучних ялинок, що досить незле виготовлені, мають досить помірну ціну, якщо взяти до уваги, що ми будемо користуватися ними не один рік, а також повернення до вищезгаданих традицій наших предків.
Все це сприятиме екологічному та духовному вихованню молодого покоління, що є одним із основних завдань не тільки церкви, але й всього сучасного суспільства.
Ми так захопилися описуванням ялинки та спроб урятувати її, що забули і про супутників, які пов’язані із святкуванням Різдвяної ялинки: Святого Миколая, Діда Мороза, американського Санта Клауса (що є перекрученням з голландської - Святого Миколая), Бабо Наттале (в Італії), Йоулупукі (Фінляндія - саме його вважають родоначальником всіх інших Дідів Морозів, у яких є щонайменше 50 імен, Снігуроньки та інших персонажів. Але про все це - в наступних публікаціях.
Богдан ГОРБОВИЙ,
голова Львівської організації ГО «За помісну Україну».
