Увійти за допомогою:
Слідкуйте за нами:
Розділи новин
  • Нові публікації
  • Коментують
  • Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
    Євангеліє про Преображення Христове Про свято Преображення Господа…
  • Влахернська ікона Божої Матері
    Влахернська ікона Божої Матері знайдена в Єрусалимі імператрицею…
  • ЦЕРКОВНІ ЧАСИ НА СВЯТУ ПАСХУ
    Читаються весь Світлий тиждень замість ранішніх і вечірніх молитов. …
  • Воскресіння Христове
    Воскресіння Ісуса Христа: хроніка подій Про Свято Воскресіння…
  • Пасхальне послання Предстоятеля Православної Церкви України митрополита Епіфанія
    Христос Воскрес! Ці короткі слова звичного зараз для нас…
  • Популярне
  • Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
    Євангеліє про Преображення Христове Про свято Преображення Господа…
  • Опитування
    Коли Ти святкуєш Жіночий день?
    у Неділю жінок-мироносиць
    8 березня
    • Хмаринка теґів
    • Календар
    • Архів
    «    Серпень 2019    »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
     
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16
    17
    18
    19
    20
    21
    22
    23
    24
    25
    26
    27
    28
    29
    30
    31
     
    Серпень 2019 (1)
    Липень 2019 (1)
    Квітень 2019 (4)
    Березень 2019 (2)
    Грудень 2018 (2)
    Листопад 2018 (1)

    Знайшли помилку?

    Виділіть слова з помилкою і натисніть Ctrl + Enter

    Святині Полтавщини

    Полтавський Хресто-Воздвиженський монастир


    Заснований у 1650 р. як чоловічий ігуменом Мгарського монастиря Калістратом при сприянні київського митрополита Сильвестра Косова на кошти полтавського полковника М. Пушкаря та представників козацької старшини І. Іскри та І. Крамаря. Розташовувався на горі над р. Полтавкою на Північному Сході від Полтавської фортеці.

    Спершу всі споруди були дерев'яними. У 1689 р. коштом гетьмана І. Самойловича почалося спорудження мурованого Хрестовоздвиженського собору.
    У 1695 р. Полтавський Xрестовоздвиженський монастир спустошений Кримськими татарами. У 1709 р. під час облоги Полтави, захоплений шведами, які встановили на горі артилерію і звідти обстрілювали місто.

    У 1750 р. на південь від собору споруджено одноверху муровану трапезну Троїцьку церкву (перебудована у 1864 р., не збереглася). У 1786 р. зведено муровану чотириярусну дзвіницю висотою 47 м у стильових формах пізнього барокко. 1-й ярус - четверик із заокругленими кутами, арка проїзду фланкована двоспареними колонами римо-доричного ордера, стіни рустовано, 2-й і 3-й яруси - циліндричні з великими арочними прорізами, фланкованими колонами відповідно іонічного і коринфського ордерів, 4-й циліндричний ярус з годинником (не зберігся) перекритий параболічним куполом з глухим ліхтариком. На дзвіниці було 10 дзвонів, найбільший - вагою 400 пудів відлитий у 1797 р.

    У середині 18 ст. споруджено будинок ігумена. 1787 з нагоди приїзду Катерини II до нього добудовано так звану "Катерининську залу", її інтер'єр прикрашав живопис на релігійну та історичну тематику (у 1854 р. був реконструйований, не зберігся).

    У 19 ст. збудовано мурований корпус з лікарнею, за огорожею - "странноприимный дом".

    У 1887 р. на кошти купця І. Котельникова зведено однобанну трапезну церкву Симеона Богоприїмця.

    У 1775-1798 монастир став місцем перебування архієпископів Слов'янських і Херсонських (згодом Катеринославських). Першим з них сюди переїхав відомий церковний діяч, вчений і педагог Є. Булгарис (1716-1806), за якого було засновано школу для півчих, перетворену у 1778 р. у Полтавську семінарію.
    У 1779-1786 рр. архієпископом Слов'янським і Херсонським та ігуменом Полтавського Xрестоздвиженського монастиря був Н. Феотокі (1731- 1800). У 1786-1792 рр. цю посаду обіймав А. Серебренников, у 1793-1798 рр. - Г. Банулеско (колишній митрополит молдо-влахійський).

    До 1762 р. у монастирі працював майстер-іконописець Самуїл, призначений згодом "малярським начальником" Софійського монастиря у Києві. Зберігся ряд його творів, зокрема відомий "Портрет Дмитрія Долгорукого" (1769).

    Унікальну цінність становили Євангелія та богослужбові книги кінця 16-18 ст. монастирської бібліотеки. Дуже багатою була ризниця монастиря, де зберігалися численні коштовні церковні речі.

    З 1803 р. монастир управлявся архімандритами, з 1847 р. тут знаходилася єпископська кафедра, з 1884 р. - резиденція Полтавських вікаріїв. У 1818-1876 рр. діяло чоловіче духовне училище. До монастиря була приписана Сампсоніївська церква.
    У 20-х рр. 20 ст. у спорудах Полтавського Xрестовоздвиженського монастиря розміщено селищний клуб, архівосховище Полтавського державного архіву. У 1942 р. відновлений як жіночий монастир. У 1960 р. закритий, 90 чорниць переведено до Лебединського монастиря. У приміщеннях перебували відділення Полтавської психіатричної лікарні, Полтавська медтехніка, майстерня по ремонту автомашин, склади та ін.
    У 1990 р. споруди передано Українській Православній Церкві та одержано дозвіл Священого Синоду на відкриття Полтавської Хресто-Воздвиженського жіночого монастиря, який розташований на вул. Свердлова 2г.
    Полтавщина: Енциклопедичний довідник
    (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 778-780



    СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ МГАРСЬКИЙ МОНАСТИР

    Святині Полтавщини

    Спасо-Преображенський Мгарський чоловічий монастир розташований неподалік від міста Лубни, на правому березі річки Сули. Існує переказ, що заснування святої обителі сягає домонгольських часів, тобто ще до ХІІІ століття вона стояла на цьому місці, коли перші пустельники оселилися на високій горі, викопали тут печери, у яких влаштували церкви і келії та згодом заснували печерний монастир.

    Однак найчастіше історію створення монастиря пов'язують з ім'ям видатного церковного діяча митрополита Київського Ісайі Копинського.

    Одержавши блискучу освіту в православних навчальних закладах князів Острозьких, Копинський ще юнаком був пострижений у ченці Києво-Печерської Лаври. Чотирнадцять років провів він у постійній молитві в печерах прп. Антонія. Потім отець Ісайя став ігуменом Густинського монастиря, очолював Київське Богоявленське братерство, брав діяльну участь у створенні славетної Києво-Могилянської академії.

    Не дивно, що саме йому Раїна Могилянка-Вишневецька, удовиця власника величезних феодальних володінь на обох берегах Дніпра, 18 січня 1619 року видала грамоту на заснування православного монастиря у Мгарському лісі, що за шість кілометрів від Лубен.

    Таке рішення княгині не було випадковим – адже вона виховувалася у православній родині, була двоюрідною сестрою митрополита Петра Могили і все життя свято шанувала батьківський завіт: "Той, хто стверджує і прикрашає церкву, стверджує і прикрашає душу свою".

    Раїна Могилянка-Вишневецька походила з заможної польської родини князів і була відома тим, що крім вказаного, заснувала на Україні ще два монастирі. А саме Мгарський монастир вона відкрила після того, як одного разу, за переказом, у сні вона опинилась в раю. Потім два ангели повернули її на землю і сказали: "якщо ти відкриєш церкву на березі річки Сулы, – вказуючи на місце, де вона повинна була це зробити, – то на віки вічні оселишся у раю". Згадує про це в повісті "Близнюки" і Т.Г. Шевченко, який неодноразово відвідував ці місця.

    Після цього Раїна Вишневецька передає свої землі у дар майбутньому чоловічому монастирю. А першим ігуменом і будівельником монастиря був Ісайя Копинський, який заснував тут у 1622 р. православне братерство, що захищало інтереси та чистоту віри від нападок католиків та протестантів.

    Спочатку більшість будинків монастиря зводилася з дерева, через що часто виникали пожежі. Лише у другій половині XVII століття на Лівобережжі створюються великі архітектурні ансамблі, своєрідні за плануванням. У цих будівлях в яскравій формі проявилися характерні риси архітектури того часу. Мгарський монастир у цьому відношенні був зразковим. До складу монастирського комплексу, який згодом був оточений кам'яною огорожею, входили споруджені в різний час Преображенський собор, будиночки келій, будинок ігумена, готель. Наприкінці XIX століття була збудована тепла Благовіщенська церква і надбрамна дзвіниця. Усі ці будівлі, гармонійно поєднуючись з мальовничою місцевістю і створювали неповторний архітектурний ансамбль.

    У травні 1993 року монастир був повернутий Православній Церкви. Почалося відновлення зруйнованої святині.

    15 травня 1993 року – в день пам'яті святителя Афанасія звершилася перша Божественна літургія. 2 лютого 1994 року – вперше пролунав дзвін на монастирській дзвіниці. 13 лютого 1994 року – перший постриг і перші ченці за період 70-річної наруги над святинею. Здавався б тільки вчора ігумен Филип призначений намісником Мгарського Спасо-Преображенського монастиря, а вже сьогодні Владика Филип – єпископ Полтавський і Кременчуцький – священноархімандрит обителі. Скільки вже зроблено, а скільки ще належить зробити.

    Відновлено дзвіницю, реставрується Преображенський собор, побудований новий братерський корпус, будується монастирська вежа. На черзі реставрація Благовіщенської церкви в скиті, будинку настоятеля, будівництво странноприємиці і багато іншого. В даний час число братії разом з послушниками і трудниками становить більше 50 осіб. Монастир має 240 гектарів землі, велике тваринницьке господарство. Він поставляє сільськогосподарську продукцію в духовне училище міста Комсомольська, у якому навчаються деякі з ченців. У 1999 році недалеко від м. Комсомольська поблизу села Потоки був відкритий скит (тепер уже монастир) на честь прпп. Антонія і Феодосія Печерських, у якому живуть і несуть послух більше 15 чоловік братії.

    Монастир відкритий, насамперед, з місіонерською метою: тут є прекрасні умови для просвітницької діяльності. Але найголовніше те, що в монастирі – цьому чудовому острові молитовного споглядання, злиття духу тимчасового, людського, запалена невгасима лампада, як символ нашої вірності і любові до Бога. І притікають до неї в монастир люди земні, обтяжені злістю, гріхом у душах своїх, скидають тут вони тягар гріхів своїх, гніт земної юдолі, омиваються покаянними сльозами, і багато хто, бажаючи світлого преображення, трудяться у славу Божу, хто рік, хто три, хто п'ять. А інші залишаються тут назавжди. Світлого Преображення Духа шукають тут люди, ось і головний собор зведений на честь Преображення.

    За останній час в монастирі вже багато чого зроблено. Налагоджується господарство, відновлюються й реставруються будівлі, стає більше ченців, послушників і прочан. Уповаючи на Бога і Пресвяту Богородицю, призиваючи на допомогу молитви свт. Афанасія, чернецтво і послушники монастиря самовіддано трудяться над відтворенням храмів і будинків святої обителі. І незримо для світу несуть подвиг святої молитви. Мгарський монастир і сьогодні посідає значне місце в історії та духовній культурі України. Настоятель і насельники монастиря запрошують усіх бажаючих відвідати древню обитель, помолитися, потрудитися у славу Божу і відпочити в монастирській тиші.

    Мгарський Спасо-Преображенський монастир
    Адреса: Полтавська область, Лубенський район, с. Мгар.
    Тел.: +38 (05361) 5-48-06
    Офіційний сайт: www.mgarsky-monastery.org
    • Переглядів: 3189
    Сподобалося? Розкажи друзям:
    • Коментарі (0)
    • Вконтакті
    • Facebook
    • Довідка
    Бажаєте висловитися?

    Рекомендуємо Вам авторизуватися, в цьому випадку ви зможете підписатися на коментарі до статей і бачити інформацію, приховану від анонімних відвідувачів.

    Без реєстрації на сайті, ви можете залишати коментарі через спеціальні плагіни.
    Вкладка Коментарі - стандартна форма сайту Hram.Lviv.UA
    Вкладка ВКонтакті - дозволяє опублікувати відгук через vk.com
    Вкладка Facebook - дозволяє опублікувати відгук через Facebook.com