Головним змiстом Святого Письма є утвердження вiри. Першi люди згрiшили, тому що втратили вiру. До пришестя Христа Спасителя основним завданням старозавiтних патрiархiв, царiв i пророкiв було збереження в iзраїльському народi вiри у грядущого Спасителя свiту. Народився Син Божий, i всi Його проповiдi i вчинки були спрямованi на пробудження в людях вiри. Христос навчав, творив чудеса, щоб люди повiрили, що Вiн є Син Божий, Спаситель свiту. Коли Спаситель зцiляв вiд хвороб, повертав зiр слiпим, виганяв з людей бiсiв, воскрешав мертвих, Вiн завжди говорив: "Вiра твоя спасла тебе". Апостоли Христовi теж через свою проповiдь несли у свiт вiру Христову, яка врештi-решт змiнила свiтогляд Римської iмперiї, а пiзнiше i багатьох-багатьох iнших країн, у тому числi Київської Руси, нинiшньої України.

Господь наш Iсус Христос у притчi про таланти сказав: "Коли минуло багато часу, приходить господар рабiв тих i вимагає вiд них звiту" (Мф. 25, 19). В той час, коли господар був вiдсутнiй, раби, тобто люди, були покинутi напризволяще у їхнiй дiяльностi. Їм надано було повну свободу чинити згiдно зi своїми бажаннями й уподобаннями. Але якщо пiд господарем у притчi про таланти мається на увазi Бог, то що означає Його вiдсутнiсть i як слiд це розумiти?

У Хрещенні, якщо до нього приходить людина у свідомому віці, їй, окрім первородного, прощаються всі гріхи, скоєні до цього Таїнства. Перед Хрещенням людина свідчить про своє покаяння та бажання змінити життя, жити за заповідями Божими. Осмислене Хрещення є запорукою нашого спасіння.
Але, на жаль, через пошкодженість своєї природи, людина більш схильна до гріха, ніж до доброчесності. І після Хрещення вона не перестає грішити.

Один законник, спокушаючи Iсуса Христа, запитав Його: "Учителю, яка заповiдь найбiльша в законi?" Iсус сказав йому: "Полюби Господа Бога твого всiм серцем твоїм, i всiєю душею твоєю, i всiєю думкою твоєю (Втор. 6, 5). Це є перша i найбiльша заповiдь. Друга ж подiбна до неї: люби ближнього твого, як самого себе (Лев. 19, 18). На цих двох заповiдях утверджується весь Закон i Пророки" (Мф. 22, 36-40).

Священнослужителі (тобто особливо посвячені люди, що здійснюють богослужіння) - наші духовні отці: єпископи (архиєреї) і священики (ієреї) - осіняють нас хресним знаменням. Таке осінення називається благословенням.

Храм (церква) - особливий дім, присвячений Богу, - дім Божий, в якому проводяться богослужіння. У храмі перебуває особлива благодать, чи ласка Божа, яка подається нам через тих, хто відправляє богослужіння - священнослужителів (єпископів і священиків).

Вчора Вадимко приїхав до лікарні, відкапати передостанній блок хімії. Справи у хлопчика останнім часом йшли дуже навіть не погано - аналізи не падали, хімію він переносив добре, тільки в лікарню його затягнути було все важче і важче. Але приїхала мама, а з мамою і до лікарні не так страшно! Вадим впевнено йшов по фінішній прямій.
А вчора мама помітила, що з рукою, яку оперували, щось не зовсім у порядку. Лікар порадив зробити рентген і, виявилося, що рука зламана! Вадимчик вже якийсь час ходить зі зламаною рукою! Саме вражаюче, що хлопчик не скаржився на біль або хоча б на дискомфорт, він не пам'ятає, щоб рука боліла і зараз вона теж не болить. Лікар сказав, що кісточка у Вадима в руці дуже тендітна, вона буде такою кілька років і зламати її зовсім не складно ... Вадимчик непосида, як і всі хлопці у вісім років, от і сталася така прикра несподіванка. Погано ще й те, що ніхто не знає, скільки часу хлопчик вже ходить з переломом.

У нашому храмі Ви можете придбати якісний кольоровий церковний календар на 2010 рік.

У забутому гірському храмі зберігалася ікона Богородиці, на
зворотному боці якої була написана одна молитва – молитва
усиновлення.

Кондак 1
Перед новоявленною Твоєю іконою стоячи, з умилінням співаємо Тобі, Всецарице, ми, раби Твої; пошли зцілення всім, хто до Тебе нині прибігає, щоби з радістю взивати до Тебе: Радуйся, Всецарице, що недуги наші благодаттю зціляєш.
Ікос 1
Ангел предстатель з небес зійшовши, викликнув Всецариці: радуйся! І величним голосом, Тебе, що втілюєшся, бачачи, Господи, взивав до неї так...

Для того, щоб правильно підготуватися до сповіді, потрібен постійний іспит совісті, а також перебування на самоті для міркування про свої гріхи. Сповідь повинна бути повною, точною, без самовиправдання. Треба спочатку пригадати найбільші гріхи, пристрасті і пороки, з якими треба боротися в першу чергу (наприклад, гордість, марнославство), а також гріхи проти любові, якими є осуд, злість, ворожнеча. Якщо такі гріхи присутні, вони повинні бути предметом постійного покаяння і боротьби.