Той, хто вирішив йти до сповіді, перш за все повинен відкинути зайвий сором, прийти до церкви або монастиря та запитати священика про свою духовну потребу.
За порадою можна також звернутися до постійних парафіян або до духовної літератури, яку можна знайти в православних храмах та спеціалізованих церковних книжкових магазинах.
Але є головне, що повинен знати кожний, хто має бажання примиритися з Богом та власною совістю у таїнстві покаяння.

Погодьтесь, раніше це слово викликало в нас саму неоднозначну реакцію. Абсурдно, що навіть психологія стала предметом як би особливим – наукою без предмета вивчення. Грецьке «psyche» – це «душа», а раз душі немає, отже, вивчали практично те, чого немає. Була така крайність: духовність була перекреслена як старе, допотопне поняття. Потім ми легко ввімкнулися в іншу крайність: слово «духовність» стало вживатися повсякчас, де треба і не треба й швидко зав'язнуло в зубах. Є в нас такий рефлекс – усе перетворювати в жувальну гумку. Але я хотів би порушити питання по суті.
Духовність – це те, що відрізняє людину від тварини.