Просимо молитов за недужу рабу Божу Ірину та за переслідувану за віру в Христа р. Б. Катерину.

1 вересня… Як багато спогадів у серці кожної людини, пов'язаних із цим незабутнім днем. Ми згадуємо безтурботні шкільні роки, згадуємо веселі студентські дні, після яких наступає довгий шлях боротьби, що називається дорослим життям. Напевно кожному іноді хочеться хоч трохи посидіти за студентською лавою, відчути хоч на короткий час себе молодим, сповненим надій студентом. Але "усьому свій час…: час народжуватися і час помирати; час насаджувати і час виривати насаджене;… час розкидати каміння і час збирати каміння…" (Еккл.3:1-2,5).

Я говорив про те, що одна з проблем, перед якою ми всі стоїмо і яку повинні вирішити, це – куди спрямувати свою молитву. І я запропонував – на самих себе. Тільки, якщо молитва, яку ви хочете принести Богові, достатньо осмислена і значуща для вас самих, ви зможете стати з нею перед Господом. Якщо ви неуважні до слів, які вимовляєте, якщо ваше власне серце на них не відгукується або якщо ваше життя не скероване в тому ж напрямку, що й ваша молитва, вона не піднесеться до Бога. Тому, як я вже сказав, перше, що нам треба зробити – це вибрати молитву, яку ми зможемо вимовити всім серцем, всім розумом, всією своєю волею: молитву, яка не обов'язково повинна бути видатним твором літургійного мистецтва, але повинна бути правдивою і не слабшою від того, що ви хочете виразити.