Святитель Парфеній, єпископ Лампсакійський, був родом з міста Мелітополя (Мала Азія), де його батько Христофор служив дияконом. Юнак не був навчений грамоті, але добре засвоїв Божественне Письмо, будучи присутнім в храмі при богослужіннях. В нього було добре серце і, займаючись рибальством, він зароблені гроші роздавав убогим. Сповнений Божої благодаті, святий Парфеній з 18-ти років ім’ям Христовим лікував хвороби, виганяв бісів і творив інші чуда.
Пам'ять - 20 лютого.

Святий благовірний князь Георгій (Юрій) був сином великого князя Всеволода, на прізвище Велике Гніздо. Народився у 1189 році. На Володимирський великокняжий престол вступив у 1212 році. Відрізнявся військовою доблестю і благочестям. У 1237 році на Українську землю посунула орда Батия. СвятийГеоргій був змушений залишити стольний град на піклування своїх синів, а сам пішов на північ, щоб з'єднатися з іншими князями.

Пам'ять - 17 лютого

Різдвяний круг завершується празником Господнього Стрітення. Він основується на події з життя нашого Спасителя, що її записав єв. Лука у главі 2, 22-40. Закон Мойсея приписував, що кожна жінка по народженні хлопчика через 40 днів не сміла входити до храму, бо в тому часі уважалася нечистою. По скінченні цього реченця мати новонародженої дитини приходила до храму і приносила жертву очищення. Преч. Діва Марія не мала обов'язку до очищення, бо освятилася Христовим Різдвом, як каже кондак свята: "Ти лоно Дівиче освятив різдвом Твоїм". Та все ж таки вона в покорі закону сповняє його припис і приносить у жертву дві горлиці.
Святкування 15 лютого (нов. ст.).

Поміж Богородичними празниками нашого церковного року на осібну увагу заслуговує свято Покрови. Культ Богоматері як Покровительки нашого народу тягнеться золотою ниткою від княжих часів аж по сьогодні. Секрет того постійного, улюбленого і ревного культу мабуть лежить у тому, що тут йдеться не про земське і людське, але небесне й могуче заступництво. Від самого початку існування нашої держави ми стало мали великих і сильних ворогів. Тож нічого дивного, що наш народ шукав такої помомчі й опіки, проти якої не може встояти жодна людська сила. Тому празник Покрови завжди був і є для нашого народу днем великого вияву любови і вдячности для Пресв. Богородиці та днем радісної прослави і звеличення Її покрова і заступництва.

Про священномучеників, єпископів херсонських Василія, Єфрема, Капітона, Євгенія, Елпідія, Агафодора, Еферія відомо наступне. Перші два з них, Василій і Єфрем, в 300 р. в сані єпископів послані для проповіді євангельської єрусалимським патріархом Гермоном, прибули до м. Херсон на Таврійському (Кримському) півострові і тут проповідували. Василій ходив з проповіддю до скіфів, що жили по берегах Дунаю, де був закатований. Єфрем був побитий камінням за намовою іудеїв.

Пам'ять-20 березня (за новим стилем).

29 серпня, Православна церква відзначає пам’ятний день перенесення з Едеси до Константинополя Нерукотворного Образу Господа нашого Ісуса Христа, яке відбулося в 944р.
Перекази свідчить, що за часів Спасителя в сирійському місті Едесі правив Авгар. Він був уражений по всьому тілу проказою. Слух про великі чудеса, що творяться Господом, поширився по Сирії (Мф. 4, 24) і дійшов до Авгара. Не бачивши Спасителя, Авгар увірував в Нього як в Сина Божого і написав лист з проханням прийти і зцілити його. З цим листом він послав до Палестини свого живописця Ананія, доручивши йому зобразити Божественного Вчителя. Ананій прийшов до Єрусалиму і побачив Господа, оточеного народом. Він не міг підійти до Нього із-за великого напливу людей, що слухали проповідь Спасителя. Тоді він став на високому камені і спробував здалека написати образ Господа Ісуса Христа, але це йому ніяк не вдавалося. Спаситель Сам покликав його, назвавши по імені і передав для Авгара короткий лист, в якому обіцяв прислати Свого учня для зцілення від прокази і настанови про порятунок. Потім Господь попросив принести воду і убрус (рушник). Він умився, обтерся убрусом, і на нім з’явилося Його Божественне Лице. Убрус і лист Спасителя Ананій приніс в Едесу. З благоговінням прийняв Авгар святиню і отримав зцілення. З ним був апостол святий Фадей який хрестив Авгара і всіх жителів Едеси.

На початку всі створіння Божі були "добрі зело", оскільки на них опочивало Боже благословення, що зійшло на них по всемогутньому слову Його "Нехай буде". Тоді перебувати всьому на землі було заповідано без особливих освячень. Але первозданна людина переступила заповідь Божу і внесла нечистоту до всього складу своєї істоти, а від цього нечистота зійшла і на те, що живе. Проклін Божий навис над справами рук людських, по слову Господньому до Адама: "Проклята земля в справах твоїх" (Бут. 3,17). Твар безрозсудна, як свідчить апостол, "підкорилася метушні не добровільно, але по волі того, що підкорив її" (Рим. 8,20)

Преображення - це візуальне явище царства Божого на землі. Ісус Христос незадовго перед Хресними стражданнями, узявши з Собою трьох учнів - Іоанна, Якова і Петра, вийшов з Капернаума і попрямував на північ до гори Фавор, що підноситься, як фортеця, над горбами Галілеї. Учні мовчали, передчуваючи, що їм відкриється таємниця. Таємниця здійснюється в безмовності. Людське слово відноситься до таємниці, як хвиля до глибини океану.

8 липня Православна церква шанує пам'ять муромського святого подружжя Петра і Февронії, що жили на рубежі XII‑XIII століть. Їх шлюб є зразком християнського шлюбу. Святі Петро і Февронія шанувалися на Русі як заступники подружньому життю; вважалося що вони своїми молитвами зводять небесне благословення на подружні пари.

Друга неділя після Зелених свят присвячується Всім святим, що в землі українській прославились, всім тим від віку померлим, що своїм життям угодили Богові. Душі їхні перейшли до утіх Царства Небесного і в теперішній час своїми молитвами для нас випрошують Божу ласку. Кожен народ має своїх видатних заслужених мужів, яким віддає пошану, ставить сучасним за приклад до наслідування. Кожному українцеві відомі такі імена як свята княгиня Ольга, св. кн. Володимир, Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Тарас Шевченко – це ті світочі святого і суспільно-політичного життя нашої держави, які залишили яскравий слід в історії нашої самобутності.

Після вознесіння Ісуса Христа настав десятий день. Це був п'ятдесятий день після Воскресіння Христового. У євреїв тоді було велике свято П'ятдесятниці в пам'ять Синайського законодавства. Всі апостоли, разом з Божою Матір'ю та з іншими учениками Христовими та з іншими віруючими, разом знаходились в одній світлиці в Єрусалимі. Була третя година дня за єврейським часом, тобто за нашим – дев'ята година ранку. Раптом зчинився шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив весь дім, де знаходились ученики Христові. І з'явилися вогненні язики і спочили (зупинилися) по одному на кожному з них. Всі сповнилися Духа Святого і стали славити Бога різними мовами, яких раніше не знали. Так Дух Святий, за обітницею Спасителя, зійшов на апостолів у вигляді вогненних язиків, на знак того, що Він дав здатність і силу для проповіді Христового вчення всім народам; зійшов же у вигляді вогню на знак того, що має силу спалювати гріхи й очищати, освячувати й зігрівати душі.
Зішестя Святого Духа на апостолів відзначається православною Церквою, як одне з найбільших свят, на п'ятдесятий день після Великодня (тому що Дух Святий зійшов на п'ятдесятий день після Воскресіння Ісуса Христа) і тому називається П'ятдесятницею, чи днем Тройці, бо з цього дня розкрилася світові дія всієї Пресвятої Тройці, і люди навчилися поклонятись і прославляти три лиця єдиного Божества: Отця, і Сина, і Святого Духа.