В українському іконописі євангеліст Іван Богослов найчастіше зображається в апостольському ряді на іконостасі та Страшному Суді, у сцені Розп'яття, на Царських Дверях та на парусах храму. Його символ як євангелиста - орел, що походить із видіння пророка Єзекиїла про чотирьох вогняних херувимів. Символізує висоту богословської думки, що її Іоан виклав у своєму Євангелії. Хоч зрідка на його іконах можна бачити не орла, а ангела, що традиційно відноситься до Матвія. Апостол Іван найчастіше зображається у зелено-червоному або біло-синьому вбранні. Зазвичай, або сивий із довгою бородою (бо він прожив найдовше з апостолів) або зовсім юним (бо на момент Розп'яття йому було, вірогідно, 16 р.). У руках - Євангеліє, чаша зі змією або перо. Особливо цікава сцена написання Апокаліпсису на пустельній горі. Іван динамічно простягає руку до неба, а іншою благословляє Прохора. Той сидить і записує. Обоє зображені всередині печери.

Коли матері Констянтина Великого, цариці Олені було близько 80 років (орієнтовно 326 р.), їй прийшло видіння, у якому Олені було наказано відправитись в Єрусалим шукати реліквії Страстей Христових. В Єрусалимі її зустрів патріарх Макарій, що вирішив долучитись до експедиції. Розпочалися розкопки на горі Голготі. Єврей Юда Кіріак, нащадок Никодима, вказав, що печеру слід шукати під капищем Венери. Після знищення капища, під землею була знайдена печера Гробу Господнього із цвяхами і таблицею "ІНЦІ", а неподалік неї - три хрести. Проте ніхто не знав, який із хрестів є Ісусовим. Неподалік розкопок по вулиці проходила погребальна процесія. Щоб розпізнати Правдивий Хрест, патріарх Макарій підносив до померлого по черзі кожен із хрестів і від доторку до Святого Древа мрець ожив (через що Ісусовий хрест зветься Животворчим). Почувши, що було знайдено Правдивий Хрест, велика кількість люду зійшлась до Голготи. Люди просили святителя Макарія підняти Хрест, щоб всі могли хоча б здалеку його побачити. Макарій та інші духівники високо здійняли Животворче Древо і весь народ став взивати "Господи помилуй". Важкохвора жінка, що побачили Хрест, вмить видужала. Багато людей тоді увірувало.

Іконографія Різдва Богородиці багато чого перейняла з Античності. Так на найбільш ранніх зразках (до 13 ст.) бачимо лише жінок, бо ж, згідно традиції дім поділявся на жіночу та чоловічу частини і чоловік не міг входити до жінки в певні періоди, як то народження дитини. Натомість, Анну оточують повитухи та жінки, що прийшли з частунками для породіллі. На іконах 15-16 можна бачити служницю, що підтримує Анну, що теж є відголоском античних сцен народження.

На іконах, де Яким все ж присутнійвін, найчастіше, знаходиться на задньому плані - виглядає крізь віконечко іншого будинка, зазирає крізь двері. Також зустрічаються зображення, де Яким стоїть біля ложа Анни. Починаючи від 17 ст найчастіше він мальований за столом із книгою. Також традиційними елементами сцени Різдва Богородиці є стіл, на який ставлять гостинці, сцена купання новонародженої Марії (зазвичай, на передньому плані) та, зрідка, колиска. Слід зауважити, що ця сцена, з-поміж інших із празникового ряду, відрізняється найбільшою кількістю побутових елементів, які явно свідчать як про процес народження дитини, так і про інтер'єри часів написання (особливо від 2 пол. 17 ст.).

Свято, яке розпочинає церковне коло дванадесятих господських і богородичних свят. Народження Богоматері Марії від праведних батьків Іоакима і Анни. Напевно мало хто знає, що головний кафедральний собор Святої Софії у Києві відзначає своє престольне свято. Можна сказати, що це головний празник нашої Золотоверхої Столиці. Походження назви Святої Софії - Премудрості Божої було запозичене із Константинополя. Адже у давній столиці Візантійської імперії також головний храм збудований Юстиніаном Великим на честь Святої Софії - Премудрості Божої. Давня розповідь нам відкриває дивне видіння імператорові, якому Ангел вказав місце майбутнього величного собору, а назву Святої Софії Ангел вклав в уста юнаку, який знаходився при будівничих майбутнього храму. Ім’я "Софія" найбільш підходить Імені Божому. Дехто з давніх візантійських письменників вважав, що назва "Софія" запозичена із аллегорії Соломонової в Притчах: "Премудрість збудувала собі дім, витесала сім стовпів його" (Притч. 9; 1). На підставі цих слів написана ікона Софії Премудрості Божої Київська, особливе шанування якої встановлене в День Різдва Пресвятої Богородиці.

Тропар
Багатостраждального праотця довготерпіння придбав, Хрестителевому стриманню уподібнюючись, до Божественної ревности приєднавшись, приєднавшись, тих імена достойно прийняти сподобився єси, і істинної віри був проповідником безбоязним, тим-то ченців множество до Христа привів єси, і всіх людей у православ’ї утвердив єси, Іове, преподобний отче, моли, щоб спастися душам нашим.

Величання
Ублажаємо тебе, преподобний отче Іове, і шануємо святу пам'ять твою, наставнику ченців і співбесіднику ангелів.

Кондак
Явився їй істинної віри стовпом, євангельських же заповідей ревнителем, гордині викривачем, смиренним же - наставником і учителем; тим же, що ублажають тебе, гріхів відпущення випроси і обитель твою непорушною збережи, Іове, отче наш, багатостраждальному подібний.

Тропар, глас 1
У різдві дівство зберегла єси, в успінні ж світу не залишила єси, Богородице, перейшла Ти до життя, бо Ти Мати Життя, і молитвами Твоїми визволяєш від смерти душі наші.

Величання
Величаємо Тебе, пренепорочная Мати Христа Бога нашого, і всеславне славимо успіння Твоє.

Кондак, глас 2
В молитвах невсипущу Богородицю, і в заступництві незмінне уповання, гріб і смерть не втримали: бо, як Матір Життя переніс Її до життя Той, Хто вселився в утробу приснодівствену.

Поява старозавітніх пророків Мойсея та Іллі символізує собою зв'язок Старого та Нового Заповітів, а також небесного і земного світів, бо ж Мойсей єдиний, хто бачив Бога і залишився живим, а Ілля не помер, а був віднесеним на небо. Так Ісус у своєму Преображенні показав не лише свою божествену природу, єдність із Богом-Отцем, а ще й перемогу над смертю.

Присутність трьох апостолів не випадкова. Згідно Старозавітного Закону, правдивими слова про якусь подію вважалися лише тоді, коли їх підтверджують двоє або троє свідків.

Цікаво зазначити, що за назвою гори Фавор, де імовірно відбулось Преображення, в 14 ст ісіхастом Григорієм Паламою було названо термін "Фаворське світло", що означає незриме божественне світло. Ця ідеологія відобразилась в іконописі: фаворським світлом називають яскраві вибілення на тілесних партіях та одязі святих.

Тропар, глас 7
Преобразився Ти на горі, Христе Боже, показавши ученикам Твоїм славу Твою, скільки їм можна було. Нехай засяє і нам грішним світло Твоє споконвічне. Молитвами Богородиці, Світлодавче, слава Тобі.

Величання
Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, і славимо пречистої плоті Твоєї преславне Преображення.

Кондак, глас 7
На горі преобразився єси, Христе Боже, і ученики бачили славу Твою, скільки їм можна було, щоб, коли побачать Тебе розп’ятого, страждання Твоє зрозуміли добровільне і світові проповідували, що Ти єси воістину Отче сяйво.