Бог створив людину для нетління (Прем. 2:23), оселивши її в раю, наділив її свободою волі, і як Всевідаючий бачив, що самостійність людини, не утвердженої в добрі, таїть небезпеку і може породити смерть. Слово смерть і його поняття з'явилися тут, у раю. Його промовив Господь Бог до Свого створіння, ще не випробуваного у вірності Богу. «Смертю помреш, якщо скуштуєш з дерева пізнання добра і зла» (Бут. 2:17). Бог смерті не створив. В природу людини її ввів гріх старанням диявола "Заздрістю диявола увійшла смерть у світ" (Прем. 2,24). Якби Єва не знадилася на спокусу диявола, не втратила довіри Богу, то не було б гріха. «Єдиною людиною гріх увійшов у світ, і гріхом смерть, таким чином смерть перейшла на всіх людей» (Рим. 5;12). «Як від зараженого джерела природно тече заражений струмочок, так від родоначальника, що заражений гріхом і тому смертний, природно народжуються заражені гріхом і тому смертні нащадки» (Православний Катехізис митрополита Філарета). Свавілля, непослух були причиною смерті тілесної і душевної. Як навчає Православна Церква, наслідками гріхопадіння є: стосовно душі - духовна смерть внаслідок позбавлення благодаті Божої та ушкодження всіх сил її духовної природи (потьмарення в ній образу Божого); стосовно тіла - хвороби та смерть тіла.

Я довго думав, перш ніж взятися за цю важку тему. Не хочу повторювати те, що вже було написано про аборти. Зараз дуже багато гарної просвітницької літератури на цю тему. Та на превеликий жаль, проблема «переривання вагітності» (так лікарі називають аборт) може торкнутися навіть людей, які і в думках не припускають, що можна вбити власну дитину.
Безперечним фактом є те, що у вітчизняних медичних закладах, які повинні надавати допомогу в пологах, існує план абортів. Чому комусь вигідно, щоб робились аборти, цілком очевидно. Сировина з ембріонів для фетальної терапії та косметики коштує величезні гроші. Мені не хотілося би вірити, але випадок з моєї практики, розповіді знайомих переконують в цьому. Моя дружина, матушка, відчувши в собі деякі ознаки, пішла до жіночої консультації. Там вона хотіла зробити тест на вагітність та отримати необхідну допомогу. І ось лікар-гінеколог (навіть язик не повертається так називати її), ще навіть не зробивши тест, стала вмовляти дружину піти на аборт, кажучи, що вона ще молода, що ростити дітей дуже важко і т. д.

«Що зробили ви одному з менших цих, те Мені зробили…» Сучасних людей звинувачують у байдужості. Особливо молодь. Бог дав попрацювати кілька днів волонтером в Михайлівському. Тоді, коли здавалося, що все вже скінчилося, бійців, медиків, волонтерів треба було влаштувати на відпочинок, дати можливість прийняти душ, нагодувати, відправити додому. Дівчата в інфо-центрі, на кухні, на інших роботах по 10-12 годин на холоді «забезпечували тил»: здійснювали і приймали дзвінки, відповідали на питання, займалися організацією, іноді не маючи часу піти пообідати або просто попити чаю. Вони плакали над сюжетами про загиблих, які постійно транслювали по телевізору, не хотіли «світитися» на камери і на питання журналістів «Чому ви тут?» відповідали «А де ми мали бути? Ми не могли сидіти вдома, коли наших чоловіків вбивають». Не за гроші, не за славу, не за владу. Кращої нагороди не треба, ніж почути: «Дівчата, ви такі молодці, що мерзнете тут і допомагаєте» - від простих людей. «Ми недаремно за вас воюємо» - від самооборонців. Люди приносили з кухні каву, чай, гарячу їжу, воїни-афганці залишили шоколадку, хлопці з охорони попереджали занадто нервових відвідувачів «Не ображайте наших дівчат». Постійно телефонували і приходили люди з питанням: «Чим вам допомогти? Що привезти?» Не бізнесмени, не магнати, прості кияни. Постійно записувалися бажаючи прийняти до себе в дім потерпілих або просто втомлених людей. Запитували: «Я кілька днів тому дала свої контакти, чому ви нікого не прислали?» На «Дякуємо Вам» відповідали «Це ми вам дякуємо».

Сьогодні рятувальники знайшли тіло хлопчика, який вчора провалився у колектор.
Просимо помолитись до Господа за упокій душі новоприставленого младенця Димитрія.

Зі святими упокой, Христе, душу раба Твого новоприставленого младенця Димитрія де немає ні хвороби, ні журби, ні смутку, а життя безкінечне. Бо ти єси воскресіння, життя і вічний спокій, Христе Боже наш, і Тебе славимо з Предвічним Отцем і Святим Духом нині і повсякчас на віки віків. Амінь.

Сьогодні, 7 вересня 2013 року Божого, на 72-му році життя спочив старший паламар храму Всіх святих землі Української м. Львова Ярослав Антонович Баляс.
Просимо молитов за упокій душі новоприставленого раба Божого Ярослава. Вічна пам'ять!

Зі святими упокой, Христе, душу померлого раба Твого Ярослава, де немає ні хвороби, ні журби, ні смутку, а життя безкінечне. Бо Ти єси воскресіння, життя і вічний спокій, Христе Боже наш, і Тебе славимо з Предвічним Отцем і Святим Духом нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Зі святими упокой, Христе, душу померлого раба Твого, де немає ні хвороби, ні журби, ні смутку, а життя безкінечне. Бо Ти єси воскресіння, життя і вічний спокій, Христе Боже наш, і Тебе славимо з Предвічним Отцем і Святим Духом нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Хочу розповісти вам про одного англійця... Не знаю, чи цікавляться сучасні англійці подібними питаннями... Так от, одного разу сидів цей англієць і пильно дивився у вікно. Раптом він каже:
- Тепер мені це зрозуміло...
- Що тобі зрозуміло? - Запитала його дружина.
- Тепер мені зрозуміло, - сказав він, - як наші тіла після загального воскресіння мертвих будуть прозорі.
- Чому ж це тобі стало зрозуміло? - Запитала його дружина.

Вчення про реінкарнацію було широко поширене в минулому, продовжує розвиватися і зараз. Згідно з цим вченням, коли хтось помирає, його душа переходить в інше тіло, де починає нове життя.
У різних релігіях реінкарнація розуміється неоднаково. Найбільш відоме буддійське тлумачення, згідно з яким кінцева мета душі - вирватися з вічного циклу безперервних перевтілень, щоб у результаті досягти Нірвани - стану ... небуття!
В одних релігіях вважається, що душа може переселитися тільки в людське тіло, в інших перевтілення можуть відбуватися між розумними істотами (люди-ангели-боги), а треті уявляють, що в цей круговорот можливо включити також ще тварин, рослини і навіть мінерали!

5 лютого 2013 року Божого, відійшов до Господа настоятель храму святої великомучениці Параскеви-П'ятниці м. Львова митрофорний протоієрей Михаїл Савчак.
Просимо молитов за упокій новопреставленого раба Божого протоієрея Михаїла.
Вічная йому пам'ять!

Свята Православна Церква в суботу напередодні дня пам'яті святого Димитрія Солунського згадує всіх воїнів, що загинули за віру і вітчизну на полі бою, а також всіх померлих раптовою смертю.
Димитрівська субота, спочатку була днем поминання православних воїнів, встановлена великим князем Димитрієм Івановичем Донським. Отримавши знамениту перемогу на Куликовому полі над Мамаєм, 8 вересня 1380 року, Димитрій Іванович, після повернення з поля бою, відвідав Троїце-Сергієву Лавру. Преподобний Сергій Радонежський, ігумен обителі, раніше благословив його на бій з невірними і дав йому з числа братії своїх двох ченців – Олександра Пересвета і Андрія Осляблю.

Горе, горе, браття! Яке страшне таїнство смерті! Тому ми завжди маємо бути пильними до себе, чистими та розсудливими, розуміти, що сьогодні ж можемо померти і як буде розлучатись душа з тілом. Прийдуть ангели Божі, не кажу що з'являться біси, бо й ці приходять до тих, кого полонять пристрасті. Коли побачите їх жахливі образи і почуєте: "Іди, душе, виходь!" - подумайте, яким буде страждання і яким болісним розлучення. У цей час добрі справи і чиста совість бувають великою допомогою, розрадою і радістю для людей, які розлучаються з тілом. У цю годину послух отримує велику нагороду, і смиренномудрість - неабияку розраду; сльози допомагають, добрі справи женуть бісів, а терпіння сприяє будь-якій справі; і вороги повернуться ні з чим, а душі підуть разом з янголами у великій радості до Спасителя.

Св. Феодор Студит

Багато суперечливих відчуттів пов'язано зі словом смерть. Дотепер на цій темі було табу в секулярному суспільстві, найчастіше людина виявляється безпорадною і переляканою, коли стикається зі смертю близьких або дізнається про свою близьку кончину. Але якщо ми повернемо свій погляд на оточуючу нас дійсність, то побачимо, що це неминуче "зло" повною мірою усвідомлюється тільки людиною, це наша фатальна особливість, що виділяє людину з царства тварин - знати про кінцівку свого життя і розуміти, що це неминучий кінець кожного. Що ж приносить в наше життя це знання і для чого воно дане людині?