Свято, яке розпочинає церковне коло дванадесятих господських і богородичних свят. Народження Богоматері Марії від праведних батьків Іоакима і Анни. Напевно мало хто знає, що головний кафедральний собор Святої Софії у Києві відзначає своє престольне свято. Можна сказати, що це головний празник нашої Золотоверхої Столиці. Походження назви Святої Софії - Премудрості Божої було запозичене із Константинополя. Адже у давній столиці Візантійської імперії також головний храм збудований Юстиніаном Великим на честь Святої Софії - Премудрості Божої. Давня розповідь нам відкриває дивне видіння імператорові, якому Ангел вказав місце майбутнього величного собору, а назву Святої Софії Ангел вклав в уста юнаку, який знаходився при будівничих майбутнього храму. Ім’я "Софія" найбільш підходить Імені Божому. Дехто з давніх візантійських письменників вважав, що назва "Софія" запозичена із аллегорії Соломонової в Притчах: "Премудрість збудувала собі дім, витесала сім стовпів його" (Притч. 9; 1). На підставі цих слів написана ікона Софії Премудрості Божої Київська, особливе шанування якої встановлене в День Різдва Пресвятої Богородиці.

Найпоширенішою є композиція, на якій зображено сам момент смерті Богородиці. Пречиста значно більша за інші фігури на смертному одрі в центрі ікони. Навколо неї - апостоли, святителі. Над тілом Богородиці в мандорлі з ангелами зображено Христа, що тримає її душу, яка нагадує немовля в пеленах. Над Ісусом в хмарах зображено пророків та ангелів, що спустили їх з небес. У верху композиції часто зображається Богородиця, що сидить на троні. Вона оточена мандорлою, яку підносять на небо ангели. Таким чином ми бачимо ще й сюжет вознесіння тіла Діви Марії. У пізніших композиціях (поч. 18 ст.) у верхньому регістрі бачимо сцену Коронування Богородиці, що прийшла до нас із Західної традиції. Внизу ікони часто зображається мініатюрна композиція відрубування рук Афонія Архистратигом Михаїлом. Цікавим тут є те, що маляр надавав першосвященнику риси та костюм сучасного йому раввина. На задньому плані в ролі Єрусалима художник схематизовано малював характерну його епосі забудову.

Сюжет Успіння вельми популярним в українському народі, про що свідчить велика кількість ікон та церков, присвячених цьому празнику.

Тропар, глас 1
У різдві дівство зберегла єси, в успінні ж світу не залишила єси, Богородице, перейшла Ти до життя, бо Ти Мати Життя, і молитвами Твоїми визволяєш від смерти душі наші.

Величання
Величаємо Тебе, пренепорочная Мати Христа Бога нашого, і всеславне славимо успіння Твоє.

Кондак, глас 2
В молитвах невсипущу Богородицю, і в заступництві незмінне уповання, гріб і смерть не втримали: бо, як Матір Життя переніс Її до життя Той, Хто вселився в утробу приснодівствену.

Поява старозавітніх пророків Мойсея та Іллі символізує собою зв'язок Старого та Нового Заповітів, а також небесного і земного світів, бо ж Мойсей єдиний, хто бачив Бога і залишився живим, а Ілля не помер, а був віднесеним на небо. Так Ісус у своєму Преображенні показав не лише свою божествену природу, єдність із Богом-Отцем, а ще й перемогу над смертю.

Присутність трьох апостолів не випадкова. Згідно Старозавітного Закону, правдивими слова про якусь подію вважалися лише тоді, коли їх підтверджують двоє або троє свідків.

Цікаво зазначити, що за назвою гори Фавор, де імовірно відбулось Преображення, в 14 ст ісіхастом Григорієм Паламою було названо термін "Фаворське світло", що означає незриме божественне світло. Ця ідеологія відобразилась в іконописі: фаворським світлом називають яскраві вибілення на тілесних партіях та одязі святих.

Вознесіння входить до дванадцяти церковних свят, а отже, зустрічаємо його на іконостасах із празничковим рядом.

На відмінно від багатьох інших празничків, композиція Вознесіння практично незмінна.

Ікона поділена на дві частини - земну, на якій бачимо одинадцять апостолів та Богородицю посередині; та небесну - на ній зображено Христа в Славі. Зазвичай, Ісус одягнений у золото-багряну або білосніжну одіж та благословляє одною або обома руками. Він сидить у мандорлі, що символізує небесні сфери (інколи бачимо ще й веселку як Його престіл). Найчастіше, мандорлу до небес піднімають два або чотири ангели. Ще два стоять поміж апостолів і пальцями вказують на Христа. Від 17 ст. замість круглої мандорли зображали більш реалістичні хмари, більш буквально трактуючи Євангелія. Слід зазначити, що зображення Ісуса в мандорлі і з білосніжним або сяючим золотом одягом ґрунтується на сюжеті Преображення, яке більш детально описує Христа в Славі.

Згідно Передання, коли Марія служила при храмі, їй та кільком іншим дівам доручили прясти тканину для завіс храму, і саме Їй випав жереп прясти нову завісу до Святая Святих - пурпурного і червоного кольору.

Коли Вона відправилась до колодязя принести води, то там почула голос: "Радуйся, благодатна! Господь з Тобою! Благословенна ти між жінками!". Злякавшись, Марія повернулась додому і сіля за прялку. Тоді перед Нею постав сам Гавриїл і промовив: "Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога і зачнеш на славу Його".

Також, за переказами, Ангел Господній явився Марії в момент, коли Вона читала книгу пророка Ісії "Ось Діва в лоні зачне і породить Сина". Таким чином, є три етапи Благовіщення. Перше з яких називають "Передблаговіщення". Друге - біля колодязя - вторує старозавітньому сюжету, в якому Ревека напоїла Елеазара, слугу її майбутнього чоловіка - Ісака. Третій вторує сюжету переписування книги Ісаї Захарією і приходу до нього ангела. До слова, в деяких акафісних іконах можна бачити всі три сюжети на окремих клеймах.

В'їзд в Єрусалим в українському іконописі - вкрай цікавий сюжет. Так класична візантійська композиція збагачена багатьма індивідуальними рисами, що дають змогу побачити частинку життя певного регіону.

Перш за все, увагу привертає архітектура - попри певну стилізацію, практично завжди (до 19 ст.) можна бачити вигляд міста, в якому працював художник, або для якого малювалась ця ікона. Яскравий приклад - вигляд Львова 17 ст, на образі з храму св. Параскеви у Львові. Бачимо як ратушу, так і оборонні споруди та знамениті львівські дзвіниці. Також, цікавим є схожа архітектура на двох представлених іконах 17 ст. Очевидним є авторство різних людей і з певним проміжком часу, але окремі архітектурні елементи мало не ідентичні, а значить - малювалось одне місто.

Великий інтерес викликають жителі міста. Діти, жінки, багатії та простий люд зображені такими, якими вони були в епоху художника, даруючи нам повне уявлення про їх моду, та в певній мірі, про етнічну приналежність, бо ясна річ, малювались не давні євреї, а сучасники художника. На чолі містян майже завжди бачимо сивобородого можновладця у розкішних шатах.

Дванадесяті перехідні
23 березня (5 квітня), неділя - Вхід Господній у Єрусалим.
8 (21) травня, четвер - Вознесіння Господнє.
18 (31) травня, неділя - День Святої Тройці. П'ятидесятниця.

Тропар, глас 1
Радуйся, Благодатная Богородице Діво, бо з Тебе засяяло Сонце правди — Христос Бог наш, що просвічує тих, що в темряві. Веселися і ти, старче праведний, що прийняв в обійми Визволителя душ наших, Який дарує нам воскресіння.

Величання
Величаємо Тебе, Житгєдавче Христе, і прославляємо Пречистую Матір Твою, що Нею по закону нині принесений був у храм Господній.

Слава: І нині: Кондак, глас 1
Утробу Дівичу освятив єси Різдвом Твоїм і руки Симеонові благословив, як подобало, попередивши його, і нині спас нас, Христе Боже. Втихомир ворожнечу народів і укріпи людей, що їх возлюбив єси, Єдиний Чоловіколюбний.

Тропар, глас 1
В Йордані хрестився Ти, Господи, і Троїчне явилося поклоніння, Отцівський бо голос засвідчив про Тебе, улюбленим Сином Тебе іменуючи; і Дух у вигляді голубинім, сповістив слова ствердження. Явився Ти, Христе Божий, і світ просвітив, слава Тобі.

Величання
Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, що ради нас нині тілом хрестився від Іоана у водах Йорданських.

Кондак, глас 4
Явився Ти сьогодні вселенній, і світло Твоє, Господи, ознаменувалось на нас, в розумінні оспівуємо Тебе: прийшов єси - Світло неприступне.