Святий мученик Трифон народився в одній з областей Малої Азії - Фрігії, неподалік від міста Апамеї в селищі Кампсада.
З юних років Господь дарував йому силу вигнання бісів і зцілення різних хвороб. Одного разу жителі його рідного села були врятовані ним від голоду: святий Трифон силою своєї молитви змусив піти шкідливих комах, що винищували хлібні злаки й спустошували поля.
Особливо прославився святий Трифон вигнанням біса з дочки римського імператора Гордіана (238-244).
Допомагаючи всім стражденним, він вимагав тільки однієї плати - віри в Ісус Христа, благодаттю Якого він зціляв їх.

День пам'яті святого мученика Трифона - 14 лютого (за новим стилем).

Преподобний Єфрем Печерський, єпископ Переяславський, до свого постригу у чернецтво був скарбником і завідував господарством при дворі великого князя київського Ізяслава (Димитрія) Ярославича (1054 - 1068). Вважаючи тягарем галасливе і метушливе життя і бажаючи прийняти чернецтво, він отримав благословення святого Антонія Печерського і був пострижений ігуменом Никоном. Розгніваний князь зажадав, щоб Єфрем повернувся додому, погрожуючи йому ув'язненням до в'язниці і знищенням монастирських печер.

Пам'ять 10 лютого та 11 жовтня і в 2-у Неділю Великого посту.

Святителям Афанасію й Кирилу, архієпископам Олександрійським, призначено спільне святкування на знак глибокої вдячності Святої Церкви за багаторічну безперестанну працію для утвердження догматів Православної віри і ревного захисту їх від єретичних вчень. Святитель Афанасій, архієпископ Олександрійський, великий отець Церкви і стовп Православ’я, народився близько 297 року в місті Александрії в родині благочестивих християн. Він дістав гарну світську освіту, але ще глибші знання набув через старанне вивчення Святого Письма. З юних років майбутній великий святитель Афанасій став відомим Александрійському Патріархові, святому Олександрові (пам’ять 29 травня) за таких обставин.
Одного разу група дітей, серед яких перебував і отрок Афанасій, гралася на березі моря. Діти-християни вирішили хрестити своїх однолітків-язичників. Отрок Афанасій, якого діти обрали “єпископом”, звершував хрещення, у точності повторюючи слова, чуті ним в церкві при цьому таїнстві. Все це спостерігав з вікна Патріарх Олександр. Потім він звелів привести до себе дітей і їх батьків, довго розмовляв з ними і, впевнившись, що хрещення, здійснене дітьми в грі, було у всьому відповідне з церковним уставом, визнав хрещення дійсним і доповнив його миропомазанням. З цього часу Патріарх спостерігав за духовним вихованням юного Афанасія і згодом приєднав його до кліру, спочатку читцем, а потім посвятив в сан диякона.