Ісус маленький
заснув у яслах,
із личком світлим,
мов сонце, ясним.
У сні всміхнувся,
бо ще не знає,
що хрест важкий вже
Його чекає...

Маленька Катруся підбігла до мами:
«Матусю, коли вже прийде Миколай?
Чи довго чекати? Бо я хочу знати
Й листа написати до нього у Рай»

Матуся сказала: «Ще трішечки, доню,
І прийде до всіх нас небесний святий.
Листа напиши, попроси благодаті,
Нехай захистить всю сім'ю від біди…

З благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета
Київське молодіжне православне братство свв. Бориса та Гліба видало нову книжку


Чудотворець Миколай щороку готує для кожної дитини гостинця. Чемні ласуни найдуть під подушкою торбинки з солодощами, а малі книгогризи – нові цікаві книжки. Герої ж цих історій дістали подарунки зовсім особливі та незвичайні.
Наприклад, Каріна і Яна отримали в дар справжню дружбу, а Надійка – старшу сестру. А от що дістав Миколка в нагороду за свій грандіозний вчинок, ти дізнаєшся, коли розгорнеш цю книжку!

Видання можна замовити:
- за телефонами (098)435-53-10, (095)010-35-46
написавши на електронну адресу agape.kyiv@gmail.com

Стоїть Мадонна в білому покрові.
Над Всесвітом стоїть вже стільки літ!
І сяйвом материнської любові
Оберігає і рятує світ.

Ідуть до Неї немічні і хворі.
Несуть дітей, ведуть калік, сліпих,
Ідуть до Богоматері у горі,
Щоб змилувалась, зглянулась на них.

Те, про що я вам розповім, - зовсім не казка, а справжнісінька історія. А відбувалися ці події у нас, в Україні.
Давно-давно, десь на початку 16 століття, жив-був один князь на ім'я Георгій. Мешкав він у містечку Дубровиця, що на Рівненщині, а походив зі славного роду князів Ольшанських. Його дуже шанували волиняни. Ще б пак! Такого відважного захисника рідних земель від частих нападів татар годі було й шукати. Окрім того, уславився він багатьма богоугодними справами. Був Георгій людиною багатою, але й щедрою. Опікувався Києво-Печерським монастирем, якому жертвував чималі кошти.

Було...Літописця невтомне перо
Засвідчило факт, що у давнім столітті
В містечку Дубровиці серед дібров,
Що небо торкають своїм верховіттям,
Явилось на світ незвичайне дівча,
Що ангелів кликало в сни барвінкові
Та мало у серці і в синіх очах
Нетлінну красу доброти і любові.

За часів далеких,
Древніх, як сивини,
Ув отця і неньки
Виросли два сини,

Щирі, небайдужі
До чужого болю.
Зцілювать недужих
Дав Господь їм долю.

Після Свого чудесного воскресіння Господь не раз з'являвся апостолам, щоб дати їм останні настанови. На березі Тиверіадського моря, коли вони бачилися втретє, за обідом Ісус звернувся до Симона-Петра:
- Симоне Іонин! чи любиш ти Мене більше, ніж вони?-кинув поглядом на присутніх.
- Так, Господи! Ти відаєш, що я люблю Тебе, - відповів апостол.
- Паси Мої вівці, - мовив на те Ісус і знову запитав:
- Симоне Іонин! чи любиш ти Мене?
- Так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе, - вдруге запевнив Його Петро.
- Паси Мої вівці, - повторив Ісус і спитав утретє: - Симоне Іонин! чи любиш ти Мене?
І тут смуток огорнув Петрове серце. Господь ніби не йме віри його щирим словам.

Давно колись у древній Іудеї
Священик жив Захарія з жоною.
Дітей не мали, а тому юдеї
Обходили неплідну стороною.

В той день служив Захарія у Храмі,
Коли з'явився Янгол перед очі:
-Не бійся, муж, твою молитву саме
Почув Господь, а глас Його пророчий.