Сповідь і каяття - це дві складові примирення з Богом. Каяття - це відчуття власної нікчемності і провини перед Господом. А сповідь - це відкриття своїх гріхів перед Богом у присутності священика. Господь сам дав владу Своїм учням відпускати гріхи, кажучи: «Що зв'яжете на землі, буде зв'язаним на небі. А що розрішите на землі, буде розрішеним на небі». Ми і віру сповідуємо, і гріхи теж сповідуємо. Тобто, щоб посповідатися і отримати відпущення гріхів, треба їх знати, назвати і бажати виправитися.

«Дозвольте дітям приходити до Мене», - говорить Господь (Мк. 10:14). Щоб жити, людина потребує їжі. Душа також потребує харчування. Святе Причастя є головним засобом підтримки душевних сил людини.
Як часто причащати дитину?

За допомогою Інтернету або телефону можлива духовна бесіда, яка буде підготовкою до сповіді. І таку можливість поспілкуватися зі священиком за допомогою сучасних технологій сучасна віруюча людина повинна мати. До того ж Інтернет і телефон є зручнішим і швидшим засобом спілкування, ніж листування. Таким чином можна оперативно порадитися з духівником, навіть коли він по той бік океану.

Найкращою підготовкою до першої сповіді повинна бути сімейна традиція регулярно відвідувати храм разом з дитиною, де батьки самі регулярно сповідаються та причащаються Святих Христових Тайн.
Іноді батьки занадто хвилюються перед першою сповіддю дитини, намагаються розповісти все за дитину або, навіть, давати поради священику. Цього робити не треба. Можна сказати, що сповідь - це засіб виховання дитини, але вихователем під час сповіді є Сам Господь. Сповідь - це Таїнство, тому і звершується воно благодаттю Божою. В це треба вірити і не хвилюватися.

Той, хто вирішив йти до сповіді, перш за все повинен відкинути зайвий сором, прийти до церкви або монастиря та запитати священика про свою духовну потребу.
За порадою можна також звернутися до постійних парафіян або до духовної літератури, яку можна знайти в православних храмах та спеціалізованих церковних книжкових магазинах.
Але є головне, що повинен знати кожний, хто має бажання примиритися з Богом та власною совістю у таїнстві покаяння.

Молитвами святих отців наших, Господи Ісусе Христе‚ Боже наш, помилуй нас. Амінь.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі, “Царю небесний” “Святий Боже”, “Пресвята Тройце”, “Отче наш”, Господи, помилуй (12 разів), “Слава: і нині” (тричі), “Прийдіть, поклонімось...” (тричі)...

Багато вам докоряють з приводу частого причащання. Не бентежтеся. Придивляться – і припинять. І всім варто було б так чинити; але це не ввійшло у нас в звичай. На Сході християни часто причащаються, не тільки в великі пости, але й поза ними. Спочатку в церкві Христовій за кожною Літургією всі причащалися. Ще в час св. Василя Великого, одна пані запитувала його, чи можна часто причащатися, і як часто? Він відповів, що не тільки можна, але й треба; а на те, як часто, сказав: ми причащаємося чотири рази на тиждень - в середу, п’ятницю, суботу та неділю.

Браття! Ми святкуємо сьогодні величну й дуже важливу для спасіння людей подію з земного життя Христа Спасителя нашого — Хрещення Його від Іоана в водах Йорданських. До цієї події найближче стосуються й ті слова св. ап. Павла з його послання до свого учня Тита, що їх ми чули сьогодні. «Явилась благодать Божа, що спасає всіх людей», пише ап. Павло. Хрещення Спасителя в Йордані це є дійсно перше відкриття цієї благодаті. Тому й св. єв. Марко власне і вважає проповідь Івана Предтечі і хрещення ним Христа за початок євангелії (Мар. 1, 1).І сам Іоан Предтеча хрещення Христа в ріці Йордані вважає явленням Його Ізраїлеві (Іоан, 1, 31).

Ця загальна сповідь-молитва виголошена під час Різдвяного парафіяльного говіння в грудні 1978 р.

З Христових апостолів важко згрішили двоє: Юда, котрий продав Його за тридцять срібняків, і Петро, котрий тричі від Нього відрікся. Але з двох Петро один дістав прощення і знову дістав апостольське достоїнство, знову став другом і учнем Христовим. Інший, Юда, залишився не прощеним, повісився, залишив своє нещасне тіло на дереві, а душу віддав на вічні муки. Чому ж Петро отримав таку милість, а Юда виявився недостойним? Що повинен був зробити цей нещасний і не зробив? Повинен був визнати свій гріх? Він визнав, відкрито сказав, що згрішив - згрішив я, видавши кров невинну (Мт. 27;4). Разом із цим визнанням він повернув, віддав тридцять срібняків, одержаних за зраду, - і, кинувши срібняки у храмі, відійшов (Мт. 27;5). Посповідатися й повернути взяте, невже цю сповідь ви рахуєте не достатньому?

Здавна підготовка до причастя називається говінням. Готуючись з'єднатися з Христом у таїнстві Євхаристії, православний повинен підготувати свої душу і тіло до гідної зустрічі з Господом. Готуючи тіло, людина протягом тижня чи трьох днів (у залежності від частоти причащання, віку, здоров'я) утримується від скоромної їжі (м'яса, молочних, тваринних, рибних продуктів), їсть овочі, фрукти, каші, макаронні вироби, також утримується від подружньої (інтимної) близькості, від різного роду розваг і веселощів.