Від мирських людей дуже часто доводиться чути: в світі яке спасіння – лише суєта... навколо спокуси, на кожному кроці спокуса. Монастир – інша справа. Там - спокій: ніяких печалей, ні тривог, ні турбот.
Через це буває, що люди запальної вдачі, які легко захоплюються всякими поривами, при першому ж розчаруванні мирським життям нерідко бувають готові відразу ж покинути світ і йти в монастир, приймаючи, здебільшого, випадкові пориви за якесь особливе покликання Боже. Але давно вже відомо, що "там добре, де нас нема".

Ви знаєте, брати і сестри, що наближається Великий піст, уже розпочалась духовна і розумова підготовка до нього. Вона розпочалася через читання в недільні дні Євангелій, які наводять нас на думки про покаяння, настрій, що відповідає цьому посту. Ці читання внутрішньо готують нас до того, щоб наш піст був не тільки зовнішнім, тілесним, але, найголовніше, внутрішнім, духовним.

Про життя преподобного Анастасія Синаїта не збереглося багато відомостей, а ті, які є, не досить повні. Народився він близько 640 року на острові Кіпр у місті Амафунт, де й жив досить довго і, ймовірно, почав свій чернечий шлях. Святитель Димитрій Ростовський пише, що «святий Анастасій був вихований ще з самої своєї юності у великому благочесті, що видно з таких ним самим сказаних слів: “Ті, що бачили Христа в тілі вважали Його за пророка; але ми, хоч і не споглядали Його тілесними очима, проте з ранніх років, будучи ще дітьми й отроками, завжди визнавали Його за Бога, всесильного Владику, Творця віків і навчилися сповідувати Його як сяйво слави Отчої”».
Пам'ять - 3 травня (за нов. стилем).

Почуйте всі грошолюбці, що страждаєте Юдиною хворобою, - почуйте і стережіться цієї пристрасті. Якщо той, хто перебував з Христом, творив чудеса, користувався таким вченням, впав у таку безодню від того, що не був вільний від цієї хвороби, то тим більше ви, що не чули навіть Святого Письма і завжди приліплюєтеся до сьогодення, легко можете бути полонені цією пристрастю, якщо не збільшуватимете безперервне старання.

З Христових апостолів важко згрішили двоє: Юда, котрий продав Його за тридцять срібняків, і Петро, котрий тричі від Нього відрікся. Але з двох Петро один дістав прощення і знову дістав апостольське достоїнство, знову став другом і учнем Христовим. Інший, Юда, залишився не прощеним, повісився, залишив своє нещасне тіло на дереві, а душу віддав на вічні муки. Чому ж Петро отримав таку милість, а Юда виявився недостойним? Що повинен був зробити цей нещасний і не зробив? Повинен був визнати свій гріх? Він визнав, відкрито сказав, що згрішив - згрішив я, видавши кров невинну (Мт. 27;4). Разом із цим визнанням він повернув, віддав тридцять срібняків, одержаних за зраду, - і, кинувши срібняки у храмі, відійшов (Мт. 27;5). Посповідатися й повернути взяте, невже цю сповідь ви рахуєте не достатньому?

Пав я, підійми і дай хоч трохи потрудитися, щоб на Суді не бути посоромленим. Очисти мене благодаттю твоєю, Милосердний Отець; обмий скверну мою всеочищуючим іссопом Твоїм, і зціли язви мої, щоб подякував я за благодать Твою!..

Багато віруючих християн відчувають потребу в духовному керівництві, яке в наш важкий час не завжди легко знайти. Але щоб не заблудитися в своїх пошуках і замість істинного духовного проводу не знайти спокусливого мудрування, необхідно керуватися святоотцівськими писаннями. "Хто тапер не читає книг святих отців, - писав ще в XIX столітті святитель Ігнатій Брянчанінов, - спастися не може".

Намагайся більше слухати себе, а не аналізувати діла, вчинки і поводження з тобою інших, якщо ж ти не бачиш в них любові, то це тому, що ти сам в собі любові не маєш.
Де покора, там і простота, а ця Божа галузь не випробує установ Божих. Бог не нехтує молитвами, але прохання їх іноді не виконує...

«Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння» (2 Кор. 6:2). Справді, настає найблагодатніша пора церковного року, час Великого Посту. Цієї пори всі християни чекають із нетерпінням. Кожен знає, що це найкращий час для очищення душі, для покаяння. Настає час, коли кожен може серцем відчути Божу ласку, коли приймаються всі наші молитви й моління. Царство Боже близьке тепер до кожного, хто служить Богові в правді та святості. Постові радуються святі пророки, апостоли й мученики, тому що всі вони з невтомною ревністю подвизалися в ньому.

Тема блуду і блудної пристрасті є справді важливою. Але говорять про неї в суспільстві мало. Іноді навіть здається, що сучасна людина важко собі уявляє, як взагалі вільне кохання може бути гріховним. Якось у храмі я говорив про це з парафіянами. Серед них стояв парубок і уважно слухав. Коли люди розійшлися, він запитав мене: « Я ніяк не можу зрозуміти різниці між близькістю чоловіка і дружини та людей, які не хочуть бути в шлюбі, а живуть одне з одним, нічим себе не зв’язуючи?».

Батьки мають усвідомити, що життя людини починається з моменту її зачаття…
Одного разу вночі за зволенням Божим мені довелося пережити страшне видіння. Після цього я зрозумів, що таке аборти! Була ніч на вівторок Світлої Седмиці. Як завжди, я запалив дві свічки… за тих, що страждають душевно і тілесно — і за живих, і за померлих. І ось о дванадцятій ночі, промовляючи Ісусову молитву, я побачив велике поле, огороджене муром. Поле було засіяне пшеницею, паростки ледве сходили.