→ 4-ТА ЧАСТИНА ←
Скажи мені, що може бути більш печальне за стан заздрісних людей, котрі, маючи можливість радіти й отримувати нагороду за свою радість, замість цього через благополуччя інших впадають у скорботу і з цією скорботою накликають на себе покарання від Бога і нестерпні муки?

Але що говорити про похвали й дорікання, про печалі і радощі, коли навіть від найбільш маловажних і мізерних діл, якщо будемо робити їх на славу Божу, можна отримувати дуже велику користь. Що є більш маловажне від стрижки волосся? Але і це можна робити для Бога. Якщо ти не будеш вишукано збирати волосся, не будеш прикрашати обличчя, не будеш наряджатися для спокуси і зваблювання тих, що на тебе дивляться, а одягнешся просто, як вийде, відповідно до свого достатку, то зробиш це для Бога і безсумнівно отримаєш нагороду за те, що присмирив порочну похіть і приборкав недоречне марнославство. Воістину, якщо той, хто подає в ім’я Боже "чашу холодної води" (Мт. 10, 42), успадковує Царство Небесне, то уяви, яку нагороду отримає той, хто все робить для Бога!

→ 3-ТЯ ЧАСТИНА ←
Навпаки, коли побачиш убогого, приниженого, зневаженого, який живе в убогості, однак доброчесно; і коли ті, що сидять з тобою, назвуть його жалюгідним, ти похвали його. І твоя похвала для того, що проходить мимо, буде наставлянням і спонуканням до життя чесного і побожного. Якщо скажуть: Який він нещасливий і жалюгідний!” - ти скажи, що він щасливіший за всіх, бо своїм другом має Бога, живе доброчесно, придбав багатство, ніколи не зубожіє, має чисту совість. Що за втрата для нього, коли немає грошей, якщо він отримає у спадщину небо і небесні блага? Якщо ти і сам будеш так міркувати і наставляти інших, то отримаєш і за докір, і за похвалу велику нагороду, оскільки те й інше робив на славу Божу.

→ 2-ГА ЧАСТИНА ←
Так роздумуй при настанні нових місяців. Про це пам’ятай при річних круговертях. Будемо думати про майбутній день, щоб хто-небудь не сказав про нас того, що сказав пророк про іудеїв: "Минають дні їхні в марноті, і роки їхні у тривозі (Пс. 77,33).

Таке свято, про яке я сказав, є постійним, воно не має круговерті років, не обмежується окремими днями, його можуть святкувати разом і багатий, і бідний, бо тут не гроші потрібні, не багатство, а тільки доброчинність. У тебе немає грошей? Зате є страх Божий, скарб кращий за будь-які багатства, який не нищиться, не змінюється і не вичерпується. Поглянь на небо, на небеса небес, на землю, море, повітря, різнорідних тварин, різноманітні рослини, на всю людську природу. Задумайся над ангелами, архангелами, вищими силами. Згадай, що все це -багатство твого Владики. Бути такого не може, щоб слуга настільки багатого Владики, якщо його Господь милостивий до нього, був бідним.

Але, як я вже сказав, такі змагання заслуговують невеликого осудження. Найбільш сумні змагання ті, котрі відбуваються сьогодні в заїжджих дворах і сповнені розпусти та чималого безчестя. Безчестя, бо ті, що займаються цим, зважають на дні, ворожать і думають, якщо перший день цього місяця вони проведуть у задоволенні та веселощах, то так буде і весь рік. А розпусти тому, що до самого світанку і жінки, і чоловіки наповнивши склянки і чаші вином напиваються з надзвичайною непомірністю.

Це слово, як видно зі змісту, було виголошене святителем Іоаном Золотоустом в Антиохії 1 січня 387 роки. Тому воно поміщено між тими словами, які були виголошені 386 та 387 років. Повна назва слова: “Слово в Календи, за відсутності єпископа Антиохійського Флавіана, виголошене проти тих, що захоплюються новомісяччям і тріумфують у місті, і на слова Апостола "Все робіть на славу Божу" (1 Кор. 10:31).

Божественна літургія та подячний новорічний молебень
1 січня о 8:00
у Княжому храмі святителя Миколая Чудотворця (вул. Б. Хмельницького, 28а)

Божественна літургія з додаванням особливих прохань з нагоди початку нового року
1 січня о 8:00
у храмі Вознесіння Господнього (перехрестя вулиць Любінської та Виговського)

Божественна літургія та новорічний молебень
1 січня о 9:00
у Свято-Покровському кафедральному соборі (вул. Грушевського, 2).

– Кажуть, що монах, а тим більше архиєрей, дивиться на світ по-особливому – духовними очима, зір яких допомагає чіткіше бачити духовні орієнтири, які ведуть до спасіння. Як молодій людині не втратити цих орієнтирів, тобто спастись у сучасному, модернізованому світі? Та чи потрібні якісь нові методи праці з молоддю у Православні Церкві, щоб уникнути духовного занепаду?
– На даний час це дуже актуальне питання тому, що молодь – це наше майбутнє. Проблема цього світу – це загальний відхід від Христа. Включіть телевізор, відкрийте світову павутину Інтернет, візьміть до рук пресу, де провокується безтурботне, аморальне життя. Блуд, розпуста, насильство та інші гріховні пороки просто каламутним потоком вливаються ще в юну, несформовану свідомість молодої людини. Священнослужителі б'ють на сполах, намагаються застерігати своїх духовних чад від духовного розтління. Та хоча Церква є вагомою суспільною інституцією, але вона від'єднана від держави. І дуже рідко владні мужі прислуховуються до голосу Церкви, яка завжди закликала і закликає до вічних цінностей, чеснот та високоморального життя...

Тверезе життя прекрасне!!! Переконалась в цьому на собі, на прикладі близьких мені людей. Я цей Новий Рік зустріла без шампанського, з гарячим какао, біля ялинки, було добре і весело, бо поряд були друзі, а це - головне!
Знаєте, до війни у Галичині на весілля зі 150 чол. брали 3 літри горілки. ЇЇ пили наперстками і лише чоловіки. І теж було весело і бавились гарно!

І ось в цьому році перед нами лежить час, ще цілісний, час, який перед нами розстилається, як снігова рівнина – чиста, не заплямована. Ми можемо вступити в цю рівнину і почати йти твердою стопою віри, тобто безмежної, досконалої довіри до Бога, з надією, що все буде не по-нашому, а по-Божому. І з посильною любов’ю увійдемо в цей рік, зі щирим покаянням, а покаяння – не плач лише за минуле; це – жахання перед руйнуванням, яке ми вчинили у минулому, і різкий поворот лицем до Бога, з тим щоб йти до Нього, як Петро пішов хвилями, поки він дивився тільки в лице Господнє, не звертаючи уваги на розбурхане море.

Святий Воніфатій жив у VI ст., був родом з Тускійської області (Етрурії), в Італії. Він ще з дитинства вирізнявся любов’ю до злиденних, коли йому доводилося побачити кого-небудь роздягненим, то він знімав із себе одяг і одягав ним нагого, тому, бувало, він приходив додому то без хітона, то без свити, і його мати, бідна вдова, часто гнівалася на нього й казала: – Даремно ти так робиш, одягаючи жебраків, сам будучи жебраком.
Одного разу вона ввійшла у свою житницю, у якій на весь рік був заготовлений хліб, і виявилося, житниця порожня: Воніфатій, її син, таємно роздав все жебракам, і мати почала плакати, вдаряючи себе по обличчю, викликуючи:
- Горе мені, де я візьму їжі на весь рік, і чим буду годувати себе і свою родину?..
Пам'ять - 1 січня (нов.ст.).

Здавалось, неприступна фортеця, що стосувалося запровадження традицій прикрашання Різдвяних свят ялинкою - Ватикан, впала. Цю красиву традицію запровадив тут у 1978 р. Папа Іоанн-Павло II. Та й не дивно, бо святкувати Різдвяні свята з ялинкою міцно побутує в Польщі, куди ця традиція перенесена з сусідньої Німеччини ще декілька століть тому. Багато країн змагаються за честь подарувати різдвяну ялинку Ватикану, їх список існує на два десятиліття вперед. Цього року такої честі удостоїлася Австрія.
Існує багато версій, звідки взялися традиції святкування Різдва та Нового року прибраною ялинкою. Одна з найбільш поширених версій пов’язана з отцем німецької Реформації Мартіном Лютером.