1. Яке призначення посту?
2. У чому полягає піст?
З. Що примушує християнина постувати? ! - Перше: любов до Бога Друге: страх Божий Третє: послух.
4. Чи є в Новому Заповіті пряме свідчення Ісуса Христа про піст?
5. Наскільки важливе значення для спасіння людини має піст? Адже піст не входить навіть у 10 заповідей Господніх!
6. Чи для всіх християн обов`язковий піст?
7. Я бачив людей, які постують, але дуже далекі від християнського ідеалу. Хіба Богу чи їм самим потрібний такий піст?
8. Я намагався постувати, але мені здається, що піст мені нічого не дає...
9. А якщо людина немічна й не може дотримуватися посту? Особливо в наші часи, коли і самі продукти харчування нездорові, і люди тяжко працюють і виснаджуються надмірно, і не завжди можна дістати те, що потрібно з пісної їжі. Може Церкві варто було б переглянути вимоги посту і змінити їх, враховуючи сучасні обставини?
10. Чи може людина хвора наважитися виконувати Церковний устав посту в усій повноті, без послаблень?
11. Чи є їжа нечиста, неблагословенна Богом для людини?
12. Як правильно постувати?

Для кожного із нас Великий піст — це дорога. Прочанин, коли вирушає в далеку путь до святині, перше просить прощення у всіх, вклоняється з примиреним серцем і навіть випрошує благословення, щоб шлях його був легким і позбавленим будь-яких небезпечних пригод. Дорога посту є також небезпечна. На ній можна спіткнутися, раптом перестати дотримуватись посту, втратити бажання каятися, взагалі загубити покаяльний настрій. Але є одні ліки, які можуть нашу дорогу посту вчинити квітучою, такою, що буде позбавлена всякого терня — це звісно ж прощення. І перше, що заставляє нас Свята Церква зробити перед входженням у Великий піст — це попросити один в одного прощення. Як тільки-но ми це зробимо, то неодмінно побачимо далеко-далеко попереду кінець шляху. Цей кінець дороги — радість Великодня, радість Воскресіння Христового.

Серед багатьох дарувань Бог нагородив нас двома здатностями, однаковою мiрою важливими для нашого духовного життя: пам'ятати i забувати. Коли нам роблять добро, почуття вдячностi вимагає пам'ятати про нього. Коли ж нам заподiють зло, християнська любов вимагає забути його.

Необхідно, щоб кожний простив один одного не лицемірно, щиро, до кінця, не залишаючи ні краплі роздратування й досади на ближнього в потаєних куточках свого серця. Без цього неможливо дотримувати помірності тілесної і духовної, і такий піст неугодний Богові.

Тепер ми відчуваємо, як колись полонені юдеї, тягар духовний. І згадуємо, часто згадуємо ті солодкі хвилини, коли Господь відвідував нас Своєю Божественною благодаттю, і, згадуючи, плачемо.
Рабство душевне дуже важке. Від нього необхідно звільнитися. Але як? Тільки шляхам покаяння, шляхом постійного устремління свого розуму й серця в горнім Єрусалим.
Як юдеї не могли співати пісню Господню на землі чужій і не забували Єрусалим, гак і нам потрібно згадувати ті моменти життя, коли ми вірно служили Богові, і приносити плоди покаяння. І якщо ми станемо на цей шлях, то, безсумнівно, звільнимо свою душу від гріховних кайданів і знову заспіває наш дух!

Перед Великим постом завжди йде кілька підготовчих неділь, щоб віруючі могли належно приготуватись й настроїтись на піст:
1. Неділя Митаря й Фарисея.
2. Неділя Блудного Сина.
3. Неділя М'ясопустна.
4. Неділя Сиропустна, або Прощена.

День за днем, під керівництвом Матері-Церкви, ми долаємо дні Святої Чотиридесятниці і вже досягли третьої Неділі Великого посту.

З церковних Богослужб Великого посту найбільш повчальною, зворушливою й охоплюючою нас розчуленням і побожністю є Літургія Ранішосвячених Дарів. Так вона називається тому, що на ній віруючі причащаються дарами, освяченими раніш під час Літургії святителя Івана Золотоустого або святителя Василія Великого, і тому вона своїм обсягом коротша за них і разом з цим не така урочиста. Літургію, на якій відбувалося освячення дарів, давні християни називали Пасхою, тому що під час такої Літургії їх охоплювала така ж радість, як і на Пасху, і тому Літургія Ранішосвячених Дарів відправляється під час Великого посту, як днів смирення серця й покаяння, коли недоречна наша радість.

Земне життя - це постiйна боротьба добра i зла. Iсторiя людства супроводжується вiйнами. Звичайна земна радiсть сусiдствує зi скорботами i хворобами. Праведники i грiшники живуть поруч. Ми спостерiгаємо в нашому життi, що часто грiшники благоденствують, а праведники страждають. Нерiдко ми бачимо, як зло перемагає, а добро терпить поразку. Люди за добро платять злом. Скiльки людей навколо нас страждає вiд несправедливостi й жорстокостi. I взагалi, людина не має спокою в життi. Як сказав великий росiйський письменник Достоєвський, знавець людської душi, наше серце - це поле, де йде постiйна боротьба добра i зла. I найбiльшим злочином є смерть.

Господь наш Iсус Христос повчає нас сьогоднi притчею про митаря i фарисея. Два чоловiки, говорить Вiн, прийшли до храму помолитися. Один з них був фарисей - гордий єврейський законник, а другий був митар - людина, яку всi вважали грiшною. Фарисей став спереду i так молився: "Дякую Тобi, Господи, що я не такий, як iншi люди - грабiжники, неправеднi, розпусники, або як цей митар; я двiчi на тиждень пощу, вiддаю на храм десяту частину з усього, що надбаю". А митар стояв ззаду, не смiв навiть очi звести до неба, а тiльки бив себе в груди i казав: "Боже, будь милостивий до мене, грiшного". Господь закiнчив притчу словами: "Кажу вам, що цей (тобто митар) пiшов до дому свого виправданий бiльше, нiж той (тобто фарисей): бо всякий, хто пiдноситься, принижений буде, а хто принижує себе, пiднесеться" (Лк. 18, 10-14).

Пасхалія на 2010-2019 роки.
Дати вказані за новим стилем.