У Турині (Італія) зберігається славна подвійна плащаниця, на якій відбито немовби негативне фотографічне зображення Ісусового тіла, знятого з хреста й покладеного у гробі. Особливості страти, що відображені на тканині, відповідають особливостям страти Ісуса Христа, які описані в св. Євангеліях. За словами експертів, існує лише один шанс на мільйони, щоб це полотно, яке містить знаки такої специфічної страти, не було тим, яке сповивало тіло Христа.
Туринський саван або Плащаниця зберігається в Турині понад чотириста років. Це досить велике полотно прямокутної форми завдовжки 4 метри 36 сантиметрів і завширшки 1 метр 10 сантиметрів. Плащаниця була завезена до Італії в 1578 р. королівською родиною Савойї та була передана Церкві в 1983 р. останнім королем Умберто II.

Плащаниця (саван) — вражаюче свідоцтво правди, свідоцтво надлюдської любові, якщо обман — плід надлюдського генія.
Винятковість та неповторність ідентичного образу, відображеного на савані, роблять його найпотаємнішим предметом. Виникає враження, що ми перебуваємо на порозі таємниці, яка не є такою для віруючих людей, але для вчених та істориків — стає предметом обговорень та дискусій. Предметом торжества свідомості над розумом.
Зображення на плащаниці - це німий образ, і при цьому змушує про себе говорити. Так турбує своєю присутністю, що ті далекі події двохтисячолітньої давнини знову стають актуальними, живими. Це відчутний предмет протесту, протистояння. Він притягає маси віруючих, що роздумують про муки і воскресіння. Примушує їх хвилюватися з приводу відсутності речових доказів у вірі. Водночас турбує і тривожить атеїстів. Разом з тим факт, що мова йде про конкретний предмет, який містить в собі зашифроване послання мудрим світу цього, приваблює істориків, вчених і філософів.

Ми знаємо, що на святій плащаниці таємничий вигляд розіп'ятої людини — просто приголомшливе явище. Це знак, до якого ми можемо звернутися, щоб оживити наші міркування про страсті і смерть нашого Господа Ісуса Христа. У цьому знаку ми можемо шукати натхнення, щоб побачити в розіп'ятій людині не тільки нашого Господа Ісуса Христа, в якого ми віруємо, якого любимо і якому поклоняємося, але і всіх розп'ятих братів, з якими ми зв'язані євангельським милосердям і в яких ми повинні і можемо любити нашого Спасителя.
Приголомшливий вигляд савана може стати портретом кожної людини, що з вірою переживає свої особисті муки, не уникаючи болю, але возз'єднуючи його з іскрою надії і силою перемін, що хрест жертвує для життя. Чоловік з савана є нагий. Але це Той, Хто не мав ані крихти зарозумілості, пихи, зухвалості. Він вражає нас святістю Свого болю і величчю світу, змушуючи нас стати кращими. Цей лик проникає в нас і веде за собою!

Напередодні Великого посту в одному з найстаріших монастирів Прикарпаття - скиті Манявському вдруге замироточила ікона. Образ ігумені Манявської ченці вважають чудодійним і вірять, що він попереджає про чудо. 2008-го ікона почала виділяти рідину, схожу на миро.

Перше чудо Ісуса Христа. Невдовзі після того,як Спаситель покликав перших учеників, у місті Кані, неподалік Назарета, відбувалося весілля. На нього було запрошено Ісуса Христа з Пречистою Матір'ю та учениками. Під час весілля не вистачило вина.
Матір Божа завважила це і сказала Ісусу Христу: "Вина не мають". Та Ісус відповів: "Ще не прийшов час Мій".